Невидимі травми мозку. Чому легкі "контузії" мають важчі наслідки для здоров'я та як їх лікують

Вибухова хвиля чинить на мозок значний, однак часто невидимий, вплив. Вона "б’є" по судинах, черепі та мозку. За міжнародною класифікацію таким пацієнтам ставлять діагноз: легка черепно-мозкова травма, тобто – струс головного мозку. Однак на пострадянському просторі досі використовують викривлений термін "контузія".

У цієї, здавалось би, невидимої та нестрашної, на перший погляд, травми є доволі вагомі наслідки. Саме тому неврологи кажуть про парадокс: легка травма несе важкі наслідки, а важка травма – легкі. Його суть у тому, що бійці з обширним ураженням не ігнорують симптомів, а тому мають більше шансів на повне відновлення.

"Контузія" може призвести до втрати боєздатності, суїцидальних думок, проблем з адаптацією в цивільному житті та супутніх захворювань.

Вибух також може спричинити травму вуха, викликати дезорієнтацію в просторі, втрату пам'яті та слуху. Це далеко не повний перелік симптомів та наслідків.

"УП.Життя" запитала, що таке контузія та як її лікують у:

• директорки Центру психічного здоров'я та реабілітації "Лісова поляна" МОЗ України Ксенії Возніциної;
• лікарки-неврологині Ольги Щеглюк;
• психологині реабілітаційного центру Superhumans Людмили Білик;
• заступниці директора з психологічного напряму у Центрі психічного здоров'я та реабілітації "Лісова поляна" МОЗ України Тетяни Сіренко;
• військового отоларинголога Тараса Колесника.

Чому "контузія" – це хибний термін

Термін "контузія", який зараз широко використовують, є дещо викривленим.

"Те, що ми називаємо контузією – насправді, це струс головного мозку від дії мінно-вибухової хвилі на мозок людини, який не можливо побачити, його може діагностувати лише медик", – пояснює неврологиня Ксенія Возніцина.

Термін почали використовувати в часи Другої світової війни і досі вживають на теренах пострадянського простору.

"На комп’ютерній чи магнітно-резонансній томографії подібні травми не прослідковуються. Це ще одна з причин, чому їх називають невидимими травмами", – додає неврологиня Ольга Щеглюк.

Фото: IgorVetushko/Depositphotos

За словами Ксенії Возніциної, черепно-мозкова травма поділяється на три ступені важкості:

• Легкий (commotio)

Стан характерний короткою втратою свідомості від 5 секунд до 30 хвилин, оглушенням, зниженням слуху чи дзвоном у вухах, втратою пам’яті та дезорієнтації. Це типова легка черепно-мозкова травма (ЧМТ).

"Часто хлопці кажуть: "Ми в окопі посиділи, відчули нудоту, проблювалися і пішли далі". Якби стався забій головного мозку – його "на ногах" не перенести, бо це серйозна неврологічна травма. Вона має іншу клінічну картину", – пояснює неврологиня.

• Середній (contusio)

Це вже забій головного мозку, який проявляється серйозними неврологічними симптомами, більш тривалою втратою свідомості та відповідними ознаками забою на МРТ.

• Важкий (compressio)

Людина при отриманні важкої травми втрачає свідомість, має переривчасте дихання, судоми, може здійснювати мимовільні рухи кінцівками, з її рота і вух може витікати кров.

Читайте також: Тільки чорний гумор і рятує. Будні бойової медикині "Мами Ріти"

Неврологиня Ксенія Возніцина розповіла, що ще в період Першої світової війни існував міф, що люди, які постраждали від "контузії", просто слабкодухі та налякані.

Через дезорієнтацію, сплутаність свідомості, скарги на головні болі бійці тікали з поля бою. Це розцінювали як дезертирство.

"Насправді подібна поведінка і скарги військових – це ніякий не прояв слабкодухості, а виключно результат фізичного впливу вибуху на мозок", – каже лікарка.

Що відбувається з мозком під час вибуху

Як пояснила неврологиня Возніцина, наш мозок повністю омивається рідиною – ліквором. Вона також заповнює усі його порожнини.

