Енергетичні "хакери", які розвивають "зелені" технології в Україні

- У 2008 році наша родина купила "коробку" чорнобильського будинку на Київщині, і розпочався "дачний проект" Зінченків. Цегла, бетон, прораби, дошки, гіпсокартон. Того ж кризового року я втратив роботу, отримав на руки певну суму "вихідних" і запропонував робити систему енергозабезпечення власними силами. Товариш "підбив", показавши свій будинок, де купу всього робив сам, - розповідає Роман Зінченко про початок свого захоплення енергетикою.

З прагнення створити свій енергоефективний будинок народилася ідея проекту, який би пропагував розвиток "зелених технологій" в Україні. У 2009 році Роман разом із братом Андрієм та кількома однодумцями заснував "Greencubator", який займається просвітницькою роботою в сфері енергоефективності, відновлювальної енергетики, зменшення викидів. Така діяльність не приносить братам прибутків. Навпаки - на розвиток Greencubator'а вони час від часу вкладають власні кошти, а на окремі проекти шукають грантове фінансування.

До цього "пропагандист-міжнародник" за освітою Роман працював журналістом, згодом був засновником PR-агентства, освоював міжнародні ринки IT–послуг в проекті однієї з компаній, займався інвестиційними комунікаціями, а Андрій вчився у Міссурійському університеті, будував бізнес у сфері інфографіки та 3D-анімації.

Первинний задум братів полягав у допомозі зеленим "стартапам", але до цієї теми хлопці добралися тільки майже через 4 роки після старту.

"Енергетика - це цікавіше, ніж інформаційні технології"

До зустрічі з Романом та Андрієм здається, що розмови на такі складні теми, як "зелені технології" та енергоефективність, не можуть бути цікавими. Втім, про що б не говорили брати, у співрозмовника виникає "відчуття присутності" і захоплення. Піти на каву з Зінченками – все одно, що купити квиток на сеанс крутого екшна. Вони годинами можуть говорити про наступ новітніх технологій, можливостей і викликів, про те, як змінюється світ щосекунди.

- Вважається, що енергетика – це такий нудюнючий Парк Юрського періоду, де ходять динозаври, і зміни неможливі. Ти маєш віддавати данину динозаврам. Але це неприкольно, - починає Роман. - Сучасна енергетика – це ще цікавіше, ніж інформаційні технології: це "інтернет речей", це лампочка, у якої є IP-адреса, це пральна машинка, яка торгується з енергосистемою за кращий тариф для того, щоб господар, прийшовши додому, побачив, що зекономив 2 євро. Це електромобілі, які заробляють гроші у піковий момент, розряджаючись в мережу і граючись на цінових різницях.

Багато людей в Україні не вірять в такі речі, каже Роман, а він і його однодумці - вірять і хочуть, щоб повірили інші. Бо світ розвивається у цьому напрямку шаленими темпами.

- Ми хочемо показувати людям, який величезний пласт можливостей є у поведінкових змінах, у запровадженні сталої поведінки. Можна сказати: це дорого, складно. Але дуже багато проектів народжуються або зі здорового глузду, або з ірраціональної віри, що щось можна змінити. Наше завдання – поєднувати таких людей, які є достатньо наївними, щоб вірити, що зміни можливі.

Роман Зінченко

Андрій з азартом підхоплює думку брата. Він переконує, що завдяки "зеленим" технологіям вже буквально за кілька років в економіці відбудуться серйозні зміни. Мимоволі ловлю себе на легкому скепсисі і згадую відому фразу з фільму "Москва сльозам не вірить" про те, що скоро "нічого не залишиться – одне телебачення". Втім, Андрій майстерно розбиває мої сумніви.

- Новітні технології починають використовуватися вже звичайними людьми. Скажімо, у приватних будинках і у пансіонатах на Півдні України масово встановлюють сонячні геліоколектори, що дозволяє суттєво економити на електроенергії. Цей процес розвивається за законами ринку – через дорожчання традиційних енергоносіїв люди звертають увагу на відновлювальні джерела. Скоро енергетично й економічно неефективні моделі почнуть зникати.

Довго розповідати про те, "як усе починалося", братам нецікаво. Вони швидко переключаються на майбутні проекти та ідеї, якими житиме людство через кілька років. Усі спогади у викладі Романа і Андрія перетворюються на переживання "тут і тепер".

