Що не так із допомогою військовим з наркотичною залежністю? Дослідження

Серед військових та ветеранів, які мають залежність від психоактивних речовин (ПАР), найбільш поширеним є вживання алкоголю. На другому місці – наркотичні речовини.

Часто спостерігається комбіноване вживання психоактивних речовин – як алкоголю, так і наркотиків.

Про це свідчать результати дослідження, яке провело Дослідницьке бюро "Sociologist" на замовлення благодійної організації "Харків з тобою" за підтримки БФ "Здорові рішення".

Серед наркотиків, які вживають деякі військові/ветерани, поширені опіоїди, стимулятори, галюциногени, канабіноїди, снодійно-седативні препарати.

Найбільш небезпечними є психостимулятори ("солі"), які можуть призводити до серйозних пошкоджень головного мозку та швидко викликати залежність.

Експерти відзначають, що наразі спостерігається тенденція до збільшення кількості військових, про наркозалежність яких стає відомо.

Це може бути пов’язано із більшою відкритістю до обговорення таких випадків у медіа та суспільстві загалом.

Хто перебуває у "групі ризику" вживання ПАР

Найбільш вразливими до ПАР є:

• піхотинці;
• підрозділи з нестачею особового складу;
• особи без військового досвіду, примусово мобілізовані;
• люди з низьким рівнем адаптованості до військового життя;
• люди, які пережили втрати побратимів і воюють на передовій;
• "аутсайдери" – військові, яких не приймає або цькує колектив чи командування;
• а також ті, хто має попередній досвід вживання ПАР.

Крім того, виникненню залежності можуть сприяти соціально-культурні фактори, як-от низький рівень морально-психологічної та бойової підготовки або відсутність сімейної підтримки.

За оцінками експертів, молодь віком 18-25 років може пробувати ПАР, але систематичне споживання більш поширене у людей віком 25-45 років.

Водночас люди віком 45+ років більшою мірою схильні до вживання алкоголю.

Чому деякі військові та ветерани вживають психоактивні речовини

Експерти розрізняють різні причини вживання ПАР серед військовослужбовців та ветеранів. Для військових – це фізичне й психологічне перевантаження, попередній досвід вживання наркотиків, а також оточення, яке спонукає до вживання.

У ветеранів причини здебільшого пов’язані з важкими психологічними та фізичними травмами, що може призводити до втрати життєвих орієнтирів.

Вживання ПАР у військовому середовищі може "задовольняти" кілька потреб: втеча від реальності, швидке відновлення, покращення фізичних та ментальних здібностей, уникнення відчуття страху, притуплення болю – як фізичного, так і психічного (наприклад, через втрату близьких або побратимів).

Люди, які мають залежність від психоактивних речовин, часто відмовляються від допомоги через сором, страх викриття, відчуття комфорту під дією ПАР, а також через недостатню інформованість про доступні послуги.

Однією з причин відмови від лікування є фізична недоступність допомоги та небажання командирів відпускати військовослужбовців на терапію або реабілітацію через нестачу особового складу.

Що не так із допомогою військовим та ветеранам, які мають залежності

Респонденти вважають, що наразі не проводиться системна робота для підтримки військовослужбовців, які мають залежність від ПАР, оскільки не існує чітких механізмів та алгоритму дій на рівні усіх задіяних структур.

Ветерани мають більше можливостей для подолання залежності, оскільки можуть звернутися до Міністерства ветеранів, ветеранських спілок та спеціальних організацій.

Серед доступних послуг на шляху подолання залежності від ПАР для військових учасники дослідження виокремлюють:

• консультації психологів, психотерапевтів, психіатрів, психіатрів-наркологів;
• надання медикаментозної терапії, ургентної детоксикації;
• надання послуг з лікування та реабілітації приватними медичними центрами;
• надання підтримки через чат-боти та групи підтримки (у поодиноких випадках).

Існують бар’єри й обмеження, пов’язані як з отриманням, так і з наданням допомоги особам із залежностями.

У першому випадку до таких відносять: страх або відмову визнати проблему, відсутність системності в інформуванні про наявність доступних послуг, складний бюрократичний шлях у випадку звернення з проблемою.

У другому випадку – нестача кадрів у військових підрозділах, відсутність чіткого протоколу та злагодженої системи лікування, нестача спеціалістів.

Здебільшого експерти переконані, що наявна система надання послуг військовим та ветеранам, які мають залежності, не відповідає їхнім запитам та потребам.

Дехто вважає, що слід створити спеціалізовані наркологічні центри, які б профілювалися на наданні послуг тільки ветеранам та військовослужбовцям.

Учасники дослідження виділяють декілька установ і структур, які у перспективі мають нести відповідальність за формування системи надання послуг військовим із залежностями, серед яких НСЗУ, МОЗ, Міністерство ветеранів, Міністерство оборони тощо.

Експерти зазначають, що мають потребу у професійному навчанні, підвищенні кваліфікації з питань новітніх методів лікування та діагностики залежностей, а також протоколів лікування військових із залежностями.