Тому вибухова хвиля може спричинити чотири різні процеси у голові, в яких задіяні мозок, череп та рідина.

Коли вибухова хвиля "накриває" потерпілого, в його голові стається лікворо-динамічний удар.

Тобто ліквор під час вибуху починає колихатися, підвищення тиску зовні впливає на всю структуру мозку всередині.

Фото: Gorodenkoff/Depositphotos

Наступний процес – кавітація.

"Відбувається тоді, коли мінно-вибухова хвиля проходить через мозок потерпілого під дією високого тиску. Внаслідок цього в крові та лікворі утворюються бульбашки газу, які лопаються, коли тиск різко падає", – каже Ксенія Возніцина.

Вона додає, що цей процес "схлопування" пухирців газу є травмуючим для мікросудин та нейронів головного мозку.

Ще один процес – контрудар.

"Це коли мозок знаходиться в закритому просторі і може вдаритися об свою власну черепну коробку через вибухову хвилю ", – додає Ксенія Возніцина.

Людський череп є доволі міцним та щільним. Під час удару він не розширяється.

Тому контрудар викає, коли через мінно-вибухову хвилю мозок "переміщується" і вдаряється об одну зі стінок черепної коробки.

Мозок фактично отримує удар через вибухову хвилю, а потім ще й "рикошетить" об черепну коробку.

Читайте також: "Військовими" мізками розумієш те, що не зміг би прийняти "цивільними". Історії травматолога з військового госпіталю

Прокручування – це останній можливий процес при травмі.

Між півкулями знаходиться стовбур головного мозку. Він є практично не рухомим, однак під час вибуху напівкулі можуть прокручуватися навколо нього.

Він спричиняє мікроскопічні зміни в мозку, зокрема – розрив зв’язків між нейронами.

Симптоми

Симптоми легкої черепно-мозкової травми проявляються одразу:

• короткочасна дезорієнтація в просторі, в часі тощо;
• відчуття оглушення;
• втрата свідомості до 30 хвилин;
• головний біль;
• нудота, блювота.

Залежно від кількості вибухів, які пережив потерпілий, "контузії" бувають двох видів: поодинокі та множинні.

"Людський мозок нейропластичний, тобто має здатність до відновлення. В молоді вона досить добре розвинена, але не є безмежною. Відповідно, якщо травма повторна, мозок не здатний відновлюватися кожного разу, і стан потерпілого ускладнюється", – каже неврологиня Ольга Щеглюк.

Варто зауважити, що травми можуть накопичуватися. Тобто якщо військовий мав кілька епізодів черепно-мозкової травми після вибуху, то мозок з кожною наступною буде відновлюватися все гірше.

Перша допомога при "контузії"

Після отримання легкої черепно-мозкової травми в бою військові повинні звернутися за допомогою до бойових медиків, які, за потреби, призначать лікування.

Неврологи просять не нехтувати цією травмою та не ігнорувати її. Щонайменше варто поїхати до стабілізаційного пункту та отримати першу допомогу.

Фото: Unit Medics/Getty Images

Зазвичай вона полягає в тому, щоб забезпечити бійцю спокій та симптоматичне лікування.

"Наприклад, якщо потерпілого турбує нудота, то її і варто лікувати. З’явився виражений головний біль, потрібно приймати знеболювальні засоби. Тобто лікування мають призначати відповідно до симптомів, які турбують потерпілого", – зазначає Ольга Щеглюк.

Вона додає, що особливо важливою після отримання травми після вибуху є перша доба.

"Якщо медики помітять в цей період у поведінці чи скаргах потерпілого "червоні прапорці", то буде необхідно зробити додаткове обстеження", – розповідає неврологиня.

Лікарка каже, що бувають випадки, коли військові після отримання травми скаржаться на підвищення тиску, а медики призначають їм лікування від гіпертонічної хвороби. Однак ці препарати можуть не дати ефекту, бо причина не в серцево-судинній системі.

У випадку важкої травми постраждалого скеровують на госпіталізацію. Однак симптоми можуть проявлятися і разом з іншими травмами, з якими потрапляють у військовий госпіталь.

