Вчені виявили подібні генетичні зміни при раку молочної залози у котів і людей: чому це важливо
Науковці проаналізували різні типи пухлин у майже 500 домашніх котів із п'яти країн і виявили, що їхні утворення дуже схожі на ті, які виникають у людей.
Вчені кажуть, що коти зазнають впливу деяких тих самих екологічних факторів ризику розвитку раку, що й їхні власники, тож частина причин виникнення онкології у них може бути спільною.
Результати їхнього дослідження опублікували у журналі Science, пише Medical Xpress.
Науковці з Інституту Велкома Сенгера (Британія), Онтарійського ветеринарного коледжу (Канада), Бернського університету (Швейцарія) порівняли близько тисячі генів людини зі здоровими та ураженими тканинами домашніх котів.
Команда дослідила 13 різних типів раку у котів, що дозволило порівняти генетичні зміни з тими, які спостерігаються при онкології у людей і собак.
Наприклад, карцинома молочної залози є поширеним і агресивним типом раку у котів. Дослідження ідентифікувало 7 генів-винуватців, мутації у яких призводять до розвитку пухлини.
Найпоширенішим виявився ген FBXW7 – у понад половини котячих пухлин він зазнав змін. У людей мутації в гені FBXW7 при раку молочної залози пов'язані з гіршим прогнозом, що відповідає спостереженням у котів.
Другим за поширеністю "рушійним" геном був PIK3CA – його мутації виявили у 47% пухлин молочної залози у котів. Ця ж генетична зміна характерна і для раку грудей у людини, при яких застосовують інгібітори PI3K (клас протипухлинних препаратів).
Подібність до цих мутацій у людей також виявили при пухлинах крові, кісток, легень, шкіри, шлунково-кишкового тракту та центральної нервової системи. Подальші дослідження цих генетичних змін можуть сприяти новим відкриттям і, ймовірно, методам лікування раку.
"Попри те, що домашні коти є дуже поширеними улюбленцями, до цього часу про генетику їхнього раку було відомо вкрай мало. Наші домашні тварини живуть разом із нами й зазнають впливу тих самих факторів довкілля.
Це допомагає краще зрозуміти, чому рак розвивається у котів і людей, як навколишнє середовище впливає на ризики, а також, можливо, знайти нові способи профілактики та лікування", – зазначив професор Джеффрі Вуд з Онтарійського ветеринарного коледжу.