"Чарівна ін’єкція" чи експеримент над собою? Що відомо про популярні пептиди із соцмереж

Вони іронічно називають себе "лабораторними щурами" та хизуються рельєфними тілами, скинутими кілограмами, ідеальною шкірою й пишним волоссям. Соцмережі заполонили адепти "експериментальних" пептидів – GHK-Cu, BPC-157, МТ-II та інших.

Ці речовини – новітні препарати, які отримали славу "чарівних ін'єкцій", нібито здатних нарощувати м'язи, пришвидшувати метаболізм і додавати обличчю сяяння. Але є один великий нюанс – їхня недослідженість. Ніхто не знає, які побічні ефекти можуть спричинити ці пептиди.

Щоб зняти з себе відповідальність, на флаконах виробники чітко пишуть: "Для досліджень". Проте придбати їх можуть усі охочі, зокрема й в Україні.

Що каже наука про пептиди та чи дійсно їх усіх варто боятися – розбиралася "УП. Життя". У цьому нам допоміг ендокринолог, кандидат медичних наук і доцент Івано-Франківського національного медичного університету Микола Островський.

"Лабораторні щури"

У соцмережах є ціла когорта "свідків пептидів", які розповідають про свої неймовірні результати від цих новітніх препаратів. Переважно – закордонних.

Одна з них – Роміна Іранманеш зі США. На своєму акаунті в TikTok вона публікує гайди для змішування пептидів із водою для ін'єкцій, а коли розповідає про дози – іронічно називає реципієнта "лабораторним щуром".

В її арсеналі – препарати для схуднення (R3ta або ретатрутид) та покращення стану шкіри й волосся (GHK-Cu). А також – реклама сайту, де можна їх придбати.

"Мій "лабораторний щур" вже 3 тижні приймає GHK-Cu, і було б несправедливо називати цей препарат просто пептидом для шкіри та волосся. Серед його реальних переваг – ангіогенез (утворення нових кровоносних судин з уже існуючих – ред.), оптимізація роботи мітохондрій, відновлення нервових клітин, системна протизапальна та антиоксидантна дія, а також модуляція експресії генів", – пише Роміна в описі до одного зі своїх відео.

А потім додає: GHK-Cu призначений лише для наукових досліджень, а її відео має розважальний характер і не є медичною порадою.

Блогерка Флоренс (@flarfcakee) прямо в описі свого TikTok-профілю називає себе "лабораторним щуром". Чи не в кожному відео вона хизується своїми результати від пептидів, а також запевняє, що їх використовує вся її родина.

"Це так по-дурному, коли люди дивляться на мене й кажуть: "Боже, тобі не потрібні пептиди!" Але я не мала такий вигляд, коли починала приймати їх. Я була на 30 фунтів (близько 13,6 кілограма – ред.) важча, мала жахливе гормональне акне, не була такою засмаглою, погано спала, мені було дуже боляче в тренажерному залі. Якщо ви думаєте, що я маю ідеальний вигляд – це пептиди", – стверджує Флоренс в одному з роликів.

Дівчина вводить собі R3ta і GHK-Cu, а також додає ще один препарат – МТ-II (для засмаги). Вона ділиться порадами щодо дози, а внизу лишає короткий опис: "Для освітніх цілей".

Але що це за чарівні ін'єкції, які блогери так намагаються маскувати дисклеймерами?

Які пептиди популярні у соцмережах і що про них каже наука?

Соцмережі зробили з пептидів синонім до поняття "експерименти над собою", але це помилкове твердження. Насамперед вони є органічними сполуками, без яких неможливо уявити наш організм.

Науковою мовою, пептиди – ланцюжки з 2-50 амінокислот. Вони діють як "сигнальні молекули", регулюючи низку важливих процесів – від рівня цукру й пологової діяльності до блокування відчуття болю та захисту клітин від руйнування.

Не всі штучні пептиди небезпечні – деякі з них мають наукову базу та схвалені до використання. Натомість в соцмережах популярні недосліджені "глоу-ап" сполуки. Назвімо їх "експериментальними". Хоча в цьому випадку експерименти проводять не вчені, а звичайні люди – самі над собою.

Виробники таких препаратів чітко попереджають – вони лише для досліджень. Але далі наводять низку вау-ефектів, на фоні яких це попередження швидко губиться.

BPC-157

Сполука, що частково копіює білок шлункового соку, який відповідає за захист слизової оболонки. Цей пептид потенційно може допомагати в лікуванні травм сухожиль, м'язів і зв'язок, а також збільшувати м'язову масу та витривалість.

"Пептид BPC-157 показав хороші результати на щурах. Але на людях його використовувати заборонено. Даних про його безпеку недостатньо", – каже ендокринолог Микола Островський.

