"Хвороба хлопчика у бульбашці": як вчені навчилися лікувати дітей без імунної системи
"Хвороба хлопчика у бульбашці" – це генетичне захворювання, яке призводить до практично повної відсутності імунної системи. Роками лікування недуги було дуже важким: дітей піддавали хімієтерапії та трансплантували їм кістковий мозок. Це все супроводжувалося низкою небезпечних побічних ефектів.
Та вчені винайшли новий метод лікування – генну терапію. Завдяки їй всі діти, які брали участь у випробовуванні, залишилися живими через 8 років після лікування.
Детальніше про цю хворобу та експериментальний метод лікування розповіли у The New York Times.
Кора народилася у місті Моррістаун, штат Нью-Джерсі. Їй діагностували тяжкий комбінований імунодефіцит (ТКІД) – рідкісне генетичне захворювання, при якому в організмі відсутні ключові лейкоцити.
Ця хвороба більш відома як "синдром хлопчика в бульбашці". Назва стала популярною після виходу телефільму "Хлопчик у пластиковій бульбашці" у 1976 році. Він засновувався на біографії двох юнаків, один з яких мав ТКІД, а інший – апластичну анемію. Вони були вимушені жити у стерильному середовищі.
Більшість дітей із ТКІД не доживають до свого першого дня народження без лікування.
"Здається, що у вас абсолютно здорова дитина – щаслива і досягає своїх вікових цілей. Але ні – вона хвора, нічого не може робити, навіть виходити на вулицю", – розповідає мати Кори Челсі Феррієр.
Стандартним лікуванням ТКІД є пересадка кісткового мозку, але найкраще вона спрацьовує у випадку з повністю сумісним донором-братом або сестрою. Кора була першою дитиною у сім'ї й народилася після трьох років спроб і викиднів. Тому братів чи сестер у дівчинки не було.
Але у 2017 році з'явилося нове лікування, яке проходило клінічні випробування. Це генна терапія, що могла потенційно вилікувати стовбурові клітини Кори, без їхньої заміни донорськими.
Дівчинці пощастило – вона мала один із типів генетичних дефектів (ADA-SCID), на який працювала терапія. Кора отримала останнє місце у випробуванні.
Протягом десятиліть виживання дітей із ТКІД залежало від того, як швидко лікарі поставили діагноз і чи є змога трансплантувати кістковий мозок. Але генна терапія змінила ці правила.
У дослідженні, опублікованому у жовтні 2025 року в науковому журналі The New England Journal of Medicine, вчені простежили за 62 дітьми з ADA-SCID, які отримали генну терапію. Через майже 8 років після процедури всі вони були живі. У близько 95% терапія повністю відновила імунну систему. Серед них була і Кора.
Зараз новий метод лікування випробовують для 4 із 20 підтипів ТКІД. Якщо попередні успіхи підтвердяться, генна терапія зможе лікувати дві третини дітей із цією хворобою.
Як працюють трансплантація та генна терапія?
Трансплантація кісткового мозку вже давно є рятівним колом для пацієнтів із цим діагнозом. Але вона може спричинити серйозні побічні ефекти, які іноді небезпечні для життя.
У США новонароджені з ТКІД протягом декількох місяців після діагностики хвороби отримують високі дози хімієтерапії, а потім – трансплантацію. Це лікування знищує їхній хворий кістковий мозок і створює можливість для приживлення стовбурових клітин донора.
Протягом наступних 6-12 місяців кістковий мозок починає виробляти лейкоцити, фактично відновлюючи імунну систему. Однак одужання може бути нестійким: нові клітини можуть відторгати організм, в якому перебувають. Часто діти отримують імуносупресанти, щоб запобігти цій реакції, але це робить їх вразливими до смертельних інфекцій.
Згодом можуть проявитися й інші побічні ефекти. Наприклад, хімієтерапія може призвести до затримки росту, проблем із репродуктивною функцією та довгострокового ураження органів.
У пошуках безпечнішого варіанту дослідники звернули свою увагу на генну терапію. Оскільки ТКІД спричиняє дефектний ген, вчені забирають хворі стовбурові клітини та вводять в них здорову копію в лабораторії. Як носій вони використовують неактивну форму ВІЛ – він не може реплікуватися, але все одно інтегрує свій "генетичний вантаж" у ДНК клітин.
Виправлені стовбурові клітини повертають дітям. В організмі вони здатні рости та виробляти здорові імунні клітини.
Завдяки такому лікуванню потрібна низька доза хімієтерапії. А оскільки лікарі повертають рідні відновлені клітини, ризик відторгнення або необхідність імуносупресії практично відсутні.
Завдяки новому методу діти одужують швидше і мають менше довгострокових побічних ефектів.
Ще одними учасницями дослідження стали доньки Гейлі Барлоу з Норт-Солт-Лейк, штат Юта. Обидві дівчинки народилися із ТКІД: перша, Джейлі, мала трансплантацію кісткового мозку у 2010 році, а друга, Хейзел, отримала генну терапію у 2023-му.
Джейлі провела 11 місяців у лікарні, борючись із відторгненням організму новими клітинами. Натомість Хейзел пройшла генну терапію майже без ускладнень та повернулася додому трохи більше ніж через місяць.
Та навіть з новим лікуванням ТКІД залишається "самотньою хворобою". Сім'ї повинні тримати дітей подалі від мікробів, поки їхня імунна система відновлюється.
Протягом поколінь ТКІД вбивав більшість хлопчиків у родині Ніколь Хаггард з Вентури, штат Каліфорнія. Малюки не доживали навіть до трьох місяців.
Цю хворобу діагностували й сину жінки Дезару. Він потрапив у дослідження та успішно пройшов генну терапію. Попри це, тривожність Ніколь за здоров'я сина залишалася ще довго. Вона забороняла хлопчику відвідувати парк, а всі гості родини мусили переодягатися перед входом у будинок.
У міру відновлення імунної системи Дезара, його світ повільно розширювався. Але навіть зараз проста лихоманка може змусити Ніколь нервувати.
Загалом лікарі оптимістично ставляться до генної терапії, але застерігають, що вона все ще є новою. Натомість трансплантація кісткового мозку застосовується десятиліттями. Зараз ніхто не може сказати, чи відновлена імунна система протримається все життя. Також залишаються відкритими питання щодо потенційних довгострокових ризиків.
Крім того, генна терапія може коштувати мільйони, і немає фармацевтичної компанії, готової вивести її на ринок. Наразі цей метод існує лише в рамках клінічних випробувань.
