Професійні миротворці в Україні до та після 2014 року

Наше майбутнє залежить від того, чи зможемо ми порозумітися між собою, включити в суспільні процеси всі верстви населення, почути іншу точку зору і домовитися про спільний рух розвитку.

Досвід інших зон конфлікту та інших перехідних процесів доводить, що до вирішення конфліктів нам потрібен професійний підхід.

Саме тому після Революції Гідності та початку збройного конфлікту на сході України особливо затребуваними стають дві професії – медіатори та фасилітатори діалогу.

ХТО ТАКИЙ МЕДІАТОР

Медіатор – це спеціаліст, який виступає третьою, нейтральною, особою у перемовинах між сторонами конфлікту.

Він допомагає досягнути нестандартного і прийнятного для обох сторін вирішення проблеми.

Фото: static.euronews.com

Медіатор не має права приймати рішення щодо суті суперечки, варіанти врегулювання конфлікту сторони розробляють самостійно.

Медіацію, як технологію мирного несудового вирішення суперечок, можна застосовувати практично в усіх видах конфліктів.

Це дуже ефективний механізм у багатьох європейських країнах, які інтегрували медіацію в судову систему та інші суспільні інститути.

ДЕ В УКРАЇНІ ШУКАТИ МЕДІАТОРІВ

Медіація з’явилась в Україні ще на початку 90-х років завдяки міжнародним проектам.

За цей час медіатори змогли розробити і зареєструвати в Верховній Раді 10 законопроектів про медіацію.

Вони також розвинули тренінгові програми з медіації і переговорів, пілотувати схеми співпраці між медіаторами та суддями в більш ніж 15 судах загальної та адміністративної юрисдикції.

Сьогодні це професійна спільнота. Починаючи з середини 1990-х років, більше 3 тисяч людей пройшли навчання з медіації.

Центри навчання і надання послуг з медіації працюють у Києві, Одесі, Львові, Харкові, Вінниці, Маріуполі та інших містах України.

Національна асоціація медіаторів України координує створення Кодексу етики медіатора.

Цей фах розвивається в структурі служб з питань дітей, завдяки медіаторам багато сімейних пар змогли цивілізовано розлучитись, зберегти батьківські стосунки і уникнути травмування дітей.

Фото: Darknula/Depositphotos

Медіатори провели низку переговорів і допомогли домовитися й підписати угоди сторонам конфліктів в організаціях (суперечки між топ-менеджерами, менеджерами, працівниками фінансових служб тощо), в спадкових, житлових, корпоративних та комерційних стосунках.

Революція Гідності та події на Сход України дали новий поштовх для розвитку медіаторів в Україні.

Після 2014 року міжнародні організації – Європейський Союз, Рада Європи, Світовий Банк та інші – почали рекомендувати Україні вводити процедури медіації в судочинстві, системі податкових та митних органів, у соціальних послугах.

Завдяки цьому з 2014 року українським медіаторам вдалося впровадити низку серйозних змін.

Медіація як процедура вирішення суперечок з’явилась у текстах нових процесуальних кодексів.

Проект закону про медіацію проголосували у першому читанні в листопаді 2016 року.

Мінсоцполітики спільно з Національною асоціацією медіаторів України розробили і впровадили Держстандарт медіації як соцпослуги.

Як ці законодавчі зміни працюватимуть на місцях, ще не відомо.

Тому медіаторам потрібна більша підтримка держави і міжнародної спільноти для розвитку попиту на послуги медіації з боку населення, бізнесу та державних органів.

Фото: jesadaphorn/Depositphotos

ХТО ТАКІ ФАСИЛІТАТОРИ

Фасилітаторів діалогів в Україні стали помічати як професійну спільноту лише з 2014 року.

Це помічники, які для ведення діалогів використовують медіацію, ненасильницьке спілкування, сімейні кола, форум-театр тощо.

Після Революції Гідності та початку збройного конфлікту на Донбасі фасилітатори діалогів одночасно мали формувати себе як професійну спільноту та реагувати на виклики кризи. Тому вони самостійно ініціювали або брали участь у різних діалогових ініціативах, пов'язаних із збройним конфліктом на Сході України.

Після подій 2 травня 2014 року Одеська обласна група медіації створила постійний діалоговий майданчик в Одесі.

Він допоміг знизити напруженість у місті в кризові моменти і знайти порозуміння між різними групами мешканців.

Успішними були діалоги, які проводили професійні фасилітатори в Харкові між мешканцями та поліцією, а також діалоги щодо декомунізації: діалог між місцевою громадою та українськими прикордонниками на Донеччині, діалоги в місцевих громадах Дніпропетровщини щодо об’єднання сільських громад, інтеграції ВПО, реінтеграції учасників бойових дій і безпеки громад.

В ході цих діалогів не було мети переконувати когось змінити свою думку.

Втім, це не заважало учасникам домовитися про спільні дії і почати змінювати своє життя з повагою один до одного.

Фото: IgorTishenko/Depositphotos

Ще донедавна ідея спілкування з українськими громадянами, які залишились на непідконтрольній території, викликала опір як на рівні держструктур, так і на рівні громадянського суспільства.

Фасилітатори діалогів проводили такі діалоги, спираючись на підтримку іноземних колег, які мали аналогічний досвід в конфліктах в Грузії, на Балканах, в країнах Африки.

Наприклад, організація "Донбаський діалог" уже провела 4 діалогових марафони онлайн.

У них взяли участь мешканці Донецька, а також люди з різних регіонів України та з-за кордону.

У січні 2017 року офіційне зелене світло на такі діалоги дало Міністерство з тимчасово окупованих територій та ВПО.

У своєму плані дій міністерство вказало, що сприятиме "народній дипломатії", щоб постійно підтримувати діалог між різними групами людей, які живуть по різні боки лінії зіткнення.

Медіатори та фасилітатори діалогу – важлива група, яка має експертні знання та навички про специфіку конфлікту в східній Україні, а також має практичний досвід роботи з різними типами конфліктів на місцях.

Саме цим Україна відрізняється від інших конфліктних зон на планеті.

Зараз українські медіатори та фасилітатори діалогу готують документ з пропозиціями свого бачення діалогу.

Вперше за історію збройних конфліктів місцева професійна спільнота (а не іноземні експерти) самостійно бере на себе ініціативу і відповідальність ввести стандарти діалогової практики для всієї країни.

Тетяна Кисельова, доцент кафедри галузевих правових наук НаУКМА

Стаття спирається на дослідження, здійснене Центром європейських студій ім. Жана Моне Національного університету "Києво-Могилянська академія" у співпраці з Центром Медіації та Миру Європейського університету Віадріна, Франкфурті Одер, Німеччина

"Спадщина Євромайдану" – спецпроект "Української правди. Життя" та авторів збірника наукових статей "Civil Society in Post-Euromaidan Ukraine", який опублікують у випуску 2017 року наукового рецензованого журналу "Kyiv Mohyla Law and Politics Journal".

Це спроба оцінити, принаймні частково, які перетворення відбувалися після зими 2013-2014 року з головним учасником тих подій – громадянським суспільством.

Титульне фото: rusrep.ru