Лікарю, хочу стояти на руках! Будні фізичного терапевта, який допомагає військовим у реабілітації

"Не всім хочеться відновлюватися чи повертатися на фронт – це нормально, – зазначив фізичний терапевт Дмитро Вікторов на початку розмови. – Але важливо знайти підхід, аби пацієнти прагнули пройти реабілітацію хоча б для себе".
Він працює у реабілітаційному центрі вже майже 3 роки. Спершу пройшов кілька навчальних курсів та вступив на бакалаврат з терапії та реабілітації, а тоді почав практикувати.
Зараз Дмитро переважно працює з військовослужбовцями та ветеранами – допомагає відновлювати рухливість та функціонал кінцівок, здобувати нові навички для повернення у цивільне чи військове життя.
"УП.Життя" розпитала Дмитра про його практику в реабілітації та про історії пацієнтів та цікаві історії.
Далі – його пряма мова.
Дивні запити та смішні історії
Пацієнти приходять з різними запитами і абсолютно різними травмами, деколи – побутовими.
Наприклад, був у мене Антон із ССО (Сил спеціальних операцій) з кульовим пораненням кисті (у військових кульове вважається "крутішим" за осколкове). Запит на відновлення був дуже смішний – він хотів навчитися робити стійку на руках. До того чоловік ніколи навіть не пробував відтворити цей елемент.
Коли зрослись його кістки, то довелося виконувати "бажання". Це незвично у порівнянні з іншими запитами поранених, які прагнули знову взяти зброю до рук або опанувати нові навички для повернення на фронт. Але врешті-решт цей акробатичний елемент ми приборкали разом – Антон на виписці міг стояти біля стіни на руках.

Фото з колегою та пацієнтом
Інша смішна історія про Юру – спортсмена з кікбоксингу, який мобілізувався в Третю окрему штурмову бригаду. Він отримав поранення рук. Хірурги чаклували над його передпліччями та запʼястками. Хлопець швидко відновлювався, тканини та кістки добре гоїлись.
Однак після третьої операції, коли Юрі наново склали кістки фаланги пальця, один з лікарів зранку потиснув йому руку. Пацієнт відчув дивний хрускіт – виявилось, дружній жест призвів до перелому. На щастя, Юра до того поставився з гумором.
Не бойові травми
Про побутові травми я не жартував – інколи хлопці отримують забої не внаслідок бойових дій або виконання обовʼязків. Як-от Паша. Він служив ще до повномасштабного вторгнення на різних посадах, але потрапив до нас, коли був снайпером. Під час завдань його мета – лежати нерухомо, тримати голову над тілом та стежити за ворогом.
Паша активно займався спортом та різними єдиноборствами. По статурі – великий, збитий такий. Між бойовими виходами військовий зазвичай виїжджав до спортзалу, аби тримати себе у формі та "провітрити голову". Так на одному з тренувань у нього частково відмовили ноги.
Ми виявили у нього стискання спинномозкового каналу з нервовими корінцями в районі шиї. Через це він перестав відчувати ноги, а також інколи відмічав оніміння рук та біль вздовж хребта.
Ця травма спричинила більше наслідків, ніж здавалося спочатку. Я намагався відновити його без операції, але симптоми повертались. Тому бійцю встановили спеціальний фіксатор між хребцями у шийному відділі, аби він міг продовжити службу.

Чим ближче до виписки пацієнта – тим більше смішних фото
Був ще в мене на реабілітації Саша з морської піхоти. Він служив понад 2 роки, пройшов дуже гарячі напрямки – і без жодного поранення. Зокрема, тримав оборону в Кринках. Під час одного з військових виходів він мав притримати катер біля берега для побратимів.
Човен почав рухатись, і плече Саші не витримало – він ненароком порвав плечовий суглоб. Але він був дуже ідейно-натхненним, тому докладав максимум зусиль, щоб якомога швидше повернутися до своїх побратимів.
Загибель пацієнтів
Ми маємо великий відсоток поранених, які повертаються на повторну реабілітацію – це військові, що отримати травми вже після відновлення.
Одним з моїх пацієнтів був маріуполець Влад Биков. Він одразу пішов боронити рідне місто і країну. В момент блокади опинився на іншому березі від "Азовсталі". Тому вирішив виїхати через Росію та Білорусь, щоб повернутися до служби в ЗСУ.
На бойовому завданні він отримав кульове поранення в лікоть. Це була складна травма з ураженням нервів, тож довелося відновлювати не лише силу, а й функцію кінцівки.

Пацієнти під час реабілітації згадують старі навички та набувають нових
Реабілітація тривала близько 3 місяців – за цей час ми подружились. Після відновлення він повернувся в стрій. Ми продовжили спілкування, скидали смішні меми один одному, я допомагав закривати деякі його збори.
Кілька місяців тому я дізнався, що він загинув. У той момент я відчував лише порожнечу. Але лишилась памʼять про нього – наші спільні жарти, фото і можливість розповісти про друга.
Приклади Незламності
Трапляються пацієнти з такою силою духа, що й раніше не міг собі уявити. Наприклад, Олексій до повномасштабного вторгнення працював телеоператором, а на фронті став оператором дрона.
Під час одного із завдань Олексій та ще 7 побратимів попали під мінометний обстріл під час звільнення Ізюма. Осколок уразив чутливі волокна шийного відділу хребта. Через це військовий понад пів року лежав знерухомлено.

Робочі будні реабілітації
Для мене він – приклад Незламності. Адже за півтора року Олексій не був у поганому настрої, не опускав рук та не здавався. Він постійно жартував та підтримував інших бійців, що проходять реабілітацію. Зараз майже вся права сторона у нього функціональна, а ліва – має обмеження (підвищений тонус мʼязів, слабкість тощо). Але він досяг того рівня, коли може обслуговувати себе в побуті; сидіти, стояти та навіть – ходити.
Вікторія Андрєєва, "УП.Життя"