Як Нацплатформа "Діалог про мир та безпечну реінтеграцію" об'єднує країну та до чого тут реінтеграція

14 квітня 2021

Дискусійний майданчик для обговорення питань врегулювання конфлікту на сході України й безпечної реінтеграції — таким є коротке визначення діяльності Національної платформи "Діалог про мир та безпечну реінтеграцію".

Це єдина ініціатива в Україні, яка працює з темою реінтеграції комплексно: на різних рівнях, форматах, підходах і навіть регіонах. У свій час її представники запропонували концепцію "безпечної реінтеграції", яка незабаром може стати невід'ємною частиною стратегій регіонального розвитку. 

Що це за підхід та чому ця громадська ініціатива почала "зшивати країну", читайте у матеріалі УП.Життя.  

Завершення війни на Донбасі стане точкою відліку для багатьох інших проблем, які доведеться вирішувати Україні не один рік. У зв'язку з цим термін "безпечна реінтеграція" все частіше виринає у публічному дискурсі. 

Вперше це словосполучення набуло широкого розголосу на "Форумі єдності" у Маріуполі у 2019 році, коли президент Володимир Зеленський сказав, що в Україні має з'явитися Державна стратегія безпечної реінтеграції тимчасово окупованих територій. 

Згодом безпечна реінтеграція стала важливим елементом у діяльності Віце-прем'єр-міністра Олексія Резнікова й стала парадигмою роботи відповідних органів державної влади.

Проте народилося воно у 2018 році у колі експертів, які згодом стали співзасновниками Національної платформи "Діалог про мир та безпечну реінтеграцію". Вони запропонували дивитися на все, що відбувається, через призму безпечної реінтеграції. 

Ще тоді Юлія Тищенко, Володимир Лупацій, Олег Саакян і Олександр Москалець розуміли, що політика навколо війни і реінтеграції не чорно-біла, а має відтінки. Натомість політичний і суспільний дискурс був надто спрощений, бінарний і не давав простору для рішення ситуації без зайвих емоцій.

Вони поставили перед собою ціль — знайти адекватні, хоч і непрості рішення. Саме так поступово почав формуватися термін "безпечна реінтеграція".

"Звісно, повноцінна реінтеграція неможлива без вирішення безпекових питань та деокупації регіонів, припинення російської агресії. Але це ніяк не нівелює важливості своєрідної підготовчої роботи, яку уряд та різні гілки влади можуть робити тут і зараз", — каже співзасновниця та керівниця робочої групи з реінтеграції Юлія Тищенко. 

І саме Національна платформа "Діалог про мир та безпечну реінтеграцію" допомагає у реалізації цієї підготовчої роботи. Для цього представники ініціативи створюють інфраструктуру на загальнонаціональному та регіональному рівнях, де самі виступають як майданчик для представлення і забезпечення діалогу між різними ініціативами і органами державної влади. 

"Це унікальний проєкт, бо це не міжнародна, а власна спроба дати цю національну відповідь, створити суверенну політику реінтеграції, саме українську", — каже співзасновник і керівник робочої групи з врегулювання конфлікту Олег Саакян. 

 

Протягом майже року Олег, Юлія та Володимир розвивали концепцію "безпечної реінтеграції", вивчали міжнародний досвід, збирали навколо себе експертну групу. А у 2019 році отримали підтримку від ЄС і масштабували проєкт Національної платформи. 

Вихід з війни і конфлікту не може бути результатом домовленостей між політиками. Спочатку треба реалізувати постконфліктну розбудову миру, а потім розгортати загальнонаціональний діалог. Саме він допоможе сформувати образ майбутнього і знайти варіанти демілітаризації свідомості, щоби перейти до мирного співіснування, а згодом і співробітництва. Лише потім, вважає Володимир, можна говорити про повноцінну реінтеграцію і формування єдиного культурного інформаційного простору. 

Місією Національної платформи у цьому випадку є надати інформацію та іноземний досвід стосовно міжнародних стандартів організації національного діалогу, де він є водночас компонентом політичного врегулювання і соціальним інститутом. 

І коли це працює комплексно, тоді це не "діалог заради діалогу". 

Що таке безпечна реінтеграція 

Безпечна реінтеграція — це відновлення територіальної цілісності без створення загроз для державного суверенітету. 

Це вибір інструментів і темпу реінтеграції не створюючи нових загроз міжрегіонального протистояння і нових конфліктів між різними соціальними групами. 

Це пошук соціальної політично прийнятної формули врегулювання, яка була би прийнятною для суспільства й українського політика. 

