Людина, яка допомагає втілювати ідеї

Про Олександра Супрунця мало написано у ЗМІ, його біографію не знайдеш в інтернеті. Однак коли питаєш про успішні соціальні проекти, всі називають саме його ім’я. Точніше ім'я Саші Шагі - саме воно більш відоме інтернет-спільноті.

Вже майже 4 роки Саша допомагає українцям реалізовувати ідеї, які змінюють життя навколо – від перетворення сміття на прикраси до читання лекцій у міських парках.

У 2009-му Олександр заснував інтернет-платформу "Велика Ідея", яка принесла в Україну популярний у світі механізм спільного фінансування соціальних ідей.

Суть задуму проста – люди реєструють свої проекти на сайті і просять на них гроші у спільноти. Якщо в ідею вірять, такий проект збирає потрібну суму і починає реалізацію. Якщо автор пропозиції не набирає кошти у заявлений час, вони повертаються на рахунки благодійників.

Засновник "Великої ідеї" сам пройшов схожий шлях. Щоб реалізувати проект, у 2008 році Олександру довелося звільнитися з роботи і звертатися до різноманітних фондів, сподіваючись, що в його ідею повірять.

27-річний хлопець з освітою маркетолога справляє враження суворого прагматика, який, втім, може годинами говорити про ідеалістичні речі – довіру між людьми, унікальні можливості нашого часу, українців, які через власні проблеми часто не здатні побачити глобальні перспективи.

Саша каже, що не вигадав нічого нового – проекти на зразок "Великої ідеї" дуже популярні у світі, зокрема, у Сполучених Штатах, де він прожив півтора роки.

"Ми хотіли створити платформу, на якій би люди ділилися ідеями соціальної значущості. Спочатку це був блог, минулого року ми запустили мініверсію соціальної мережі, де люди вже формували команди, голосували. Зараз у нас третя стадія – додаємо механізм колективного фінансування, Спільнокошт. Ми вже перевірили, як він працює, зібравши на його запуск 38 тисяч гривень", - розповідає він.

За словами хлопця, запуск "Ідеї" відбувався на повному ентузіазмі, з невеликими грошима, але великим бажанням і не меншими ризиками.

"У розпал кризи, восени 2008 року, я звільнився з роботи. Колеги мені казали, що я роблю дурну справу, бо всі тоді боролися за працевлаштування, а у мене було якесь внутрішнє бажання і переконання, що треба щось робити", - розповідає Саша.

Тоді ж хлопцю допомогла випадкова зустріч з майбутньою "партнерською другою половиною" Іриною Соловей, з якою вони і розпочали створювати "Велику Ідею".

"Ми жили розвитком цього проекту, шукали фінансування. Це був період, коли люди не знали, що робити. Ми помітили, що в то й же час з’являлося багато класних ініціатив. Ми називали цей період "точкою біфуркації". Десь вичитали і хизувалися тоді цим модним словом. Ходили на зустрічі до різних організацій та фондів і намагалися довести, що це суперперіод, і треба щось робити", - сміється Саша.

Пошуки тривали до лютого 2009 року, коли молодим людям пощастило - німецький фонд дав їм початкове фінансування.

"Як завжди буває у фондах, ми просили мільйон, а вони дали 14 тисяч гривень. Цього вистачило на запуск початкової версії платформи "Велика ідея". Зараз я розумію, що це було правильно, бо ми тоді були ідеалістами, і якби отримали великі кошти, невідомо, як без досвіду змогли би ними розпорядитися", - зізнається Саша.

"Ми йшли за певним покликом і не знали, чи правильно рухаємося, але було бажання, це –найголовніше. Коли є бажання багатьох, воно множиться, а думки матеріалізуються", - розповідає він.

[L]Протягом перших двох років Саша та Ірина розвивали "Велику Ідею" удвох.

За цей час вони запустили серію зустрічей про колективне фінансування проектів під назвою "SundayБорщ", на яких учасники презентували свої проекти, а найкращий отримував "банк" – усі кошти, що вносилися у якості вхідного квитка на подію.

Згодом команда виросла до 5 людей. Зараз у "Великій Ідеї" працює ще кілька журналістів-фрілансерів, які наповнюють портал "теоріями і практиками" соціальних проектів.

