Рак – не вирок для батьківства: як в Україні борються за майбутніх дітей
В Україні щороку фіксують щонайменше 115 тисяч нових випадків раку, і майже 28% із них припадає на молодих людей, підлітків і дітей. Саме ця група найчастіше стикається з наслідками агресивної терапії для фертильності.
Лікування онкологічних захворювань може порушувати або повністю знищувати репродуктивну функцію. У більшості розвинених країн питання її збереження інтегроване в план онкологічного лікування ще до початку терапії. В Україні такого системного підходу досі немає, а офіційні протоколи онкофертильності відсутні.
"Онкологічний діагноз – це удар. Але він не має автоматично ставати вироком для батьківства. Не у XXI столітті. Не в країні, яка бореться за своє виживання", – каже Олександр Шевага, кандидат медичних наук, гінеколог-онколог, співзасновник та медичний директор Aviv Medical.
Саме з цієї позиції ініціювали проєкт "Діти майбутнього". Його реалізують Aviv Medical, клініки професора Феськова та психологічний центр DiLenD. Мета проєкту – сформувати в Україні системний підхід до онкофертильності та запропонувати пацієнтам зрозумілий маршрут дій після встановлення діагнозу.
Маршрут передбачає мультидисциплінарні консультації та супровід (ведення) пацієнтів за участю онкологів, репродуктологів і психологів. Команда оцінює клінічну ситуацію та визначає, чи можливо безпечно зберегти репродуктивну функцію без ризику для життя пацієнта. Після цього формують персоналізований план лікування і подальшої репродуктивної реабілітації.
"Наше головне завдання – не просто вилікувати пацієнта, а зберегти якість його майбутнього життя. Ми змінюємо підхід: онкологія більше не є вироком для батьківства. Спільно з колегами ми визначаємо той безпечний коридор, коли лікування раку можна поєднати зі збереженням репродуктивної функції, не ризикуючи життям пацієнта", – пояснює Лев Горін, співзасновник та директор Aviv Medical.
Світова статистика підтверджує масштаб проблеми. У 2022 році у світі зафіксували близько 20 мільйонів нових випадків раку, а до 2050 року ця цифра може зрости до 35 мільйонів на рік. Серед пацієнтів репродуктивного віку близько 68% заявляють про бажання мати дітей після завершення лікування.
Проєкт "Діти майбутнього" охоплює сучасні методи збереження фертильності для жінок і чоловіків. Йдеться про органозберігаюче лікування, де це можливо, а також кріоконсервацію ооцитів, сперми та ембріонів і можливість використання програм замінного материнства. Усі рішення ухвалюються спільно – за участю пацієнта, онколога та репродуктолога.
"Онкологічне лікування рятує життя, а репродуктологія зберігає його продовження. Сучасні технології дають можливість після одужання повернутися до життя, у якому є місце мріям про сім’ю та дітей", – зазначає Олександр Феськов, доктор медичних наук, професор, лікар-репродуктолог, засновник і директор клініки професора Феськова.
Окремим напрямом роботи проєкту є психологічний супровід. Пацієнти та їхні родини отримують підтримку під час лікування та в період відновлення. Фахівці працюють із тривогою, страхами та втратою відчуття контролю над власним життям.
"Після онкології жінка вчиться знову довіряти своєму тілу. І важливо знати: можливість вагітності є завжди. Шлях до материнства може бути різним. Але материнство – завжди одне: про любов, життя і надію", – каже Анна Феськова, акушер-гінеколог, координаторка науково-дослідної роботи клініки професора Феськова.
До проєкту долучився психологічний центр DiLenD, який працює з пацієнтами та їхніми близькими на всіх етапах лікування.
"Я долучилася до проєкту «Діти майбутнього», бо після онкології жінкам важливо повернути не лише здоров’я, а й віру в майбутнє та право на материнство. Цей проєкт – про життя після діагнозу, де медична допомога і психологічна підтримка разом дають жінці надію і вибір", – пояснює Олена Бортнікова, докторка філософських наук, психотерапевтка, засновниця центру.
Ініціатори проєкту наголошують: системний підхід до збереження фертильності має стати частиною сучасної онкологічної допомоги. Проєкт "Діти майбутнього" розглядають як практичний крок до зміни цього підходу в Україні.