В огляді наявних досліджень вчених з Університету Юти (США) зазначається, що BPC-157 дійсно має певні протизапальні та регенеративні властивості, коли йдеться про тварин. Проведене на людях пілотне дослідження показало, що він легко переноситься навіть у високих дозах. Та є одне "але".

"Відсутність високоякісних клінічних випробувань на людях обмежує можливості оцінки безпеки, ефективності та доцільності клінічного застосування цього препарату. Крім того, всі опубліковані дослідження повідомляють про позитивні або корисні ефекти BPC-157, що вказує на можливу упередженість публікацій, що, своєю чергою, ставить під сумнів надійність та відтворюваність заявлених переваг", – заявляють науковці.

TB-500

Синтетична версія природного пептиду тимозину бета-4, який сприяє регенерації тканин. Заявляється, що він здатний лікувати травми м'язів, сухожиль і суглобів.

"TB-500 використовують в кінному спорті для лікування поранених тварин. Також інколи його використовують спортсмени. Просто Всесвітнє антидопінгове агентство (WADA) класифікує цю сполуку як допінг, тому в разі її виявлення в організмі, людину дискваліфікують зі змагань. Безпека не доведена", – зауважує ендокринолог.

Наразі немає специфічних досліджень, які б аналізували вплив на людський організм TB-500. Тому йому приписують всі позитивні ефекти природного "батьківського" пептиду TB-4.

GHK-Cu (трипептид міді)

Штучний аналог сигнального пептиду, який міститься у плазмі крові, слині та сечі. У рекламі препарату запевняють, що він стимулює вироблення колагену та еластину, а отже зменшує зморшки й підвищує пружність, прискорює загоєння тканин й оновлення клітин, сприяє росту волосся.

"GHK-Cu використовують в косметичний кремах – і це нормально. Але безпека ін'єкцій з цією сполукою – невідома", – каже лікар.

Цю сполуку частіше досліджують саме при нанесенні на шкіру, а не в ін'єкціях. Зокрема, вчені виявили ефективність косметичних засобів з цією сполукою (кремів, сироваток тощо) в загоєнні ран і регенерації шкіри, а також їхню безпеку.

Натомість користь від ін'єкцій GHK-Cu не має переконливої доказової бази. Наприклад, за даними корейського дослідження, введення цього пептиду мишам із гострим ураженням легень пригнічує надмірну запальну реакцію організму. Проте масштабних досліджень на людях не проводили.

MOTS-c

Аналог мітохондріального пептиду, який синтезується в мітохондріях – "енергетичних центрах" клітин – та регулює обмін речовин в організмі

Серед заявлених ефектів препарату – покращення метаболізму й толерантності до глюкози, збільшення м'язової маси. зменшення хронічних запалень, зміцнення імунної системи та навіть підвищення когнітивних функцій.

"З усіх пептидів саме MOTS-c дає найбільше надій. Він діє на мембранах мітохондрій ("енергетичних центрах клітин") і забезпечує покращення чутливості до інсуліну та пришвидшення жироспалювання. Однак поки що ця сполука показує ефективність лише на тваринах", – зазначає ендокринолог.

Проведене на мишах китайське дослідження свідчить про позитивний ефект MOTS-c на скелетні м'язи, метаболізм глюкози та здоров'я серцево-судинної системи. А корейське – про запобігання старінню клітин підшлункової залози.

IGF1-LR3

Синтетична модифікована форма інсуліноподібного фактора росту 1 (IGF-1) – білкового гормону, який виробляється переважно в печінці та м'язах. У дітей він забезпечує ріст кісток, а в дорослих – стимулює ріст м'язів і прискорює відновлення.

Виробники цього пептиду обіцяють збільшення м'язів і прискорення жироспалювання.

Якщо попередні препарати поки можна назвати недослідженими, то цей беззаперечно має небезпечний побічний ефект – рак.

"Під час застосування IGF1-LR3, а також AOD-9604, який теж є модифікованою частиною ланцюжку гормону росту, буквально ростуть внутрішні органи. Тобто дія не обмежується лише м'язами. Якщо в організмі людини є невелика пухлина, ці пептиди прискорять її ріст. Звідси – підвищений ризик онкології", – попереджає Микола Островський.

Водночас дослідження показує, що м'язи IGF1-LR3 дійсно збільшує, принаймні у щурів. Під час експерименту пептид прискорив регенерацію та формування нових функціональних волокон після об'ємних втрат м'язової тканини.

МТ-II (Melanotan II)

Синтетичний аналог природного пептидного гормону меланокортину, який стимулює вироблення меланіну. Заявлений ефект – "притягнення" шкірою засмаги.

"Небезпека МТ-II криється в можливості переродження невусів (родимок) у меланоми. Крім того, цей пептид має цікавий побічний ефект – неконтрольована ерекція", – зауважує лікар.