Чиатйте також: Стягувала мертвих з машини, щоб допомогти живим. Фронтові історії бойової медикині

Лікування в госпіталі

За лікування "контузії" відповідають три спеціалісти: невролог, психолог та отоларинголог, але можуть додаватися й інші фахівці за потреби.

"Іноді потерпілим лікарі призначають і крапельниці з недоказовими препаратами, такими як ноотропи або нейропротектори. В міжнародних протоколоах їх не використовують через брак доказовості", – каже Ксенія Возніцина.

За її словами, якщо їх призначити потерпілому у гострому періоді травми, то препарати можуть і нашкодити.

"Тому лікування необхідно призначати за міжнародними медичними протоколами, як роблять у всьому світі. Дієвішими будуть фізичні вправи на тренування рівноваги, балансу, які порекомендує фізичний терапевт, робота з психологом тощо", – каже неврологиня.

Фото: Gerain0812/Depositphotos

Надалі наслідки легкої черепно-мозкової травми можуть проявлятися порушенням пам’яті та проблемами з концентрацією. Також потерпілий може скаржитися на шум у вухах та запаморочення.

У людини, яка отримала струс мозку через вибух, може часто змінюватися настрій, вона може проявляти агресію та гнів.

"Часто потерпілі скаржаться, що раніше могли спокійно сприймати нову інформацію, нічого не забували. А тепер не можуть згадати, що їм говорили п’ять хвилин тому", – каже Ольга Щеглюк.

Вона додає, що в найгірших випадках людям доводиться змінювати професію чи рід діяльності, адже такі проблеми впливають на працездатність.

Неврологи зазначають, що вчасна реабілітація допомагає уникнути наслідків в майбутньому.

Якщо медики не виявлять супутніх уражень у потерпілого, то всі симптоми гострої травми зазвичай минають до 28 днів.

В іншому випадку треба шукати додаткові причини скарг. Серед них може бути тривожно-депресивний розлад.

Посткомоційний синдром та його лікування

Ксенія Возніцина зазначає, що симптоми струсу мозку остаточно минають до року часу. Якщо цього не сталось, то у пацієнта з великою імовірністю розвинувся посткомоційний синдром.

"Я його ще називаю"клінічним хамелеоном", оскільки всі скарги потерпілого не є специфічними для цього синдрому. Наприклад, якщо лікар встановлює хворому діагноз діабет чи гіпертонія, то до цих недуг чіткі скарги. У посткомоційного синдрому їх дуже багато і вони можуть відрізнятися одна від одної", – пояснює неврологиня.

Фото: Дмитро Ларін, УП

Симптоми посткомоційного синдрому бувають трьох видів.

Вони можуть проявлятися, як соматичні (тілесні) порушення. Для постраждалого буде характерним зниження слуху та зору. Також він може скаржитися на запаморочення та головні болі.

Результатом отриманої травми може бути то високий, то низький тиск, метеочутливість, розлади сну тощо.

Потерпілий може скаржитися на емоційно-поведінкові наслідки травми:

• асоціальність;
• неконтрольовані спалахи гніву;
• агресивність;
• схильність до депресії та різних залежностей;
• суїцидальні нахили тощо.

До когнітивних розладів відносять проблеми з пам’яттю, погану концентрацію та інші.

Читайте також: "Часом краще зробити ампутацію і швидко "поставити на ноги": історії травматолога з військового госпіталю

(Не)медикаментозне відновлення

Перш за все для постраждалого важливо налагодити сон.

У цьому може допомогти фізична активність. Ксенія Возніцина зазначає, що в суспільстві існує міф, що після черепно-мозкової травми від вибуху спорт заборонений. Однак йдеться про дозовану фізичну активність.

Корисною буде піша ходьба, наприклад, 40 хвилин на день. Також можна зайнятися плаванням, катанням на роликах, велосипеді. Не зашкодить аеробіка та йога.

Після отримання струсу мозку варто додати в раціон продукти, які містять вітаміни та мікроелементи для покращення роботи мозку.

Фото: serezniy/Depositphotos

Це – жирна риба, усі види горіхів, справжній шоколад. Також яйця та зелень, авокадо, ягоди, мед, зелений чай.