За цією фантастичною спонтанністю цікаво спостерігати. Ми сидимо в одному з київських кафе, де майже все викликає у Зінченків захоплення – "Наполеон" був "бомбезний", а імбирний чай обов’язково вилікує застуджене горло. Роман і Андрій швидко перестрибують з теми на тему, паралельно відповідають на дзвінки рідних і партнерів, а після зустрічі один з них поспішає на "зліт" власників електромобілів.

- Коли ми починали, купа людей довкола крутили пальцем коло скроні і казали: "Це нереально і ніколи тут "не злетить". Багато з того, що вважали фантастикою в 2009 році, стало доволі зрозумілим і звичним у 2013-ому. Можливо, ми навіть трішки цьому прислужилися, - каже Роман.

Андрій Зінченко

Андрій згадує, як його "занесло" в тему енергетики. У дитинстві хлопець захоплювався технотворчістю – навіть пробував змайструвати літак. Далі вирізаних лопатей справа не пішла.

- Я не продумав ідею, вона виглядала дуже самовпевнено. Потім захопився архітектурою українських млинів. Навіщо воно мені було потрібно, я не мав жодного уявлення. Але за деякий час це зацікавлення виринуло.

Конференції в полі

Першими ініціативами Greencubator’a стали проекти "Енергоефективні університети" та енергетичні табори EnegryCamp, ідея яких належить Андрію. Зустрічі, конференції та тренінги на тему енергоефективності об’єднали 60 ВУЗів України. Внаслідок обговорень деякі з них втілили ідею "розумної енергетики" у своїх кампусах. Так, студенти гуртожитку Переяслав-Хмельницького педагогічного університету вперше отримали гарячу воду від сонячних батарей, а керівництво ВУЗу – суттєву економію на оплаті енергоносіїв.

Енергетичні табори на природі EnergyCamp почали об’єднувати всіх небайдужих до теми енергоефективності та сталої енерегетики.

- Уявляєш, це конференція "в полі", де є інтернет-трансляції, музика грає, мікрофони працюють, при цьому все живлення йде з відновлювальних джерел! А тут ще й елемент "хакатону" (захід, під час якого програмісти спільно працюють над вирішенням якої-небудь проблеми - УП) відчуття чогось неочікуваного, чогось нового. Його полюбило багато людей, - каже Роман.

Цього року хлопці організували ще два знакових проекти, які об’єднали не лише фанатів енергозбереження, але й людей з абсолютно різних сфер – ІТ, бізнесу, мистецтва.

TeslaCamp у полі

На TeslaСamp, реалізованому за принципом "хакатону", команди працювали над створенням різного роду "зелених" стартапів.

Роман з захопленням описує концепцію і бізнес-модель кожного з них: "Ecois.Me" пропонує українцям систему контролю енергоспоживання в їхніх домогосподарствах за допомогою сенсорів та соцмереж; проект "Ведмедик БоБо" орієнтований на дітей, для яких контроль за споживанням електроенергії в домі перетворюється на цікаву гру; мікроінвертори EnergyLayer дозволяють легко запускати власні сонячні електростанції.

- Ми побачили, що формат такого "міксера" працює. Зустрічаються люди з різних секторів, з різним досвідом і знаходять неочікувані контакти. TeslaCamp став місцем відкриття хакера в собі та в інших, розкриття талантів. Ми дуже позитивно сприймаємо слово "хакер", незважаючи на негативний відтінок, який йому іноді надають. Для нас хакер - це дослідник, експериментатор, творець, - каже Роман.

Андрій додає, що навіть не мріяв про такий успіх формату "конференцій в полях" і здивований величезною кількістю творчих людей, яких він зацікавив. Через велику популярність, хлопці придумали "прикрутити" до EnergyCamp’ів колеса і відпустити їх у вільне плавання.

- Ми отримуємо багато прохань від ініціативних груп з різних міст: "Зробіть EnergyCamp у нас". Думаю, формат має ширитися і йому вже тісно в рамках Greenсubatora, він мусить рости. У нас вже є більша частина обладнання – сонячні батареї, акумулятори – для того, щоб приземлити EnegryCamp у будь-якій точці України, і ми будемо віддавати його активістам, - каже Андрій.

