Запобігти ВІЛ. П’ять запитань і відповідей про профілактику ВІЛ

Профілактика ВІЛ належить до тих простих речей, які рятують життя. І йдеться не лише про презервативи.

[L]

Розповідаємо, якою буває профілактика ВІЛ, кому вона потрібна, чим відрізняється доконтактна та постконтактна та чому важливі перші 72 години після "аварійної" ситуації.

Важливо знати: дізнатися як отримати пігулки для профілактики ВІЛ можна за телефоном гарячої лінії 0 800 500 451.

Знайти найближчий пункт тестування на ВІЛ допоможе Телеграм-бот #ТЕСТпоруч.

Які є види профілактики ВІЛ

Існують немедична та медична.

До немедичної входять інформаційні кампанії, спрямовані на профілактику інфікування ВІЛ, розповсюдження презервативів, обмін голок та шприців в рамках програм зменшення шкоди.

Медичною профілактикою є регулярне тестування на ВІЛ, доконтактна (ДКП) та постконтактна (ПКП), профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини.

Доконтактна – це прийом антиретровірусних препаратів (pre-exposure prophylaxis, PrEP) за певний час до події, яка може бути потенційно небезпечною. Ці препарати знижують ризик інфікування ВІЛ. Постконтактна – приймання антиретровірусних препаратів невдовзі після травми або контакту, аби перешкодити інфікуванню ВІЛ.

Де пройти тестування і чи всім потрібно перевірятися на ВІЛ

Послуга тестування на ВІЛ може бути безоплатною і платною. Безоплатно пройти обстеження швидкими тестами на ВІЛ можна в медичних закладах, які працюють за програмою медичних гарантій НСЗУ, зокрема у сімейного лікаря.

Тест входить в базовий пакет медичних послуг сімейного лікаря. Також пройти тест на ВІЛ можна в неурядових організаціях, які допомагають людям, що живуть з ВІЛ та всім, хто зацікавлений в обстеженні, і в спеціалізованих кабінетах "Довіра". В кожній області і місті є організація, яка працює і під час воєнного стану.

Там можна отримати і презервативи. Зверніть увагу, вони запобігають не лише передачі ВІЛ, а й інфекцій, що передаються статевим шляхом: сифілісу, папіломавірусу, гонореї, гепатиту B. Безоплатні презервативи можна отримати в неурядових організаціях, кабінетах довіри чи центрах СНІДу. Так само – лубриканти та чисті шприци.

Пройти тест на ВІЛ варто, якщо:

• ви чи ваш партнер має періодично незахищений секс;
• ви чи ваш партнер вживають наркотики ін’єкційно;
• маєте справу із сексом за винагороду (незахищений секс);
• якщо чоловік має незахищені сексуальні стосунки з чоловіками.

Втім, небезпека інфікуватися загрожує не лише людям із груп ризику. Якщо людина мала контакти з кров’ю чи іншими біологічними рідинами іншої людини, про ВІЛ-статус якої вона нічого не знає, або ж робила пірсинг чи тату в місцях, у дотриманні санітарних норм яких вона не впевнена - це теж привід пройти тестування.

Знайти пункт тестування на ВІЛ можна за допомогою бота в Телеграмі #ТЕСТпоруч.

Що таке доконтактна профілактика (ДКП) : як вона діє, кому потрібна та як отримати

ДКП/PrEP – це медикаментозна терапія, яку призначають ВІЛ-негативним людям, які мають ризик зараження ВІЛ. PeEP можуть призначати для щоденного прийому або в певний період часу (схеми "на вимогу"). Це комбінація компонентів двох антиретровірусних препаратів, які застосовують і для терапії людей з ВІЛ. Таким чином, вірус не має шансів інфікувати організм.

ДКП дає близько 99% захисту від інфікування ВІЛ, втім не захищає від інших хвороб, що передаються статевим шляхом чи через кров. Тому для цього ще потрібно користуватися презервативами та одноразовими шприцами.

Зазвичай курс таблеток призначають за тиждень до подій, які несуть потенційний ризик інфікування. Так в організму є час накопичити достатньо препарату для захисту.

Показання для прийому ДКП:

• ВІЛ-негативний статус;
• високий ризик інфікування.

PrEP рекомендують партнерам і партнеркам ВІЛ-позитивних людей, людям, які практикують незахищений секс, чоловікам, які мають незахищений секс із чоловіками, секс-працівникам та людям, що вживають наркотики ін’єкційно.

В Україні ці засоби можна отримати безкоштовно.

Щоб отримати PrEP – зверніться у кабінет "Довіри" чи СНІД–центр. Деталі можна дізнатися на гарячій лінії з питань ВІЛ/СНІД: 0 800 500 451.

Як приймають препарати PrEP:

• за призначеною спеціалістом схемою;
• щоденно, не пропускаючи прийому препарату;
• у комплексі з іншими дієвими методами профілактики: презервативами та систематичним тестуванням на ВІЛ.

