Де шукати блукаючий нерв, чи може він "захворіти" і що варто про нього знати?
Що таке блукаючий нерв, або як ще кажуть "вагус", і навіщо вам про нього знати? Це – найголовніший нерв вашої парасимпатичної нервової системи. Він має широку мережу розгалужень, ніби "блукає" по організму, що частково і відобразилось в назві.
Неврологиня Олександра Щебет каже, що в медичному виші, де вона вчилась, був такий жарт: "Якщо занадто ретельно перевіряти простату в чоловіка, то в нього може зупинитись серце, бо гілки вагуса йдуть аж до прямої кишки", – згадує вона.
Цей жарт частково пояснює, наскільки масштабно розгалужений цей нерв в нашому організмі.
Парасимпатична нервова система регулює процеси, які ви не можете контролювати. Проте вони критичні для життєдіяльності вашого організму: імунна система, серцевий ритм, перетравлення їжі, слиновиділення тощо.
Блукаючий нерв сьогодні – нова зірка прихильників так званого "натурального зцілення", тобто різноманітних підходів самодопомоги, що на завжди ґрунтуються на доказовій медицині, а скоріше на альтернативних практиках – від лікування травами до медитацій.
Чи це так? Давайте розбиратися.
Для цього ми поговорили з неврологами Анастасією Гончар, Олександрою Щебет та Сергієм Фернандес де Рівесом.
Факти про блукаючий нерв та чи може він "захворіти"?
Блукаючий нерв, або як ще кажуть, черепний нерв X, – це найдовший нерв у тілі.
Він широко проходить по всьому організму, впливаючи на кілька систем і ділянок тіла, зокрема язик, горлянку, серце та шлунково-кишковий тракт. Через таке його розгалуження, з ним можуть пов'язувати різні медичні стани.
Як і будь-який нерв, його можна пошкодити. Це може статися через травму, хворобу, під час оперативного втручання тощо.
Неврологиня Анастасія Гончар каже, що "лікувати" блукаючий нерв, якщо немає ознак його пошкодження — це як лікувати вегетосудинну дистонію (ВСД) – немає сенсу, бо це – неіснуюча патологія.
"Його можна пошкодити під час оперативного втручання на черевній або грудній порожнині. Пошкодження також, в теорії, може спричинити пухлина", – пояснює лікарка.
Невролог та психіатр Сергій Фернандес де Рівес додає, що пошкодження нерва частіше за все проявляється труднощами в ковтанні та фонації голосу (наприклад, голос стає хрипким).
"Але його пошкодження – не дуже поширена проблема. Окрім операцій та пухлин, ураження може статися при інсульті, аутоімунних хворобах тощо", – пояснює невролог.
Блукаючий нерв, стрес та наше ментальне здоров'я
За словами Щебет, у деяких людей цей нерв може мати вищу активність, а в деяких – меншу.
"Ті, у кого тонус цього нерва високий (іноді ще використовують термін парасимпатики), мають більш врівноважену натуру, легше заспокоюються, краще переживають стрес. Коли ж тонус вагуса знижений (симпатики), то у людини домінує симпатична нервова система. Якщо взяти за основу таку реакцію на стрес як "Бий або Завмри", то ці люди будуть "бити", – пояснює неврологиня.
Вона додає, що стрес та психічні розлади знижують активність вагуса, а низька активність цього нерва підвищує ризики тривожних та емоційних розладів.
"Щодо стресу також є цікава "полівагальна" теорія. Її висловив вчений Стівен Поргес. Теорія спирається на знання про те, як еволюціонувала нервова система хребетних. Головна ідея — що під час переходу від плазунів до ссавців змінилися шляхи блукаючого нерва, які керують серцем", – каже неврологиня.
Вона пояснює, що у ссавців ці нервові центри змістилися в іншу частину мозкового стовбура, і завдяки цьому з'явився зв'язок між м'язами обличчя та серцевим ритмом. Так виникла система соціальної взаємодії, у якій наші соціальні контакти можуть впливати на стан організму.
За словами Щебет, у блукаючого нерва є два шляхи: новіший та старіший. Новіший більше відповідає за соціальну взаємодію, коли ми більш спокійні, налаштовані на спілкування. А старіший шлях активується при надмірному стресі. Отже, це стан, коли людина емоційно "вимикається" і живе ніби "на автоматі". За цією теорією, люди з певними травмами можуть надовго застрягати в такому стані. Втім, це лише гіпотеза, яка потребує подальших досліджень.
Чи існує доказова стимуляція блукаючого нерва?
Звісно.
Стимуляція блукаючого нерва – це нейрохірургічне втручання. Ця процедура схвалена FDA (Адміністрація з контролю ліків та харчових продуктів США). Її використовують при епілепсії або стійкій до ліків депресії.
Як пояснюють на сайті Mayo Clinic, стимуляція блукаючого нерва передбачає використання пристрою, який надсилає електричні імпульси до блукаючого нерва. Коли пристрій активується, він надсилає електричні імпульси до певних ділянок мозку. Це змінює активність мозку і таким чином допомагає лікувати деякі стани.
Серед пристроїв для стимуляції блукаючого нерва є й такий, що імплантується в організм для лікування епілепсії та депресії. Він працює, надсилаючи імпульси до ділянок мозку, які спричиняють судоми або впливають на настрій.
"Є й інший пристрій для стимуляції блукаючого нерва, схвалений FDA для застосування після інсульту. У людей, яким важко користуватися рукою після інсульту, він допомагає формувати нові нейронні зв'язки під час вправ. Це може сприяти відновленню рухів у ураженій кінцівці.
Хірурги встановлюють такі пристрої під шкіру в ділянці грудної клітки. Провід, проведений під шкірою, з'єднує пристрій із лівим блукаючим нервом. Пристрій надсилає електричні сигнали вздовж лівого блукаючого нерва до стовбура мозку, впливаючи таким чином на роботу мозку", – йдеться на сайті клініки.
Подібні стимуляції розглядають і для інших важких станів, наприклад, як хвороба Альцгеймера.
Олександра Щебет додає, що блукаючий нерв також може стимулювати все, що пов'язано з діафрагмою, адже він проходить через спеціальні отвори в ній.
"Співи, озвучування мантр, наприклад, всім відоме оммм – це дійсно сприяє стимуляції вагуса. Дихальні вправи також зменшують тривожність частково через вплив на блукаючий нерв", – підсумовує Щебет.
Але застерігає: це не панацея. Це може бути хіба додатковим методом контролю нашого ментального здоров'я.
