Мам, мені болить вушко: як розпізнати отит у дитини та чим його лікувати
Ця хвороба позасезонна, може минати без лікування або ж потребувати негайного прийому антибіотиків чи навіть хірургічного втручання і принаймні раз у житті була, мабуть, у кожного. Це запалення вуха, або коротко – отит.
Особливо часто від нього страждають діти через особливу анатомію вуха. І страждають – не перебільшення: біль у вухах може бути дуже різкий, що стріляє, "віддавати" в шию, скроню чи щелепу. Такий біль не дає спати, робить дитину дуже дратівливою і виснажує.
"УП.Життя" поспілкувалася з керівником Клініки дитячої оториноларингології у Львівській обласній дитячій клінічній лікарні Охматдит, дитячим отоларингологом Федором Юрочком, щоб з’ясувати:
- як виникає отит
- як зрозуміти, що в дитини отит
- що робити за перших ознак отиту
- що не можна робити при отиті
Що таке отит та як його діагностувати
Загалом, отит – це запалення вуха. Анатомічно вухо поділяють на три ділянки: зовнішнє вухо, середнє та внутрішнє, тож і запалення може бути зовнішнього вуха (зовнішній отит) та середнього вуха (середній отит).
Внутрішнього отиту немає, запалення внутрішнього вуха зветься лабіринтит. Лабіринтит у дітей вкрай рідкісний, симптоми специфічні, їх складно діагностувати і може виявити лише лікар.
Середній отит – це надзвичайно поширена хвороба і дуже різна у своїх проявах та перебігу. Він може бути надзвичайно простий, який минає сам, без лікування. В інших випадках хвороба може навіть загрожувати життю та давати серйозні ускладнення.
"Ми в Охмадиті мали надзвичайно багато різних ускладнень від отитів. Це коли при отиті гній із вуха потрапляв у мозок; менінгіти; руйнування скроневої кістки через отит. Нещодавно мали дитину, у якої після отиту утворився запальний процес верхівки скроневої кістки і стиснув внутрішню сонну артерію. Такі ускладнення потребують хірургічного втручання та тривалого лікування й реабілітації", – каже Федір Юрочко.
Тож слід розуміти, що отит завжди потребує консультації лікаря, аби виявити його та оцінити стан дитини. Діагностувати отит може педіатр, сімейний лікар або ж отоларинголог.
Федір Юрочко зауважує, у домашніх умовах запідозрити у дитини отит можна обережно натиснувши дитині на козелок (хрящовий виступ на передній частині вуха). Якщо болить – у старших дітей це скоріше свідчитиме про зовнішній отит, у немовлят – про отит середнього вуха.
Зважте на те, що тільки за реакцією дитини на натискання зробити висновки і поставити діагноз не можна. Потрібна отоскопія, огляд вуха, барабанної перетинки для розуміння, що відбувається всередині.
Зовнішній отит
Зовнішній отит – це запалення шкіри слухового ходу. Проявлятися він може, наприклад, у вигляді фурункула, чиряка чи навіть екземи. Такий отит виникає, коли у мікроподряпину, пошкодження шкіри потрапляють бактерії. У вусі вогко і тепло, це сприятливе середовище для розвитку різних інфекцій, передусім бактеріальних.
"Причиною саме зовнішніх отитів часто буває купання у басейнах та відкритих водоймах, тож пік захворювання припадає на купальний сезон. Відповідно, хворіють найчастіше діти, яких "не витягнути з води" – дошкільнята й школярі. Хоча, трапляється зовнішній отит і у немовлят", – зауважує лор.
Ще одна група ризику дітей – ті, яким чистять слухові ходи ватними паличками. Цього не можна робити, бо тоді також утворюються мікротравми. Бактерії, які завжди є на шкірі, можуть у них потрапити та утворити запальний процес. Зокрема, це стосується і немовлят.
"Понад 10 років тому в Ізраїлі проводили дослідження, де з’ясували, що основна причина зовнішніх отитів у немовлят – саме чищення ватними паличками слухових ходів", – додає Юрочко.
Симптомами гострого зовнішнього отиту є:
- біль чи дискомфорт у вусі,
- свербіння,
- відчуття набряку чи повноти у вусі,
- зниження слуху.
Зазвичай, зовнішній отит лікується краплями – якими саме залежить від локалізації, складності захворювання, його походження, супутніх факторів. Якщо покращення не настає, може знадобитися хірургічне втручання, аби очистити нагноєння.
Середній отит
Середній отит розвивається за барабанною перетинкою у так званому середньому вусі. За словами лікаря, це найчастіша хвороба у дітей.
Найчастіше хворіють малюки від 6 до 12 місяців. Маленькі вушка, вузькі слухові ходи, фізіологічні особливості локалізації барабанної перетинки – все це робить діагностику захворювання непростим завданням.
Причиною середнього отиту є інфекція (вірусна, бактеріальна чи вірусно-бактеріальна). У більшості випадків вона потрапляє в барабанну порожнину через слухову трубу. Підвищений ризик розвитку гострого середнього отиту мають:
- хлопчики;
- діти на штучному вигодовуванні та ті, які користуються пустушками;
- немовлята, які часто зригують;
- ті, хто відвідує дитсадок;
- тривалі пасивні курці (якщо дитина постійно вдихає сигаретний дим);
- ті, хто раніше переніс середній отит;
- діти з деякими супутніми патологіями (наприклад, алергічний риніт, синдром Дауна, розщілина піднебіння тощо).
