Як зрозуміти, що келих вина – це вже проблема, та чи працює кодування? ПОДКАСТ
Часто в масовій культурі проблеми з алкоголем показують, як щось смішне. Скільки є низькопробних комедій та шоу, які висміюють вчинки п'яної людини.
Алкоголь неймовірно доступний. Ми не звикли сприймати його як проблему.
Вважається, що лише невелика частина маргіналізованих груп населення мають проблеми з алкоголем.
Успішна, освічена людина ніколи не опуститься до такого.
Але алкоголь – це та сама наркотична речовина. І не завжди ми можемо вчасно відстежити, коли цей келих вина – вже не просто гурманська насолода.
З психотерапевтом та спеціалістом з питань адикцій Артемом Осипяном ми поговорили про таке:
- Що таке розлад споживання алкоголю, та як зрозуміти, чи маєте ви вже його прояви?
- Що таке "французький та скандинавський алкоголізми"?
- Чи бувають дози алкоголю низького ризику?
- Які поведінкові практики можуть бути профілактикою залежності та покажуть, чи не переростає ваше споживання алкоголем в проблему?
- Куди звертатись, якщо ваша близька людина має ознаки алкогольної залежності?
- Які стратегії поведінки лише нашкодять?
Природа залежності
Часто можна почути думку про те, що залежність – це завжди наслідок. Що це бажання буквально заповнити порожнечу всередині себе.
І хоча ця думка має сенс, вона також може ввести людей в оману, що залежними стають лише люди з проблемами.
А якщо у мене в житті все прекрасно – то ще один келих вина точно не нашкодить.
Утім, за словами психотерапевта-адиктолога Артема Осипяна, люди часто забувають про дуже просту і найбільш розповсюджену причину залежності від алкоголю – його доступність.
"Алкоголь – це доступний та легальний наркотик, який є лідером за показниками соціальної та індивідуальної шкоди.
За деякими підрахунками, він шкодить частіше та важче, ніж героїн чи амфетамін. Знову ж таки – через свою доступність", – каже психотерапевт.
Якщо говорити про теорію виникнення залежностей, то Осипян пояснює, що важливо розрізняти "патопсихологічну" та "психопатологічну" залежності.
Перша вказує на те, що в людині є якийсь патологічний процес в організм, який сприяє залежності:
"Наприклад, людина генетично схильніша до залежності від алкоголю. Наприклад, є люди, які мають більше ферменту, який відповідає за метаболізацію алкоголю.
Вони мають вищу толерантність, не так швидко п'янішають, випивають більше алкоголю і відповідно до досліджень – більше схильні розвинути залежність. Вони просто не відчувають межі, і людина легше звикає до нього".
Інша теорія – психопатологічна. Вона як раз підтверджує популярну думку, що спочатку є психічні фактори, які формують патологію споживання.
Це дійсно має сенс: соціальні та психічні фактори вносять свою частку в розвиток залежності від алкоголю.
Наприклад, Національний інститут США з питань зловживання алкоголем пише, що люди, які мали історію травматичного досвіду, насилля в родині, а також ті, хто має депресію та розлад дефіциту уваги та гіперактивності, мають вищі шанси зловживати алкоголем.
"Найбільші докази має "біопсихосоціальна" модель розвитку алкоголю. Ця модель загалом стосується здоров'я. Але особливого важливо, коли ми кажемо про психічні розлади.
Зловживання алкоголем або наркотичними речовинами – це в першу чергу поведінкові розлади. І ця модель полягає в тому, що на розвиток розладу впливає сукупність факторів.
Чи має людина генетичну схильність? Чи вона працевлаштована? В якій країні вона живе? Яка культура споживання алкоголю в цій країні? Який загалом її психологічний стан?
Якщо всі три фактори – біологічний, соціальний та психічний грають проти людини, то є висока ймовірність, що вона матиме проблеми зі споживанням алкоголю", – додає Артем Осипян.
| Фото: racorn/Depositphotos |
Не залежність, але розлад. Або як зрозуміти, що келих вина – це вже проблема?
Професійні лікарі та психотерапевти наразі уникають терміну "залежність".
Також в англомовних джерелах ви частіше зустрінете саме термін "розлад споживання алкоголю". І, як будь-який розлад, він може мати різні стадії: бути помірним, середньої тяжкості або важким.
Але як зрозуміти, що келих вина – це вже не просто доповнення до страви? Що це вже початок проблеми?
Не кожна людина залежна від алкоголю, але багато людей, особливо в Україні, зловживають спиртним, зауважує Артем Осипян.
"Дуже багато факторів визначають, де ж ця межа. Перший – це, звісно, кількість. Але він не основний. Людина може пити не багато, але все одно мати залежність чи зловживати.
Є таке поняття як "французький алкоголізм. Це коли п’є трохи, але щодня. Такий стиль також вказує на пристрасть до алкоголю, але трохи гібридну.
Інший приклад, так званий "скандинавський алкоголізм", коли людина може не пити місяцями, але потім просто зривається. Але кількість все ж таки має значення, тому що ступені алкоголізації є різні", – каже психотерапевт.