Олександр Супрунець разом зі своєю партнеркою Іриною Соловей

За 4 роки "Велика Ідея" допомогла стартувати багатьом цікавим задумам. Зокрема, успішними виявилися: проект Peredelki – переробка відходів на корисні побутові речі, предмети гардеробу; кримський "Вуличний університет" – лекції, воркшопи, дискусії у міських парках; благодійний магазин "Счастье" – щось на кшталт радянської комісіонки, куди зносять непотрібні речі, а потім їх продають і спрямовуючи кошти на благодійність; анімаційна студія "Чарівний ліхтар", в якій мультфільми створюють діти.

Саша згадує "магію" зв’язку автора проекту і доброчинця. На його думку, це одна з головних умов успіху проекту.

"Як казала наш партнер, художниця Алевтіна Кахідзе: "Ми всі платимо податки і не знаємо, куди йдуть наші гроші. Тут же є можливість побачити, як розвивається те, у що ти повірив". Вона ще так описувала механізм Спільнокошту: "Уявіть, що вам на рахунок повертаються гроші, а ви засмучені, тому що ідея, за яку ви вболівали, не реалізувалася", - розповідає хлопець.

Він каже, що Велика Ідея хоче підтримувати освітянські проекти, митців, журналістів, громадських активістів.

"Ми не займаємося благодійністю, не збираємо кошти на хворих дітей, для цього є спеціальні фонди, ми не можемо цим займатися", - каже Олександр.

У жовтні "Велика Ідея" планує запустити новий механізм збору грошей - "Спільнокошт", для якого вже відібрали кілька проектів. Зокрема, Саша захоплюється задумом перекладачки Галини Шиян, яка збирається видати та презентувати в Україні книгу Букерівського лауреата ДБС П’єра "Декаданс бере своє".

З запуском "Спільнокошту" має змінитися і роль її координаторів – вони тепер консультуватимуть потенційно успішні проекти ще на стадії подання їхніх ідей.

Публічні сесії "Голос Вулиць" на Андріївсьокому узвозі (проект про перетворення простору Андріївський узвіз 22б)

У майбутньому молоді люди хочуть зробити платформу більш автономною, щоб вона могла функціонувати завдяки спільноті та потребувала мінімум втручання.

"Раніше у нас була просто премодерація проектів. Зараз ми здійснюємо повне продюсування проектів перед тим, як випустити їх для збору коштів - даємо рекомендації, що доробити, допомагаємо з презентацією, знімаємо відео за потреби. Нам дуже важливе живе спілкування з людьми, щоб пересвідчитися у тому, що вони доведуть свою справу до кінця, або що в них принаймні є такий намір", - розповідає Саша.

Головна задача – зберегти "Велику Ідею" як живий організм, не перетворивши її на благодійний фонд з властивими йому бюрократичними правилами.

"Ми хочемо так організувати процес, щоб через 2-3 роки віддати його іншій команді, або взагалі поставити його на non-stop, щоб старший вчив молодшого, коли успішні команди допомагають консультувати тих, хто лише збирається подаватися на Спільнокошт", - каже Саша.

За ці кілька років існування "Великої Ідеї" Олександр мав можливість спостерігати за тим, як люди йдуть на контакт, просять про допомогу, вибудовують довірливі стосунки. Він склав свій портрет українців.

"Мені здається, що проблеми українців полягають в тому, що вони сконцентровані на вирішенні проблем всередині. Мені здається, що треба дивитися трохи глобальніше на світ", - каже хлопець.

"Наш час – унікальний. Ми десь "між" – вже не у минулому, але ще й не в майбутньому… Я думаю, настає час об’єднаних рухів, при чому не заради змін, скажімо, країни, а має існувати вищий авторитет – наприклад, природа. Це і є спільний знаменник", - вважає він.

Програма міських перетворень Свято Генерацій 2010 у Вінниці

Саша вірить, що українці вже почали це усвідомлювати, про що свідчить кількість громадських ініціатив.

"Я сподіваюся, що українці зараз змінюються. Не в останню чергу і "завдяки" нашому президенту, дії якого допомогли проявитися громадському сектору, громадській активності. Тобто в певному сенсі дійсно наступає покращення", - жартує він.

"Мабуть, основна ідея… хм... Велика Ідея полягає в тому, що ми всі – одне ціле на цій планеті", - додає Олександр.

Фото "Української правди. Життя" і з архіву Олександра Супрунця