"Допомогти енергетичним хакерам"

Ще одна гордість Зінченків - проведений у цьому році Sustainability Summit у кримському місті Щолкіно, куди з’їхалися десятки інженерів, винахідників, програмістів, екологів, громадських активістів. Команди працювали у відкритій проектній лабораторії, розробляючи та тестуючи моделі для економічного, екологічного та соціального зростання їхніх громад. Як і TeslaСamp, Sustainability Summit проходив під відкритим небом та з живленням від відновлюваних джерел енергії.

Тепер Андрій та Роман мріють про створення в Україні інформаційного "хаба" сектора "чистих технологій" та сталих інновацій для Східної Європи та СНД.

- Йти в цей сектор дуже ризиковано, але не йти – ще ризикованіше, - переконує Роман, - Це все одно, що триматися за арифмометри і рахівниці. В енергетичному секторі формується передова цивілізації. Без цього нічого не буде, це можна профукати і комфортно почуватися в ролі якогось тропічного племені.

Роман Зінченко

Визначити місце України у цьому процесі Роману важко. З одного боку, непогана інженерна культура, яка лишилася нам у спадок від Радянського союзу, зараз деградує і втрачається. З іншого, в Україні є ІТ-галузь, яку, "дякувати Богу, держава довго не помічала".

Але найбільшу проблему для розвитку "зелених технологій" в Україні Роман бачить у монополізації ринку.

- Україна – специфічна країна, тут намагаються не створювати ринок, а віддавати його певному гравцеві. Якщо ринок буде під контролем одного гравця, він буде деградувати. До того ж, венчурна індустрія в Україні не сильно реагує на тему збереження енергетики. Але вона всюди повільно реагує, бо цикли прибутковості, віддачі, довші, - каже він.

Роман мріє про запуск в Україні венчурних інвестиційних фондів в секторі "чистих технологій" і активне зростання "зелених" стартапів, а також про реалізацію кількох ініціатив "зелених студмістечок" і старт проектів розвитку сталої місцевої економіки в містах та селах.

- Якщо з часом Greencubator покаже, що він прислужився енергетичним хакерам різних спрямувань - від тих, які експериментуть зі smart grid і "збором енергетичного урожаю" до тих, хто творить нові бізнес-моделі в енергетиці - значить, організація виправдала своє призначення, - каже він.

Він вірить, що його проекту вдасться популяризувати ідеї енергозбереження серед українських громад:

- Треба переосмислити парадигму енергосистеми. Відійти від ідеї "король гори" до моделі рівної взаємодії. Кожен має право отримувати доступ до енергетичного потоку, який Господь Бог і сонечко посилають на землю. Нам треба виростити покоління, яке вірить, що шукати себе в цьому напрямку круто, цікаво, прибутково і модно. Ми хочемо вкрасти в IT титул інноваційного сектора і довести, що бути енергетиком – круто.

В голові у Романа – мільйон ідей, як розвивати тему енергоефективності. Він планує організувати першу медіашколу з лекторами з усього світу, які покажуть журналістам, наскільки "цікава і соковита" тема енергозбереження.

Роман та Андрій Зінченки

Натомість Андрій працює над лабораторією відкритих енергетичних інновацій EnergyTorrent. Він мріє, що вона стане місцем зустрічі енергетичних "хакерів" з різних сфер та різних країн.

- Скоро почнемо реальні експерименти! Робитимемо відкриті моделі для використання відновлювальних джерел енергії. Є багато технологій, які я би назвав не high-tech, а low-tech. Вони можуть принести "зелену хвилю" тим людям, які поки що не можуть їх собі дозволити. Наприклад, будь-який септик можна перетворити на біогазову установку. Для цього не треба якихось супертехнологій. Всі компоненти для такої установки можна знайти в будь-якому будівельному магазині.

Ми хочемо об’єднати людей, які займаються технотворчістю, а також поділитися з усіма кресленнями і розробками, щоб усі охочі могли ними скористатися. Наша мета – щоб люди, втілюючи ці моделі, заробляли на них гроші, - переконує Андрій.

Брати зізнаються, що Greenсubator для них – це і хобі, і захоплення, і пекельна робота. А для людей, закоханих у "зелені" технології, - це гарний стартовий майданчик.

Усі фото - з Facebook Романа Зінченка