Так, у медичному журналі Dermatology опублікували звіт випадок, який стався із 20-річною дівчиною. Вона пройшла кількатижневий курс ін'єкцій МТ-II, щоб посилити засмагу в солярії. Та невдовзі після його закінчення в дівчини виявили меланому.

Американський Фонд боротьби з раком шкіри також попереджає про небезпеку MT-II через зафіксовані випадки виникнення злоякісних новоутворень після ін'єкцій.

Крім того, МТ-II може спричиняти появу коричневої пігментації на слизовій оболонці ротової порожнини.

У 2022 році американські вчені вирішили дослідити кардинально іншу функцію цього пептиду – зниження апетиту. MT-II вводили мишам безпосередньо у прилегле ядро мозку, яке відповідає за систему винагороди та задоволення від їжі. Пептид знизив як мотивацію шукати їжу, так і об'єми її споживання. Але це дослідження – лише крапля в морі для формування доказової бази.

Пептидні коктейлі

Деякі компанії пішли ще далі – почали продавати пептиди наборами для "комплексного ефекту". Наприклад, британська фірма, названа на честь одного із супергероїв, що вже звучить обнадійливо для тих, хто прагне "наростити" м'язи, має кілька таких на вибір.

До одного з них входять BPC-157, TB-500, GHK-Cu та вода для змішування. Ціна такого "біохакінгу" – 130 фунтів (близько 7800 гривень).

"Взаємодія між різними ліками – важливий розділ медицини, на який не можна закривати очі. Один препарат може ослаблювати або посилювати дію іншого, а іноді їхня комбінація дає неочікувані ефекти й побічні явища.

Вивченого профілю безпеки для наведених пептидів не існує, для їхнього поєднання – тим більше. Ризики від таких коктейлів ростуть в геометричній прогресії", – наголошує ендокринолог.

Не всі пептиди небезпечні

Раніше ви вже точно чули про пептиди. До цих сполук належать інсулін (регулює рівень глюкози в крові), окситоцин (викликає відчуття прив'язаності, відіграє ключову роль під час пологів та грудного вигодовування), антидіуретичний гормон (відповідає за регуляцію водного балансу), ендорфіни (природні знеболювальні та стимулятори настрою), енкефаліни (також чинять знеболювальну дію), тимозини (забезпечують функціонування імунної системи) тощо.

В основі пептидів і білків лежать однакові "цеглинки" – амінокислоти. Але пептиди – короткі й прості ланцюжки, а білки – довгі й складні.

Пептиди схожі з гормонами, але також мають одну принципову відмінність. Більшість цих сполук, крім окситоцину та антидіуретичного гормону, діють локальніше й точніше за гормони – саме в тому місці організму, де виділилися. Натомість дія гормонів може поширюватися на відстані, в межах людського тіла.

Наш організм постійно виділяє пептиди, але вони мають дуже короткий період розпаду – вони діють від кількох секунд до кількох годин. Натомість штучно створені пептиди здатні працювати днями й тижнями.

Найкраще з їхнім синтезом справляється кишкова паличка. В її ДНК вмонтовують штучну ДНК, яка "кодує" потрібний пептид. Кишкову паличку поміщають в спеціальне середовище, де вона активно ділиться. Після цього вводять хімічну речовину, яка запускає синтез пептиду. На фінальному етапі отриману сполуку ретельно очищують від білків бактерії. Рідше для цього процесу також застосовують деякі гриби, як-от сахароміцети.

"В медичних цілях пептиди почали синтезувати ще на початку 1900-х років. Першими застосовували в медицині окситоцин (відіграє ключову роль під час пологів і лактації) та антидіуретичний гормон (регулює правильне виведення сечі нирками). Препарати з цими діючими речовинами були доступними для пацієнтів вже в 1960-1970-х роках. Тобто їм уже понад 50 років", – пояснює Микола Островський.

Наприкінці 2000-х розпочалися дослідження, які дозволили зробити справжній прорив – препарати проти ожиріння та діабету 2-го типу. Спершу випробовували ліраглутид (Saxenda, Victoza) – агоніст рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 (GLP-1), який знижує рівень цукру в крові та пригнічує апетит. Його треба колоти щодня, тому вчені знайшли ефективнішу молекулу – семаглутид (Ozempic, Wegovy), що колять раз на тиждень.

"Кожен із цих пептидів діє лише на певні рецептори на клітинах-мішенях. Наприклад, семаглутид ніяк не може вплинути на нирки чи шкіру, оскільки не може до них прив'язатися. Він діє тільки на рецептори GLP-1. Серед ефектів від семаглутиду – сповільнення проходження їжі через шлунково-кишковий тракт, покращення синтезу інсуліну, блокування апетиту через вплив на мозок", – зазначає ендокринолог.