Це не реактивність, а проактивність. Тобто, програмування реагування на дійсну реальність, вихід за межі сьогоднішньої ситуації. Треба знайти рішення для причин, а не весь час боротися з наслідками і гасити пожежі.

Безпечна реінтеграція — це симетричний, паритетний підхід, він повинен забезпечувати права та гарантії і безпеку для всіх громадян України. Україна має гарантувати, що встановлення правди і фактів злочину проти людяності, буде відбуватися відповідно до міжнародного та національного законодавства, що це не буде рішенням кількох людей.

З точки зору багатомірності, цей концепт є унікальним продуктом Національної платформи "Діалог про мир та безпечну реінтеграцію". Він включає реінтеграцію, інтеграцію та деокупацію й водночас узгодженість цих трьох шляхів. 

"Це означає, що ми не можемо займатися врегулюванням конфлікту і водночас забути про підконтрольні території, ветеранів і внутрішньо переміщених осіб. Чи займатися національною ідеєю, а питання вирішення війни поставити на паузу. Ні, це має працювати все разом, саме узгодженість цих трьох компонентів — є одним із головних принципів безпечної реінтеграції. Ми не маємо права вирішувати одні проблеми за рахунок створення чи поглиблення інших", — пояснює Олег Саакян. 

Щоби зрозуміти, як це працює, треба уявити фігуру, у якої є три грані, кожна з яких представляє певний напрям роботи, і лише вкупі ці грані можуть сформувати потрібну форму об'єкта. 

Грань перша: платформеність, адвокація, робота над дослідженням і вироблення пропозицій до державної політики. 

Напрями платформеність, адвокація, робота над дослідженням і створення політик логічно випливають один з одного. 

Спочатку треба зрозуміти, почути, побачити різні міркування. Саме платформеність виступає інструментом для залучення цих ідей. Тут представники Національної платформи виступають медіатором між державою і суспільством. 

"Ми поєднуємо, ми — ті, хто може перекласти з мови громадської на мову наукового дослідження, або мову політики, хто може пояснити, що проблеми, про які волають люди, — це не те, що треба сприймати поверхово, це ті больові точки, у які варто заглибитися", — пояснює Олег Саакян. 

 

Національна платформа намагається залучити громадські організації, експертні об'єднання, органи влади різних рівнів, які змогли би у подальшому впроваджувати принципи безпечної реінтеграції на рівні законів, нормативних актів тощо.

"Ми просуваємо концептуальну рамку, щоби вона була згодом імплементована у дію та програмні документи. Також ми намагаємося покращити здатність представників громадянського суспільства вести діалог і просувати свої ініціативи; 

Інша річ, з якою ми працюємо, — це розпорошеність нашої громадянської активності та відсутність ребрендингу, який би дозволив їм лобіювати спільні інтереси, а не поодинці. Щоби вийти на міждисциплінарний діалог з державними структурами, треба говорити консолідовано" — розповідає Володимир Лупацій. 

Водночас існують певні критерії. Наприклад, проєкт не працює з тими, хто виступає проти відновлення територіальної цілісності, хто не розглядає права людей як цінність. "Ми не будемо враховувати думки тих, хто каже, що Крим — це не Україна", — додає Юлія Тищенко. 

"Діалог про мир та безпечну реінтеграцію" — це складений організм. Він містить не лише компонент платформи, а й робочі групи, в які входять національні експерти, партнери по регіонах, а також міжнародні спеціалісти. 

"Ми ділимося кейсами, як це було в інших країнах. Але ми розуміємо, що нам потрібна власна дорога у перехідному правосудді, у темах реінтеграції, деокупації тощо", — говорить пані Юлія. 

Водночас не можна безкінечно обмінюватися, досліджувати і збирати ідеї, саме тому треба вжити певних кроків для їхнього просування.

Тому платформеність супроводжується етапами адвокації і створення політик, щоби впроваджувати озвучені ідеї й уникнути ситуації, де відбувається діалог заради діалогу. 

Грань друга: робота на загальнонаціональному, регіональному і місцевому рівнях 

Фокус платформи зосереджений на питаннях Сходу, тобто на Донецькій та Луганській областях, проте діє вона на всі регіони. 

"У нас немає чотири різні війни: у Севастополі, Луганську, Донецьку та Сімферополі. Або не може бути в одній країні чотирьох видів перехідного правосуддя. Тому ці рамки є загальними для всіх областей України", — пояснює Юлія Тищенко. 

