Ціна на онкопрепарати має відповідати економічній ситуації країни!

31
11 травня 2016

Нещодавно 118 американських експертів в галузі онкології виступили проти високих цін на нові препарати. Їх основний меседж був у наступному: цінова політика впливає на якість терапії пацієнтів і розвиток медичних послуг в цілому.

Якщо вартість річного курсу терапії з використанням інноваційного лікарського засобу становить 120 тис. у.о., то пацієнту з медичною страховкою доведеться заплатити 25-30 тисяч із власної кишені. Що ж казати нам, українцям, яким медична страховка може лише снитися?

Світова медична спільнота стверджує: за останні 15 років ціни на онкопрепарати зросли на 8,5 тисяч у.о. на рік. Фахівці у галузі охорони здоров'я вважають, що повинні бути вжиті відповідні заходи з метою поліпшення ситуації на ринку.

Одне з запропонованих нововведень - впровадити механізм, за яким вартість терапії буде залежати від її ефективності в боротьбі з раковими пухлинами.

Звичайно, інновації та відкриття повинні мати достойну винагороду. Вартість виведення на ринок нового протиракового препарату становить близько 1 мільярда доларів.

І навіть цю суму експерти вважають завищеною. Вартість онкологічного лікарського засобу вираховується за простою формулою: ціна останнього аналогу препарату плюс 10-20%.

І ця "націнка" має аргументуватися заздалегідь прорахованою і доведеною кращою ефективністю, в порівнянні з попередником. Якщо ж нові протиракові засоби мають незначну перевагу, приміром, підвищують виживаність хворих лише на кілька місяців, то різниця у вартості є не аргументованою.

Ціни на онкопрепарати також активно обговорюються деякими фінансовими аналітиками, які вважають їх занадто високими, що ставить під загрозу доступність високоефективної терапії і підривають національні системи охорони здоров'я більшості країн.

Але ціни на онкопрепарати в різних країнах різні. Це підтверджує думку, що вартість ліків формується згідно геополітичної та соціально-економічної динаміки окремо взятої країни, і ніяк не пов'язана з вартістю розробки лікарського засобу, чи будь-якою формулою.

Відомий барселонський онколог, який має стати майбутнім керманичем Європейської спілки медичної онкології (ESMO) Хосеп Табернеро підтримує таку стратегію та пропонує "демократизувати" протиракову медицину для того, щоб усі пацієнти, не залежно від своїх статків чи місця проживання, могли мати доступ до інноваційних препаратів та методів лікування.

На фото: Доктор Хосеп Табернеро

"Очевидно те, що ресурси вже майже вичерпані і через років 10 жодна держава не зможе фінансувати винахід нових засобів боротьби проти раку, - стверджує цей найавторитетніший фахівець із досліджень молекулярної терапії у боротьбі з колоректальним раком. - Єдиним та справедливим виходом для забезпечення подальшого фінансування може бути укладання міжнародних угод між урядами та фармацевтичними компаніями, завдяки чому всі країни зможуть мати вільний доступ до необхідних медикаментів. Один і той самий медичний препарат у різних країнах повинен коштувати по різному, згідно з валовим внутрішнім продуктом (ВВП), який його комерціалізує".

Під впливом значного зменшення медичного фінансування на закупівлю товарів медичного призначення, деякі європейські лікарні вже почали підвищувати ціни за деякі свої послуги.

Але пересічна людина з мінімальним рівнем доходу, просто не може собі дозволити купити той чи інший необхідний препарат, особливо, коли мова йде про онкологію.

"Моїм першочерговим завданням, як керівника Європейської спілки медичної онкології стане доступність онкологічної медицини для кожної людини, - розповідає про свої плани онколог, директор Інституту Онкології Басельга Хосеп Табернеро. - Але це має бути загальносвітова стратегія із залученням до співпраці урядів та різноманітних установ. На сьогодні впливові фармацевтичні компанії створили цілі департаменти, які рахують, яким чином кожна держава, виходячи з власного ВВП, може забезпечувати своїх громадян медикаментами. Очевидно, що один і той самий препарат не може коштувати однаково, приміром, у країнах Скандинавії та місцях зі слабкою економікою. На таку перебудову галузі піде 2-3 роки. Крім того, має бути Санітарна угода, де б чітко зазначалося, що підлягає фінансуванню, а що ні. Треба знати, скільки коштуватиме вилікувати одного хворого, і, виходячи з цього, виділяти фінансування. Така модель працює в Британії. Але у більшості країн Європи на сьогодні політики чинять значні перешкоди на шляху до успіхів у цьому напрямку".

powered by lun.ua