Найновішим схваленим пептидом, який бореться з ожирінням і діабетом 2-го типу, є тирзепатид (Mounjaro, Zepbound). Окрім рецепторів GLP-1, він діє на GIP, що ефективніше знижує вагу. Однак в Україні офіційно ці препарати поки не продають.

Наразі також проходить дослідження ретатрутид (той самий R3ta, який вже колять собі блогери), що має потрійну дію – на рецептори GLP-1, GIP і глюкагону. До використання він поки не схвалений.

Всі перелічені офіційні препарати є рецептурними. Їх має призначати лише ендокринолог – у жодному разі не косметолог. Лікар корегує дозування, враховуючи можливі побічні прояви.

"Ми починаємо з найменшого дозування та поступово його збільшуємо – намагаємося намацати золоту середину, яка дає результат і має найменше побічних ефектів. Найтиповішими є шлунково-кишкові прояви: нудота, блювота, закреп, діарея, відчуття дискомфорту в животі. Вони трапляються нерідко, але переважно не є загрозливими.

Серед серйозніших побічних проявів – ризики панкреатиту (запалення підшлункової залози), жовчнокам'яної хвороби, гастропарезу (уповільнення спорожнення шлунку). А от алергій на пептиди майже не буває, оскільки вони максимально наближені до природних сполук", – зауважує експерт.

"Це не експеримент, це хаос"

Беззаперечно і невідворотно ставити хрест на новітніх пептидах, каже Микола Островський, точно не варто. Можливо, в майбутньому частина з них стане повсякденними препаратами. Але використовувати ці молекули зараз = наражати себе на небезпеку.

"Медицина розвивається, постійно з'являються нові дані. Наприклад, 100 років тому у США воду з радієм називали цілющою. Нею "лікували" десятки захворювань – від діабету до психічних розладів. Пізніше були лоботомія, амфетамін для схуднення, сибутрамін для зниження апетиту, який збільшував ризик інфаркту та інсульту.

Оглядаючись назад, ми розуміємо, який шлях був пройдений до тієї медицини, що є зараз. Чи можуть в майбутньому заборонити сучасні офіційні препарати? Звичайно. Чи можуть експериментальні пептиди згодом стати медичними препаратами? Абсолютно. Але треба докази ефективності й безпеки", – зазначає лікар.

Для цього необхідно провести великі й тривалі дослідження на тисячах людей. Не на щурах чи інших тваринах – це лише початковий етап, який не є достатньо інформативним.

За словами експерта, треба також враховувати фармакокінетику – це розділ фармакології, який вивчає закономірності всмоктування, розподілу, метаболізму й виділення препаратів з організму.

"Швидкість розпаду сполук у людей і тварин значно відрізняється. У миші на це може йти години, в людини – 30 секунд. Наприклад, якщо ми не модифікуємо молекулу, яка виділяється нашим організмом на рецептор GLP-1, вона діятиме хвилини й не даватиме ніякого ефекту. Хоча експеримент на мишах може показувати інші дані.

Ціль фармкомпаній – прибутки. Якщо виробник розуміє, що молекула економічно невигідна (швидко розпадається чи дає багато побічних ефектів), то далі просто не досліджуватиме її", – пояснює ендокринолог.

Придбати експериментальні пептиди може будь-хто, а позначка "Для досліджень" для продавця слугує юридичною бронею. Якщо після ін'єкції виникнуть побічні ефекти, ніхто за них відповідати не буде. Буквально – "очі бачили, що брали".

Але й це не все. Американська аналітична лабораторія Finnrick протестувала пептиди із сірого ринку, й знайшла в їхніх складах до 8% ендотоксинів – токсичнх речовин, які виділяють бактерії при синтезі цих сполук.

"Нагадаю, що пептиди синтезують за допомогою кишкової палички. Ендотоксини вивільняються, коли вона гине. Сам процес синтезу нескладний, а от правильно його очистити й не дати паличці його розщепити – складніше та дорожче. Із другим на сірому ринку проблеми. Якщо пептид недоочистити, в ньому залишаються ендотоксини", – розповідає Микола Островський.

Наслідки можуть бути різними за складністю – від лихоманки до поліорганної недостатності.

Попри всі застороги лікарів, блогери продовжують розповідати про "неперевершені результати" й заперечувати їхню небезпеку. Ефект дійсно може бути, але що буде опісля – ніхто не знає.

"Часто разом з позитивним відгуком на пептид іде посилання на сайт, де його можна придбати, та промокод на знижку, який зробить цю покупку приємнішою. Тому не треба виключати економічну вигоду.

Попри це, ніхто не заперечує той факт, що пептиди дійсно мають певний ефект. Але поки профіль безпеки не вивчений, їх не можна використовувати. Це навіть не експеримент, бо він має бути контрольованим і проводитися з метою зібрати інформацію. Це – хаос. Сірий океан невідомості", – наголошує ендокринолог.

Альона Павлюк, "Українська правда. Життя"