 

Щоби обговорення цих конфліктних речей відбувалося на різних рівнях і середовищах, треба розуміти організації місцеві, на регіональному та центральному рівнях. Так формується інфраструктура загальнонаціонального діалогу.

"Наприклад, багато робиться на місцевих рівнях у плані співпраці й реінтеграційних процесів, а ми далеко не завжди це знаємо, сидячи у Києві", — наголошує Юлія. 

Грань третя — тематична. Національна єдність і соціальна згуртованість, реінтеграція і врегулювання конфлікту. 

"Ми вважаємо, що забезпечити безпечну реінтеграцію підконтрольних і у перспективі тимчасово-окупованих територій після деокупації неможливо, не реалізувавши ефективну політику національної єдності і соціальної згуртованості", — вважає Володимир Лупацій, який координує робочу групу з питань національної єдності. 

Олег Саакян доповнює:

"Безпечна реінтеграція — це про те, як повернути і реінтегрувати непідконтрольні території. Для цього ми маємо показати свою ефективність на підконтрольних територіях. 

У нас є купа проблем, які нашаровуються, деякі з них притаманні підконтрольним територіям, деякі — окупованим, а є такі, що стосуються всіх регіонів". 

Українська держава мусить продемонструвати здатність забезпечити не лише мир і безпеку, а й соціальну згуртованість, вийти за межі "холодного" миру у суспільстві. Присутність української армії та силових структур на вулицях не вирішить проблеми, українцям доведеться подолати внутрішню недовіру і страхи, які існують між різними групами населення. Лише тоді можна буде перейти від режиму мирного співіснування до режиму співробітництва та інших продуктивних форм соціальної згуртованості. 

 

"Саме тому важливе політичне врегулювання питання національної єдності і соціальної згуртованості, тому що у нас немає політики, яка би забезпечувала зшивання, інтеграцію країни тощо", — говорить пан Володимир. 

Він розповідає, що експерти Національної платформи вже вивчили міжнародний досвід формування екосистеми та політики соціальної згуртованості, що вилилося в аналітичний продукт, який буде представлений державним структурам, які цим опікуються, і громадянському суспільству. Окрім того, платформа активно просуває, щоби ідея соціальної згуртованості та безпечної реінтеграції з'явилася у політичних і програмних документах України 

"Ми не працюємо на окупованих територіях, але це не означає що ми ними не займаємося. Якщо взяти прифронтову територію і підходити з розумом до її розвитку, то побачимо, що левова частка того, що ми маємо зробити і вже робимо, буде релевантним для тих територій, що зараз окуповані", — наголошує Олег Саакян, який координує робочу групу з питань врегулювання конфлікту. 

"Річ у тім, що все найкраще, що є в Україні, має бути експортоване на підконтрольну територію Донецької та Луганської областей як областей, які постраждали і перебувають під безпосереднім впливом конфлікту.

Ми отримаємо територію, яка не лише має травми і зруйновану інфраструктуру, ми отримаємо територію, де відбувся соціальний колапс, тобто розпад соціальних інститутів і зв'язків.

Там треба зробити перезавантаження базових соціальних інститутів, повернути довіру не лише до України, а й у середині самого суспільства. Коли ти живеш в умовах окупації, комендантської години, коли за якесь слово тебе можуть кинути "на підвал", там вибудовується стіна", — вважає Володимир.  

Він вважає, що в Україні вже є приклади успіху та конкретні інструменти. 

 

"Зараз для непідконтрольних територій у нас буде купа соціальних інновацій, які там відсутні. У нас реалізований перший і другий етап децентралізації, тобто розвиток місцевого самоврядування. А це буде сприяти самоорганізації населення і включенню їх у вирішення власних проблем. 

У нас розвинуті механізми, які пов'язані з вільним функціонуванням того самого громадянського суспільства, з бюджетами участі, з електронною демократією, з формуванням ЦНАПІВ, що є більш комфортних форм отримання державних послуг громадянами", — зазначає він.  

Проте у Національній платформі "Діалог про мир та безпечну реінтеграцію" вважають, що перш ніж буде можливість працювати з тимчасово окупованими територіями, Україні треба взяти під контроль розвиток підконтрольних територій. 

"Якщо ми не створюємо для цих територій додаткових стимулів, то фактично закриваємо очі на те, що у нас відбувається деградація, навіть на підконтрольній території.

Згуртована країна може більш ефективно та швидко забезпечити реінтеграцію територій", — підсумовує Володимир.

Головне на сайті