Олег Скрипка: Табачник - гарна боксерська груша

Продовження. Про щастя співака, пріоритети, сімейне життя і бачення сучасної України читайте у першій частині –інтерв’ю – "Олег Скрипка: Це типова садомазопарочка – росіяни і українці".

В другій частині інтерв'ю Олег Скрипка розмірковує, де більше демократії - в Україні чи США, як слід займатися політикою і майбутніх перспективах президента Януковича.

- Тобі ідея демократії подобається? Люди, які зараз при владі, опинилися там завдяки демократичним виборам, але ситуація в країні стає гіршою.

- Мені здається, що поняття демократії дуже абстрактне і розмите.

- Демократія – це воля більшості.

- Чесно кажучи, це таке складне питання. Треба дуже сильно філософствувати і думати.

- Ти на вибори ходиш?

- Я ходжу на вибори. Але важко сказати, яке суспільство більш демократичне – американське чи наше. Це дуже відносно.

- Американське, певна річ. Тому що у них є вибір між справді різними політичними партіями і ще тому, що в цьому суспільстві є відповідальність за власні рішення.

- Але коли приїжджаєш в Америку і бачиш, як з тобою розмовляють поліцейські, коли ти проходиш паспортний і митний контроль, - не складається враження, що це демократичне суспільство.

- Зрозуміло, що коли ти перетинаєш кордон України, то з тобою розмовляють не так, як з пересічними громадянами. А їх часто принижують.

- Мені здається, це відчуває будь-яка людина, не тільки я.

- Можна сперечатися, бо я бачила, як принижують прикордонники і митники. Які у тебе політичні переконання?

- Вони змінилися, чесно кажучи. Може, це теж типово по-українськи, бо я приїхав з Франції і реагував на все як француз. Французи політично активні, але це обґрунтовано, бо їхня активність впливає, вона дійсно працює. А наша – ні.

Я прийшов до висновку, що наша політична активність мусить бути соціальною. Не просто виборювати конкретне право, а створювати те, що називається громадянським суспільством, набирати соціальну вагу своїми власними діями і об’єднуючись з однодумцями. Тоді ти можеш диктувати в неконфліктному просторі якісь свої речі. Не шукати конфлікту, а просто займати простір. До речі, мудрі китайці таким чином завойовують гегемонію в світі.

- Але вони поводять себе конфліктно.

- Де ж вони конфліктно себе поводять? Якщо подивитися міжнародні заяви, вони ніколи не йдуть на конфлікт, ніколи не йдуть на конфронтацію.

- Йдуть. Варто Тибет згадати.

- Так це внутрішнє, вони можуть собі це дозволити. Я кажу про зовнішній, світовий політичний небосхил. Вони роблять свою справу, не конфліктують, а просто займають простір. Це геніально.

Наприклад, ти починаєш щось вимагати від влади. При чому цій владі, можливо, навіть те, що ти вимагаєш, неважко зробити. Але спосіб, як ти вимагаєш, викликає відразу протистояння. Відразу не хочеться виконувати, одразу хочеться притиснути.

До речі, про присутність Табачника. Табачник є гарною боксерською грушею. Це інструмент перетворення українців з інтровертів на екстравертів. Нам потрібен цей тренажер, щоб ми наростили свої м’язи.

- Ти вважаєш, що ми зобов’язані ворогам найкращим, що маємо?

- Табачник – це не ворог, це подразник. І цей подразник якраз такий, що активує українське суспільство. Це тренажер, на якому ми тренуємося і стаємо досконалішими.

- Якось я переглядала твої відповіді на питання читачів одного з російських сайтів. Деякі відповіді здивували. Наприклад, ти сказав, що Янукович піде на другий термін. Чому? Ти цього хочеш?

- Ні, я даю прогноз. Ясна річ, ніхто цього не хоче, крім нього самого.

- Але його рейтинги свідчать про велике незадоволення громадян, навіть в східних регіонах.

- Ніхто не хоче, щоб наступала осінь, а вона наступає чомусь. А це те ж саме.

- Але це ж від нас залежить.

- Що значить "залежить"? Як від нас можуть залежати результати виборів?

- Від того, як проголосують українці. Чи ти вважаєш, що нас чекає 100% фальсифікація? Існують технології протидії фальсифікаціям.

- Є технології усування опонентів.

- Так, зараз її впроваджують, але росте спротив в середині країни і тиск міжнародних інституцій на українську владу ззовні. Поки політичне життя в Україні існує, на відміну від Росії, зміни можливі.

- Якщо ти про Яценюка говориш, то це нереально. Кличко гіпотетично має шанс, але не на ці вибори, а потім.

- А я гадаю, що все станеться значно швидше. З одного боку, у найближчі 2 роки з'являться нові лідери, з іншого - градус незадоволення зростає. Більшість українців дуже бідні. Влада корумпована, і має жлобську звичку хизуватися багатством. Дочекаються того, що до них прийдуть з вилами, і захищати їх ніхто не захоче.