Проте Артем Осипян згадує й інший, не менш важливий фактор – це контекст вживання алкоголю.
Чи немає у вас такого, що ви вживаєте алкоголь при будь-якій можливості? Чи не помітили ви, що ви не можете з задоволенням спілкуватись з друзями без келиха вина?
Чи може ви не можете впоратись навіть з мінімальною тривогою без алкоголю?
Ось це вже проблема:
"Запитайте себе: наскільки зараз доцільно та необхідно вжити алкоголь? Яку функцію він виконує?
Якщо людина вживає алкоголь для заспокоєння, для комунікації, для того, щоб розв'язувати свої проблеми зі сном, або щоб працювати, то це вже ознака серйозних проблем з вживанням алкоголю".
[BANNER1]
Як стверджує Всесвітня організація охорони здоров'я, немає безпечної дози алкоголю. Це токсична речовина, яка викликає залежність, і сказати точно, яка доза є вже неприпустимою для людини – важко.
Проте можна казати про зону низького ризику, щоб дати людині, яка свідомо вирішила все ж таки споживати алкоголь, якісь орієнтири.
Національна служба здоров'я Великої Британії радить не пити понад 14 юнітів алкоголю на тиждень.
Для орієнтира: пляшка вина на 750 мл міцністю 13.5% – це 10 юнітів.
Проте також є певні нюанси: наприклад, не випивати всю цю умовну норму за один раз. А розтягнути хоча б на три дні на тиждень.
Проте, як вже згадував Артем Осипян, не завжди кількість має значення.
Важливо також звертати увагу на такі моменти:
- чи не почав алкоголь створювати соціальних проблем? Наприклад, ви почали планувати своє життя так, щоб мати можливість пропустити келих вина;
- чи не помітили ви, що випрацьовуєте толерантність до алкоголю? Тобто для задоволення вам треба вже не один келих, а два;
- ви все одно п'єте, хоча помічаєте, що алкоголь робить вас депресивним чи тривожним;
- ви мали проблеми з роботою чи родиною через вживання алкоголю, але все одно продовжуєте пити;
- іноді бажання випити таке сильне, що ви не можете думати ні про що інше тощо.
"Алкоголь не повинен ставати функцією. Будь-яка функція, яку ви реалізовуєте за допомогою алкоголю – відпочинок, заспокоєння, спілкування з друзями – повинна залишатись автономною.
Тобто ви маєте вміти це робити без алкоголю. Якщо ви не можете цього робити, то алкоголь вас починає завойовувати", – каже адиктолог.
Іноді важко зрозуміти, чи ці 2-3 келихи вина вже початок проблеми, чи ні.
Артем Осипян радить зробити перерву, яка буде і хорошою профілактикою залежності і маркером того, чи все у людини в нормі:
"Я раджу робити так звані "тверезі експерименти". У ситуації, де ви завжди вживаєте алкоголь, спробуйте відмовитись від нього. Чи можете ви отримати задоволення від спілкування без алкоголю? Це хороше тестування внутрішньої свободи", – пояснює психотерапевт.
Осипян розповідає, що до нього часто приходять пацієнти з питаннями: "Я п’ю 4 рази на тиждень" або "Я п’ю вихідними" чи це нормально?
Є три рекомендації, які можуть знизити ризики:
Контролювати кількість. Це саме та система юнітів, про яку йшлося вище. Не випивати понад 14 юнітів на тиждень.
Стежити за регулярністю. 14 одиниць (що насправді доволі багато) розтягнути хоча б на три дні.
Робити перерви. Не вживати алкоголь по декілька тижнів, декілька разів на рік. У США, наприклад, є навіть цілий місяць, присвячений тверезості "Тверезий січень" (Sober January).
"Така перерва може бути хорошою профілактикою залежності. Бажано це робити хоча б раз на три місяці. Жоден з моїх клієнтів, хто практикував цю рекомендацію, не пошкодував про це.
Корисно в цей період співпрацювати з психотерапевтом, щоб краще зрозуміти, що саме завдає дискомфорт.
Оскільки, коли людина прибирає алкоголь, часто в житті виникають моменти, які були ніби приховані. Які вдавалося вгамувати за допомогою алкоголю. Наприклад, тривожність, проблеми з самооцінкою чи проблеми з соціалізацією тощо".
| Фото: belchonock/Depositphotos |
Якщо в родині людина з алкоголізмом
Якщо людина вже має серйозні прояви алкоголізму, то вона обов'язково буде це на початку заперечувати.
За словами Артема Осипяна, заперечення – це звичний супутник залежностей, не лише алкогольних.
"Заперечення – це одна з перших реакцій на будь-які серйозні проблеми. Тим паче, коли йдеться про залежності, які у нас дуже стигматизовані.
Отож, якщо ви маєте близьку людину з алкогольною залежністю, то вкрай важлива правильна реакція. А перша правильна реакція – це захистити власні кордони.