Не варто курити та вживати алкоголь, споживати надмірну кількість цукру, солі та кави.

Медики не рекомендують смажену та консервовану їжу. Бажано обмежити шкідливу їжу на зразок чипсів, бургерів, крилець тощо.

Неврологиня каже, що також варто тренувати і нейропластичність мозку:

• корисно вчити мову

Багато військових розмовляє російською, тому Ксенія Возніцина радить їм практикувати українську, оскільки це буде корисно і для власного розвитку, і для мозку.

• виконувати рутинні речі незвичним способом

Наприклад, змінювати руку, якою звикли чистити зуби на іншу, ходити різними маршрутами на роботу чи інше місце призначення.

• спілкуватися, сміятися, сперечатися

Дуже часто військові після служби хочуть побути на самоті, і це може бути ознакою психологічних розладів. Близьким варто подбати про їхню соціалізацію.

Фото: nejron/Depositphotos

Також важливо, щоб потерпілий знайшов заняття до душі.

"Наскільки швидко можна побороти посткомоційний синдром, залежить від стану самого потерпілого. Комусь потрібні регулярна робота зі спеціалістами, комусь – достатньо буде декількох візитів.

Якщо людина відчуває, що симптоми повертаються і її стан погіршується, потрібно знову звернутися до спеціаліста", – наголошує Ольга Щеглюк.

Травми слуху після черепно-мозкової травми

Військовий отоларинголог Тарас Колесник каже, що усі військові, які беруть участь безпосередньо у бойових діях, мають акустичну травму. Вона виникає через високу гучність та постійне навантаження на слуховий нерв.

"У специфіці сучасної війни переважає артилерія та бої на відстані. Через те, що постійно лунають гучні звуки, абсолютно у всіх є незначні зміни слуху. Також багато військових скаржиться на шум у вухах різної інтенсивності", – каже він.

Гострою фазою є період до 72 годин, впродовж яких має відбутися спонтанне відновлення слуху після "контузії".

Баротравма виникає через перепад тиску під час вибуху. Через значну різницю між тиском в барабанній порожнині та зовнішньому середовищі травмується барабанна перетинка. Людина почувається оглушеною та може частково або повністю втратити слух. З цією травмою також зіштовхуються підводники та льотчики.

Якщо перепад тиску різкий та значний (як от при вибуховій хвилі), виникає розрив капілярів чи барабанної перетинки вуха, у складніших випадках може статися перелом слухових кісточок.

"Інколи хлопці кажуть, що після контузії в них з вуха тече кров", – зазначає лікар.

За словами лікаря, якщо перфорація (тобто дірка) барабанної перетинки сягає менше ніж 40% її площі, то скоріш за все, вона зростеться самостійно протягом місяця.

Фото: motortion/Depositphotos

Але найчастіше трапляється акубаротравма.

"Вибухова хвиля характеризується різким перепадом тиску та звуковим сигналом. Тому внаслідок ударної хвилі травмується барабанна переділка, слухові кісточки, можливий розрив внутрішнього вуха, а гучний звук травмує слуховий нерв", – пояснює Тарас Колесник.

Крім того, вибухова хвиля також "б’є" по шийних судинах та може уразити скроневі долі мозку, де знаходяться слухові центри. Це може викликати шум та дзвін у вухах, а також вестибулярні порушення.

Як відбувається відновлення слуху

За медичними протоколами США, при втраті слуху потерпілому призначають гормональну терапію. Військовий отоларинголог зазначає, що вона не є ефективною на 100%, але має певний позитивний ефект.

Гормональні препарати мають протизапальну дію, знімають набряк слухового нерва та покращують мікроциркуляцію судин.

Чим молодше пацієнт та чим менше у нього супутніх хвороб, тим більше шансів на відновлення слуху.

Військовий ЛОР зазначає, що за кордоном пацієнтам ставлять діагноз "хронічна психоневральна втрата слуху", якщо слух не відновлюється через місяць після травми. Лікувати у цій фазі його не намагаються.