У хворих отитами прослідковується спадкова схильність. Якщо хтось з батьків мав часті отити, то і дитина може мати. Це не через заразність, а через успадковані індивідуальні особливості анатомії вуха, наприклад, трохи звужені деякі ділянки, зменшена пневматизація вуха (наповненість вуха повітрям) та інші сприятливі для отитів фактори.
Найчастішими симптомами є біль вуха (маленька дитина при отиті іноді може казати, що "болить щічка"), зниження слуху, гноєтеча з вуха. Також трапляються загальні симптоми – підвищена температура тіла, слабкість, неспокійний сон, зниження апетиту, дратівливість.
Майже всі діти хоча б раз у житті мали середній отит, але є категорія пацієнтів, які можуть мати отити, які повторюються. Якщо таке трапляється – потрібне лікування, яке запобігає отитам.
Секреторний отит
Слід окремо виділити один з видів отитів середнього вуха, який іноді може протікати практично безсимптомно. Це так званий секреторний отит, коли у середньому вусі за барабанною перетинкою накопичується слиз (секрет).
"Такий отит виникає через блокаду слухової труби. Слиз може затікати у слухову трубу з носоглотки або просто затримуватися у середньому вусі. У нормі він завжди утворюється у вусі і потроху виходить мікродозами, ми ковтаємо і не помічаємо цього. Коли ж слухова труба заблокована, слиз накопичується у ній і дитина недочуває. Іноді це помітно, а іноді – ні", – пояснює Федір Юрочко.
Такий отит типово не провокує запалення чи болю. Основний симптом – порушення слуху, він і приводить батьків до лікаря.
Секреторний отит потребує з’ясування причин, чому відбувається застій слизу, симптоматичного лікування (наприклад, відновлення прохідності слухових труб), або ж спостереження. Якщо ситуація не покращується упродовж 3 місяців, отит суттєво впливає на слух чи здатність дитини до навчання, лікар може призначити хірургічне лікування – встановлення вентиляційної трубки в барабанну перетинку (шунтування барабанної перетинки, тимпаностомія), видалення аденоїдів (якщо їх розростання не дає відтікати слизу зі слухової труби) або інші хірургічні маніпуляції, спрямовані на покращення прохідності слухової труби.
Як лікувати отит середнього вуха
Що можна зробити за перших ознак отиту, то це знеболити вухо.
"Краплі з комбінацією феназону і лідокаїну можуть ефективно знеболити вушко навіть немовлятам (залежно від дозування та форми препарату), однак їх не можна використовувати, якщо барабанна перетинка перфорована (зазвичай про це свідчить витікання гною з вуха, але достеменно з’ясувати це в домашніх умовах неможливо). Тому краще скористатися системними нестероїдними протизапальними знеболюючими препаратами", – каже лікар.
Дітям дозволені ті, діюча речовина в яких парацетамол чи ібупрофен.
Але вухо завжди має оцінити фахівець! Таку допомогу можна надати дитині у першу добу хвороби, щоб полегшити очікування на прийом педіатра чи лікаря-ЛОРа.
Якщо справді отит легкий, то лікар може вирішити кілька днів знеболювати пацієнта і спостерігати, чи відбувається само одужання. Якщо ситуація погіршується, ймовірно, знадобиться антибіотик.
Бувають випадки отитів, які вимагають негайного призначення антибіотика. Це коли хворіють маленькі діти, спостерігається тяжкий перебіг хвороби, висока гарячка чи ускладнення. Тяжкий отит або підозра на ускладнення є приводом для лікування у стаціонарі. Тобто оптимальну практику лікування обирає лікар з огляду на обставини та складність захворювання.
Під час лікування важливо перебувати на зв’язку з лікарем та повідомляти йому про зміни стану дитини.
"Якщо говорити про часті отити, важливе імунне лікування – антипневмококові вакцини. Це додаткові вакцини, не обов’язкові в Україні, але вони обов’язкові у світі. Також важлива щорічна вакцинація від грипу, бо його ускладненням якраз можуть стати тяжкі отити", – радить Юрочко.
Дуже добре профілактують хвороби вух здоровий спосіб життя, загартовування, перебування на свіжому повітрі, зміна клімату.
Якщо дитина постійно хворіє на отити – слід комплексно шукати причину, і вона може бути зовсім не у вухах. Певні хвороби можуть побіжно призводити до частих отитів, наприклад алергічні риніти, цукровий діабет, аденоїдит. Тоді лікувати перш за все потрібно ці хвороби. У випадку цукрового діабету – коригувати і контролювати цукри; аденоїдиту – хірургічне втручання, якщо консервативне лікування не дає результату.
Що не можна робити при отиті
- Купатися в басейнах, річках, озерах тощо.
Коли в дитини отит, треба дати спокій кілька тижнів. Бажано, щоб вода у вуха не потрапляла. Не вкрай категорично, але бажано. Це стосується активних занять спортом також – треба дати спокій.
- Гріти вухо.
Фізично гріти чимось дуже теплим не можна, бо це сприяє поширенню інфекції. Колись існував спосіб лікувати отити спиртовими компресами, але він не мав доказової ефективності, тож від цього відмовилися. До теплої мами дотулитися можна, але до нагрітих мішечків з крупою – ні.
- Випалювати, вигрівати вуха воском.
З тієї ж причини. "Ми стільки надивилися, що я можу до ранку розказувати страшні історії, що зі восковими свічками робилося", – бідкається лікар.
- Відвідувати дитячі колективи у період високої гарячки
Через слабкість організму та неконтрольовані фізичні навантаження.
- завчасно припиняти давати антибіотик після полегшення
Не можна не дотримуватися рекомендацій лікаря. Якщо інфекція не долікована, то за якийсь час може бути рецидив.
Людмила Панасюк, "УП.Життя"