- Це утопія. Люди з вилами не прийдуть. Щоб це сталося, треба, щоб вони якось приїхали, транспорт треба організувати. Вже не кажучи про те, що людей треба об’єднати. Люди можуть бути незадоволені впродовж століть.

- Але згадай Румунію 1989 року, трапилась революція.

- Мабуть, їм же хтось допоміг. Щоб стати спецом в політиці, треба нею займатися.

- Ти мене дивуєш, в політиці і вихованні дітей розбираються всі.

- У вихованні дітей – так. В політиці – ні. От є фанати футболу, вони у футболі дуже класно розбираються, сидять перед телевізором, їдять поп-корн і розказують, кому в яку сторону треба бити ногою.

Для мене це загадкова штука, абсолютно абстрактна. Якщо ти любиш футбол, розбираєшся в ньому – грай у футбол. Принаймні створи команду і грай. У чемпіонатах бери участь. Якщо любити політику, треба нею займатися, стати депутатом чи помічником депутата. Займатися цим професійно. А так просто ганяти хвилю туди-сюди…

- Тобі часто пропонують підтримати політиків?

- Хтось пропонує, хтось не пропонує.

- Дуже гнучка позиція. Ти як вода обтікаєш гострі кути. Спитаю інакше: що б ти порадив молодим артистам, якім роблять такі пропозиції і вони не знають, що робити: погоджуватися нема бажання, відмовляти – не хочуть неприємностей.

- Пропонувати назустріч. Наприклад, є пропозиція, ти дивишся, як трансформувати цю пропозицію так, щоб тобі було цікаво. Не так, що ти просто як повія, пішов продався і отримав бабло. Ти ж теж живеш не просто так, щоб суму "Х" отримати. Ця сума "Х" не вирішить питання. Це ж не мета нашого життя – папірці отримати.

- От зателефонують тобі, наприклад від Табачника. Що далі?

- Ти робиш зустрічну пропозицію таким чином, щоб вона тебе влаштовувала. І потім вже йому вирішувати, погоджуватися на твою пропозицію чи відмовлятися.

- Поступати "по-єврейськи"? Тобто, це тактика розумного раввина.

- Це мудро, так і треба робити. Будь-який бізнесмен так робить. Навіть митець. Наприклад, якусь ахінею режисеру пропонують. Якщо це ахінея, він каже: "От ця частина вашої пропозиції мені подобається, а сценарій мушу переписати, акторів я мушу набрати інших, і фінал змінюємо".

- Яка зараз в тебе позиція стосовно офіційних нагород і звань? За останні 6 років "героями " України не стали тількі ледачі.

- Круто. Це буфонада, ярмарковий театр.

- Якби тобі зараз дали таку нагороду, прийняв би?

- Дивлячись за що.

- Наприклад, за видатний внесок в розвиток сучасної української культури.

- Не знаю. Я відмовився не взагалі, це ж в контексті подій було (у 2005 році Олег Скрипка відмовився від звання "заслужений артист" - ред.). В принципі, для Ющенка тоді був шанс розшифрувати реакцію, якось змінити свою стратегію. Але він просто образився.

- Як ти вважаєш, те що ми бачимо у Верховній Раді і Кабміні, це репрезентативно по відношенню до українців? Чи заслуговують українці саме таку владу?

- Це фасад України. Наприклад, є будинок. Якщо занехаяний будинок, на фасаді є грибок. Грибок можна замазати, але він все одно потім вилізе, тому що хворе суспільство, повністю не розвинене, не еволюціонувало і т.д. З часом треба все це привести до ладу.

- Тобто ти з оптимізмом дивишся в майбутнє, гадаєш років через 10-ть буде краще?

- Звичайно. В незалежній Україні влада завжди відставала від суспільства. У нас постійно влада не відповідає потребам суспільства, вона не репрезентує суспільство.

Наше суспільство більш розвинуте, модернове, ніж влада. Може, так у всьому світі, хоча ні. Може, це якраз з характеру українців. Тому що інтроверти завжди слабко організовані соціально. Духовний світ багатший, ніж фасад.

Грубо кажучи, геніальному художнику чи літератору байдуже, в що він одягнутий. Так само Україна. Вона одягнена так, що сміється весь світ. Дійсно, у нас нефахові політики і т.п. Але саме серце країни набагато цікавіше і крутіше. У інтроверта є один тільки вихід. Він не може стати екстравертом, в нього інша природа. Йому можна тільки стати філософом, мудрецем.

А мудрець розуміє цей світ як, наприклад, Григорій Сковорода, і його цей світ вже не може спіймати. Він може правильно побудувати простір навколо себе, відповідно до своєї філософської позиції. Я думаю, що так воно з часом і станеться.