Буккроссінг: книжкам – свобода, а власникам – щастя

З кожним роком кожна домашня колекція поповнюється, в середньому, 5-10-ма новими книгами. В той час, як на більш віддалених поличках стоять книги, яких роками не беруть до рук (і навряд братимуть у найближчому майбутньому).

Так, люди обростають бібліотеками. Мертвими, бо перечитувати більшість книжок нецікаво і неактуально, на смітник винести - рука не піднімається, а друзям читане дарувати якось не прикольно...

Почитав - віддай іншому

Явище буккроссінгу справедливо можна вважати запереченням ідеї споживацького суспільства. Важко сказати, куди сягає коріння традиції книгообміну, але у проект це оформилось лише в 2001 році, з легкої руки американського спеціаліста з інтернет-технологій Рона Хорнбекера.

Як сталося свого часу із рухом "дітей квітів" (та й більшості інших субкультур), із Штатів новітня течія поширилась по Європі (першими ініціативу підхопили Франція та Італія). На сьогодні за даними сайту у системі поширення книг зареєстровано понад 250000 людей та 1000000 книжок.

Відпустити книжку на волю можна у будь-якому більш-менш людному місці, яке до душі. Це може бути книгарня із спеціально відведеною для буккроссінгу поличкою, затишна кав'ярня, вокзал, лавочка парку або сидіння трамваю...

На обкладинці ставиться помітка про те, що книга не загублена, а також координати колишнього власника. Потім можна стежити за "мандрівкою" звільненої улюблениці через інтернет, знайомитись і ділитись враженнями з тими, кому вона потрапляє до рук.

На Заході обмін давно вийшов за рамки обміну книгами. Так, мандруючи містечками сучасної Європи, цілком реально натрапити... на, скажімо, залишений фотоапарат із такою поміткою (а колишній власник потім споглядатиме через мережу знімки із різних куточків світу).

До наших людей уміння легко віддавати своє ("всьо, што нажито нєпосільним трудом!!!...") поки що не дійшло, принаймні, аж у такому масштабі. Старі книжки якщо вже і віддаватимуть, то, швидше, хоч за 5 гривень віднесуть на Петрівку або у антикварний книжковий магазин.

Натомість, перші кроки уже зроблені. Проведено декілька масових акцій із книгообміну за участі видатних письменників сучасності - для того, щоб проінформувати людей. Книгарня "Є" стала першою, де з'явилась спеціально призначена для буккроссінгу поличка.

У кнайпах Подолу все частіше зустрічаєш полички із пожовклими, приємними на дотик книжками.

На поличці книгарні "Є" картина нестабільна: один раз прийдеш - 90% чтива буде із галузі застарілої довідникової технічної літератури. Наприклад, підручник із квантової фізики за 1960 рік. Або журнал про "сучасне" британське суспільство того ж періоду.

Проте за тиждень там раптово з'являються збірки "бу-ба-бістів", "Інший формат" з Олегом Лишегою, старовинне видання поезій Лесі Українки, кілька видань сучасних поетів та прозаїків...

Навряд когось привабить десятирічної давності видання "Всьо про Інтернет", натомість, чимало людей із цікавістю погортає літературно-мистецьке видання "Золота Доба" із добірками творів сучасних авторів.

Світлана, продавець-консультант книгарні "Є" каже: "Є тенденція, коли люди приносять книжки, які просто не потрібні, натомість же беруть (якщо попадеться) книжки цікаві і актуальні. Іноді просто люди приходили і брали книжку... Ми довго боролися з тим, потім зробили зауваження у правилах: берете книжку - залишайте іншу, "живу" книгу.

На Заході це більш поширено. Там книжки залишають переважно в кав'ярнях, якісь побажання на них пишуть, свій контактний телефон, чи мейл, щоб відбувалось живе спілкування, щоб простежити, що кому принесла книжка, поділитися враженнями...".

Причинами низького рівня зацікавленості книгообміном Світлана вважає природну жадібність, притаманну людям, а також недостатню поінформованість широких кіл людей, адже до відповідної полички в книгарні, зазначає консультант, навідуються одні і ті самі люди.

Спробуємо перевірити здатність прогресивної творчої молоді віддавати своє, запитуючи про:

- ставлення до явища буккроссінгу,

- кількість книжок, потрібних для щастя,

- кількість книжок, які можна віднести до настільних,

- кількість прочитаних за місяць книжок,

- кількість куплених за рік,

- обсяги домашньої бібліотеки.

Петро Троць, журналіст, музикант:

1. Ніколи не віддам свою книжку комусь!
2. Для щастя потрібні всі книжки, що маю.
3. Перечитую часто "Гамлета".
4. За місяць - 3-4 книжки.
5. Кілька десятків.
6. Стоїть більше сотні (куплених в Києві за 6 років життя тут).

Ірина Яковлева, журналіст, студент:

1. Ставлення позитивне - ідея, по-моєму, чудова! Дійсно, іноді хочеться відпустити книгу на волю, а іноді - наткнутися на щось випадково. Правда, не знаю, наскільки поширений буккроссінг у наших краях і наскільки йому комфортно у нашому суспільстві.
2. Одна - тут і зараз. Та, яка з'явилась вчасно і в тему.
3. Три-чотири.
4. Важко сказати - в залежності від місяця та моєї завантаженості. В середньому від 1 до 6.
5. Один стелаж і три полиці.

Андрій Овчарук, офісний працівник, мандрівник:

1. Позитивно ставлюся, думаю. Але останнім часом схильний до накопичування книг, бо люблю книжкову естетику. Часто можу повертатися до книг, люблю тримати їх в руках.
2. Безліч!
3. Наразі, це Борхес і Фрай.
4. Ой, багато... 10-15...
5. Може, 50, може більше...
6. Десь 2 десятки, всі інші я відвіз батькам.

Роман Скиба, "поет в законі", арт-менеджер численних творчих заходів ("Неосфера", "Клуб Творчої Молоді", "Мандрівний КТМ", тощо):

1. Позитивно. Книжки теж мають право мандрувати.
2. Одна, чарівна.
3. Такі є, але вони не на столі.
4. Від нуля до 10, в залежності від натхнення, часу, а іноді - необхідності.
5. Неміряно, але то все не мої!
6. В залежності від квартири, у якій живу!

На уточнююче запитання: чи могли б Ви лишити деінде свою книгу?, - Роман поважно відповів: "Звісно, міг би! Коли б мав".

Легке розставання з речами - риса, якої варто повчитися! Адже Земля, як відомо, крутиться, і віддані жмутки позитиву (зокрема у вигляді книжок) завжди вертаються.

Всі фото автора