Читайте також: Блукаючий осколок, тіла мертвих ворогів: історії буднів українських бойових медиків

Українські лікарі не опускають руки: реабілітація може тривати 3-4 місяці. За цей час слух може відновитись, наприклад, з 50% до 90%. Однак, крім лікування, ще відбувається і відновлення: нормалізується тиск, емоційний стан тощо.

"Якщо пацієнт отримує додаткові акустичні травми або якісь гіпертонічні кризи чи загострення захворювання, його стан може погіршуватися", – додає Тарас.

Говорити про відновлення слуху після акустичної травми можна не раніше, ніж через пів року.

Тарас Колесник радить військовим мати додатковий захист шиї та тактичні навушники. Щонайменше варто відкривати рот під час вибуху, адже тоді врівнюється тиск зовнішній та внутрішній, і це мінімізує наслідки від вибухової хвилі.

Наслідки "контузії" для психіки

Важливою є і фахова психологічна допомога. Спеціаліст насамперед працює зі скаргами пацієнта.

"Поганий сон та апетит, втомлюваність, шум у вухах, запаморочення, втрата рівноваги, проблеми із зором, роздвоєння картинки – ці симптоми в комплексі заважають людині повернутися до звичного ритму життя.

Це труднощі всередині себе, які відображаються при взаємодії з іншими. Тому команда фахівців насамперед має ліквідувати фізіологічний аспект, який впливає на психоемоційний стан", – зазначає Людмила Білик.

Треба налагодити сон пацієнта, адже це відпочинок, енергія, опрацювання життєвого досвіду. Для цього використовують як медикаментозну терапію, так і соматичні практики (наприклад, медитації, дихальні вправи).

Фото: photography33/Depositphotos

Психологиня наголошує, що варто повністю виключити вживання кофеїну та алкоголю. Також слід не користуватися смартфонами за кілька годин до сну, бо блакитне світло екранів впливає на виділення мелатоніну (так званого гормону сну).

"Ще один з ризиків посткомоційного синдрому – це те, що людина може "полегшувати" свій стан через зловживання чимось (алкоголь, куріння, наркотики). Але тоді виникає ще одна проблема – погіршення стосунків з рідними", – каже Людмила.

Психологиня Тетяна Сіренко додає, що через погіршення когнітивних функцій (пам'яті, уваг, концентрації) також "страждають" вольові якості людини та її самооцінка.

"Як наслідок можуть виникати "емоційні гойдалки". Часто пацієнти з наслідками контузії кажуть, що бувають такі стани, ніби сам на себе не можеш розраховувати.

Наприклад, людина на початку тижня планує собі відпочинок з сім’єю в суботу. Але у десь "ікс" болить голова, погіршується стан, підвищується дратівливість, тривожність або навіть виникає апатичний стан. Це й впливає на стабільність", – розповідає фахівчиня.

До психолога також варто звертатись при наявності тривожних або депересивних симптомів.

Людмила додає, що людям з посткомоціним синдромом варто уникати місць з яскравим світлом та гучними звуками (які можуть спрацювати як тригер для психіки). Тому, наприклад, сімейний похід в басейн з дітьми може спричинити спалах агресії або погіршення самопочуття.

Важливо розуміти, що потерпілому для відновлення та адаптації потрібен певний час.

Фото: LanaStock/Depositphotos

Психологиня Тетяна попереджає, що у потерпілого може з’явитися чутливість до гучних звуків в побуті. Можуть дратувати, наприклад, дитячі іграшки з рингтонами. Тому краще мінімізувати їх використання або замінити на альтернативні.

Але при тому можна створювати "білий шум" (наприклад, фонова музика) для комфортного перебування, бо в ідеальній тиші людина не зможе розслабитись та відчуватиме тривогу.

Під час сімейного відпочинку можна практикувати піші прогулянки або на велосипедах замість ризикованих видів спорту.

"Варто планувати перепочинки, тому що людина з наслідками черепно-мозкової травми може швидше стомлюватися. Це не означає, що вона обов'язково буде малопродуктивною, але їй потрібні перерви в роботі та активностях", – додає фахівчиня.

Вікторія Андрєєва, Тетяна Денисенко, УП.Життя

Читайте також: "Ноги мої назад несіть". Як 24-річний військовий з потрійною ампутацією вчиться жити