Чи впливають домашні улюбленці на психічне здоров’я дітей? Вчені виявили несподівані дані
Тривалий час вважалося, що собака – найкращий друг для дитини. Проте дослідники поставили під сумнів таке твердження.
Вони проаналізували дані, отримані в рамках проєкту Infancia y Medio Ambiente, та простежили розвиток дітей від народження до 6-7 років, щоб з'ясувати, як домашні улюбленці впливають на їхній ментальний стан.
Науковці виявили, що діти без домашніх улюбленців мали кращі показники психічного здоров'я, ніж ті, хто жив із тваринами постійно, пише Medical Xpress.
Прив'язаність – емоційний зв'язок між дитиною, яка розвивається, і дорослим, що забезпечує їй відчуття безпеки та комфорту. Певною мірою вона може формуватися і з тваринами, і дослідження свідчать, що це може мати низку позитивних ефектів.
Наприклад, тварини допомагають дітям навчитися заспокоюватися та опановувати себе, розвивають відповідальність і співчуття та дарують відчуття безпеки, коли поруч немає дорослих.
Щоб з'ясувати, як життя поруч із тваринами впливає на психічне здоров'я дітей, вчені проаналізували дані проєкту Infancia y Medio Ambiente. Науковці спостерігали за учасниками від періоду вагітності матері до досягнення дітьми 6-7 років, використовуючи комплексний підхід: анкетування, клінічні обстеження та заміри показників навколишнього середовища.
Дослідження охопило близько 1900 іспанських родин із різних регіонів. Понад половина з них (52,3%) мали досвід життя з домашніми улюбленцями – собаками, котами, птахами, хом'яками, кроликами, черепахами чи рибками.
Оцінюючи зв'язок між наявністю тварин і психічним здоров'ям, вчені побачили, що найкращі показники були у дітей, які ніколи не мали домашніх тварин. Деякі тенденції (хоча й статистично незначущі) показували трохи гірші результати серед дітей, які постійно жили з тваринами. Діти, які мешкали з домашніми улюбленцями лише періодично, мали вищий ризик проблем, і цей зв'язок був чітким для котів.
Окрім того, дослідники провели додатковий аналіз, у якому врахували соціальний статус, стать, вік, особливості вибірки тощо. У результаті вони не виявили різниці між дітьми, які ніколи не жили з тваринами, і тими, хто жив із ними постійно або періодично.
Найцікавішим висновком стало те, що наявність кота у віці 4-5 років була пов'язана з більшою кількістю проблем психічного здоров'я. Натомість постійна присутність інших тварин – хом'яків, кроликів, черепах чи риб – була своєрідним захисним фактором для дітей.
Як можна пояснити результати?
У ранньому дитинстві емоційні зв'язки ще можуть бути недостатньо сформованими, тому присутність тварини може не мати значного впливу на психічне здоров'я. Також на результати могли вплинути фактори, які не брали до уваги в дослідженні.
Особливості взаємодії з котами можуть бути пов'язані з їхнім характером – вони більш незалежні, що іноді обмежує глибину емоційного контакту з малечею.
Крім того, токсоплазмоз частіше пов'язаний саме з котами. Ця інфекція, спричинена паразитом Toxoplasma gondii, може передаватися людям і спричиняти поведінкові проблеми та серйозні психічні розлади, зокрема біполярний і шизофренією.
Водночас постійна наявність риб, черепах чи хом'яків може мати захисний ефект – вони потребують регулярного, але простого догляду, допомагаючи дітям розвивати відповідальність, емпатію та самоконтроль.
Дослідження не показало чіткого зв'язку між наявністю деяких тварин – наприклад, собак чи птахів – і користю або шкодою для психічного здоров'я дітей. Це може бути пов'язано з тим, що аналіз стосувався дуже раннього віку, тому потрібні додаткові дослідження серед старших дітей.
Також діти, які регулярно жили з такими тваринами, як хом'яки, кролики, риби або черепахи, мали кращі результати, ніж ті, хто контактував із ними лише час від часу. Це свідчить про те, що постійний зв'язок може бути кориснішим за епізодичний контакт.
Загалом життя з домашнім улюбленцем може сприяти розвитку відповідальності та емпатії, але реальний вплив залежить від характеру взаємин, віку дитини та стилю виховання.