Для початку профілактики необхідно проконсультуватися із лікарем, саме він призначить схему прийому пігулок.

Важливо розуміти, що в перші дні прийому препарату у третини пацієнтів можуть проявлятися короткострокові побічні реакції – легке запаморочення, нудота, діарея. Впродовж кількох днів вони минають.

Також людина, яка вживає PrEP, повинна раз на три місяці здавати аналізи й перевіряти роботу нирок.

Препарат не потрібно приймати все життя. Таблетки призначають на період подій, що несуть ризик і від них можна відмовитися, коли вони припиняться.

Що таке постконтактна профілактика: як це працює, кому потрібна та як отримати

Якщо у вас виникла ситуація, яка може призвести до інфікування (контакт із біологічними рідинами, відкриті рани, незахищений секс), ви маєте 72 години, щоб отримати постконтактну профілактику (ПКП). І потрібно зробити це якомога швидше. Це стосується також медичних працівників та працівників екстрених служб.

Потерпілий має обстежитись не пізніше п’ятого дня від аварійної ситуації. Якщо результат тесту негативний, але є ризик інфікування, то в перші 72 години призначаються антиретровірусні препарати на 28 днів.

Якщо вже минуло п’ять діб – лікар не може прив’язати обстеження до певної ситуації і призначити постконтактну профілактику. Втім, людина може здати аналіз крові і, якщо вона таки інфікувалась – пройти огляд і отримати лікування.

Постконтактну профілактику призначають у випадку:

• звернення менше, ніж через 72 години після аварійної ситуації;
• коли людина, яка контактувала з потенційним джерелом інфікування ВІЛ, не ВІЛ–інфікована;
• коли людина, яка є потенційним джерелом інфікування ВІЛ, є ВІЛ-інфікованою або її ВІЛ-статус невідомий;
• контакту із кров’ю, потенційно небезпечними біологічними рідинами, такими, як сперма, вагінальні виділення, спинномозкова рідина, потенційно небезпечними біологічними рідинами, які містять домішки крові (слина, виділення з носової порожнини, піт, сльози, сеча, кал, блювотиння, мокротиння);
• проникаючого в шкіру контакту зі спонтанною кровотечею або глибокий укол чи розбризкування значної кількості рідини на слизову оболонку або тривалий контакт небезпечного матеріалу з пошкодженою шкірою;
• якщо відбулося проникнення крізь шкіру щойно використаної порожнистої голки, іншого гострого предмету або зброї з видимим забрудненням кров’ю;
• сексуального насильства.

Якщо у вас склалася потенційно небезпечна ситуація – зверніться до найближчого закладу охорони здоров’я чи АРТ-сайту якомога швидше.

Щоб знайти лікування від ВІЛ в Україні та за кордоном – є платформа та чат-бот #АРТпоруч. Для українців за кордоном також працюють спеціальні сервіси та сайти, які надають докладні інструкції.

Якою є профілактика дітей, народжених від ВІЛ–позитивної жінки

Якщо у вагітної жінки позитивний ВІЛ-статус – це не вирок для дитини.

При дотриманні правильної тактики профілактики, ризик, що дитина теж матиме ВІЛ, знижується до 1-2%, згідно з даними Інституційного дослідження "Соціально-демографічні та медичні детермінанти ризику передачі ВІЛ від матері до дитини в Україні".

Для цього вагітна має своєчасно стати на облік, обстежитись, отримати терапію, а лікарі забезпечити правильне ведення вагітності.

Всі діти, народжені інфікованими жінками, мають бути під наглядом, обстежені, отримувати постконтактну профілактику до двох місяців. І якщо дитина здорова – вона знімається з обліку у 18 місяців, якщо інфікована – отримує антиретровірусну терапію.

Держава навіть забезпечує дитину сумішами для годування, аби інфекція не передавалася з молоком матері.

У випадку, якщо жінка, будучи вагітною другою дитиною, дізнається, що має ВІЛ-позитивний статус, хоча під час першої вагітності мала негативний, першу дитину також потрібно протестувати, додає лікарка. Адже жінка могла інфікуватися ще на етапі грудного вигодовування першої дитини і передати їй інфекцію з молоком.

Загалом знати свій ВІЛ статус має кожен. Інколи люди не йдуть тестуватися на ВІЛ, бо не знають, що є лікування (АРТ - антиретровірусна терапія) і воно безкоштовне. Якщо про свій статус дізнатися на ранніх стадіях – це призведе тільки до АРТ, натомість допоможе врятувати своє життя і вберегти від небезпеки тих, хто поруч.

Підготовка цього матеріалу стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) та Надзвичайну ініціативу Президента США з надання допомоги у боротьбі з ВІЛ/СНІД. Зміст є винятковою відповідальністю Pact та його партнерiв i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.