Якби в Україні, всі засвоїли це правило, то вже через 10 років в нас було б набагато менше залежних людей", – каже психотерапевт.
Осипян додає, що підсвідома підтримка залежності людини – це найгірше, що можна зробити.
Оплачувати борги, давати гроші на випивку, без будь-яких умов та обмежень дозволяти жити в одній квартирі.
"Коли я озвучую це клієнтам, то перше питання звучить орієнтовно так: "Так що? Дати йому померти? Викинути його на вулицю?. Звичайно, ні.
По-перше, ніхто на початкових етапах формування залежності не витримає на вулиці довгий час.
По-друге, залежні люди схильні зловживати турботою та ресурсами, які їм надають. І припинити надавати ці ресурси, це, зокрема, хороша можливість вчасно скерувати людину до спеціаліста.
І я не кажу про примус чи маніпуляції. Ми кажемо про мотиваційний підхід. Мотивувати таких людей до лікування можливо. Але це повинна бути жорстка, проте здорова позиція з конструктивною любов'ю, але з мотивацією дисципліни.
Людина повинна зрозуміти, що вона не може зловживати допомогою матері. Так, мама мене любить. Вона може дати гроші на оренду 2 місяців квартири, але чітко зартикулювати, що далі – ти сам".
Лікар також наголошує, що вкрай важливо і членам родини звернутись до спеціаліста.
Фахівець може допомогти знайти правильну стратегію для цієї конкретної родини.
"Не завжди потрібно лягати в стаціонар на реабілітацію. Іноді лікує правильна позиція родичів та близьких людей.
Іноді потрібен курс психотерапії, іноді стаціонарне лікування, але починати треба з позиції. Ті, хто має проблеми з алкоголем чи наркотичними речовинами, але не мають контролюючих родичів, рухаються до змін швидше", – каже Осипян.
Куди звернутися, якщо є проблема
Якщо людина зрозуміла, що в неї є серйозна проблема, то сценарії пошуку допомоги можуть бути різними.
Все залежить від того, на якому етапі людина, яка у неї фінансова ситуація. В якому місці вона проживає тощо.
Комусь необхідне для початку стаціонарне лікування, комусь допомога психологів та соціальних працівників, комусь – реабілітаційний центр.
Проте Осипян зауважує, що з реабілітаційними центрами варто бути обережними:
"Реабілітаційним центрам вигідно, щоб там перебували люди. Вони часто зловживають стаціонарним лікуванням.
Проте людина повинна навчитись жити звичайним життям: працювати, відпочивати, ходити вулицями та при цьому не пити. В Україні дуже не вистачає саме амбулаторних типів лікування".
Також помісними можуть бути групи анонімних алкоголіків. Такі групи зазвичай безоплатні та ведуться за принципом "рівний рівному".
"Комусь такі групи допомагають більше, комусь – менше, але можливість поговорити з людьми, які мають такі самі проблеми, що і ти – важлива та мотивуюча.
У нас багато з ким можна випити. Але мало з ким – поговорити. Особливо проте, як не випити", – додає Осипян.
Групи анонімних алкоголіків можна знайти в багатьох місцях України, просто ввівши відповідний запит в інтернеті.
Кодування: популярне, але псевдонаукове
Популярне в 90-х роках "кодування від алкоголізму" і досі продовжує процвітати.
Пояснити, чому цей метод такий розповсюджений в нашій країні, можна по-різному.
Артем Осипян каже, що часто людям, щоб наважитись на зміни, потрібна магія.
"До цих технік кодування йдуть як за магією. Бо ніколи ж немає зручного часу, щоб кинути пити. Сьогодні весілля, завтра День народження, а незабаром вже і Новий рік.
З одного боку, люди перекладають на інших частину своєї відповідальності. З іншого – все ж таки хоч якось підштовхують себе до змін.
Але з таким саме успіхом можна сходити в театр, чи прочитати книгу, знайти там інсайти й вирішити, що це знак: у мене починається нове життя.
Такі методи як кодування чи підшивка – це така мотиваційна опора. Немає доказів, що воно працює. Може спрацювати, а може і ні. І от коли воно не спрацьовує, то з'являється проблема.
Якщо людина йде за магією, а магія не працює, людина розчаровується. А у деяких людей такі псевдоспроби кинути пити стають традиційними. Стають частиною життя.
Але тим, хто пропагує так методи "лікування" алкогольної залежності вигідно, щоб ви не кинули пити.
Щоб ви прийшли ще раз і ще раз на кодування. І люди приходять", – підсумовує психотерапевт.
Важливо! Цей матеріал ґрунтується на останніх та актуальних наукових дослідженнях, носить виключно інформаційно-довідковий характер і не може бути основою для встановлення медичного діагнозу. Щоб встановити діагноз, обов'язково зверніться до лікаря.
Наталя Бушковська, спеціально для УП. Життя
Вас також може зацікавити:
"Порожні калорії": чи можна набрати вагу від алкоголю?
Що робити, якщо перепили? Симптоми, стадії і перша допомога при алкогольному отруєнні
Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.