Нові лідери: "Ми для боротьби, а будувати вже будуть наші діти". Ольга Матюшина про роль сучасних лідерів

3907
17 грудня 2018

"Українська правда. Життя" продовжує серію текстів про нових лідерів – людей, які прагнуть і активно беруть участь у громадському житті країни.

У 2015 році Ольга Матюшина стала мером селища Коцюбинського, оскільки розуміла це єдиний шанс припинити дерибан Біличанського лісу, який складає екологічну цінність Києва та долає наслідки чорнобильської катастрофи.

Мандат був потрібен найперше для того, аби мати право вето і не допустити знищення природничої зони.

 

Через її принциповість за три роки мерської діяльності Ольгу Матюшину 5 разів незаконно знімали з реєстру голови селищної ради.

Попри це, вона продовжує вести боротьбу зі старою системою, зокрема, захищає межі Біличанського лісу, який складає національну цінність та може стати найбільшим парком Європи в межах міста.

Разом з тим Матюшина  формує навколо себе соціально активну громаду, яка знає свої права та відстоює їх.

Цьогоріч Ольга стала фіналісткою просвітницького проекту "Нові лідери", на який прийшла за медійною підтримкою щодо висвітлення ситуації, яка відбувається у Коцюбинському та винесення меж Біличанського лісу в натуру.

УП. Життя поговорила з Ольгою Матюшиною про відповідальність у лідерстві, роботу на перспективу та за яких умов корупціонери зникнуть з владних структур.

Про діяльність мера

Мером бути важко як жінці, так і чоловіку.

По-перше, через правоохоронну систему, яка належно не функціонує.

У нас за 10 років боротьби за Біличанський ліс до сьогодні жодну особу не притягнули до кримінальної відповідальності попри факти погроз, побиття та нападу на активістів.

Біличанський ліс. Фото з Вікіпедії

І, на жаль, це не унікальна ситуація так по всій країні. Просто Коцюбинське розташоване під Києвом, тут ресурси дорожчі, звідси і рівень протистояння вищий.

Бездіяльність правоохоронної системи також поширюється і на випадки застосування фізичної сили до особи при виконанні.

У 2016 році був прецедент один з депутатів заламав мені руку та вишвирнув з сесійної зали.

Він грубо порушив закон. Утім, до сьогодні йому не вручили навіть підозру попри проведення усіх необхідних процедур. І тут гендерний фактор не грає жодної ролі.

Мерська діяльність це менеджмент, але важко зібрати та втримати команду, яка впродовж п’яти років, як і ти, буде працювати фактично на волонтерських засадах.

 

Звісно, можна запустити процеси фандрайзингу, але на зарплати в довготривалій перспективі не назбираєш.

Тому зарплата має бути гідною незалежно від статі та посади.

Це як ходити з обрізаними рукавами взимку можна закалятися, але коли надворі мінусова температура, краще утеплятися.  

У мене нетипова ситуація для українського самоврядування я селищна голова, яку за три роки 5 разів відправляли у відставку, але мене завжди повертали люди.

В мене є ціла громада і це надихає.

Моє електоральне поле люди, які голосували за вчинки.

Нас об’єднують чисельні акції, толоки, фандрайзингові кампанії.

Люди ходять на сесії, моніторять, контролюють та вимагають від депутатів дотримання закону та правопорядку. І це важка суспільна праця.

Також у мене є команда, бо один в полі не воїн. Майбутнє у взаємній підтримці один одного.  

Одноосібне лідерство відживає себе, нині в пріоритеті команда, вміння працювати згуртовано та фокусуватися не лише на власних проектах. І це має бути навіть на селищному рівні.

 

І найголовніше своєю роботою подавати приклад, спонукати до змін у головах та не опускати руки.

Про відповідальне лідерство

Лідерство має бути відповідальним. Ти повинен відповідати перед тими людьми, які пішли за тобою та повірили тобі.

Відповідальність це говорити фактами, навіть якщо ця правда гірка та неприємна.

При цьому варто фахово підходити до кожного питання.

Часом там, де ми хочемо поемоціонувати та зробити рейтинги, час від часу варто зробити крок назад та перечекати.

Українці дуже терплячі люди.

Ми можемо платити непомірну комуналку, жити доволі економно, але українці не будуть терпіти несправедливість.

А її треба вимагати спільними зусиллями та відповідно до правосуддя та правопорядку. А у всьому іншому треба вчитися домовлятися та шукати порозуміння.

Потрібно розуміти, що будь-який мандат, будь-яка особа при владі це тимчасово.

Депутат це інструмент, ми несемо відповідальність за тих, хто займає ці посади.

А ми маємо бути чесними перед собою та перед людьми, визнавати свої помилки публічно і вміти їх виправляти.

 

Не менш важливо уникати подвійних стандартів. Тобто якщо критикувати, то всіх, не лише своїх опонентів.

Повинні бути однакові умови для всіх, бо ми будуємо одну державу, нам  жити тут, врешті-решт.

Важливо виховати в собі вміння толерувати інших, не втрачати людяності та вчитися стримувати емоції. Якщо ми навчимося робити це колективно, тоді буде перемога.

Про важливість читати закон

Мені хотілося би, щоб після Матюшиної відбулися незворотні позитивні зміни.

Люди мають навчитися відстоювати свої права, мають розумітися на законі про місцеве самоврядування.

Якщо держава спускає кошти вниз, то громада має навчитися контролювати та вимагати законність виділення коштів, як у загальний фонд бюджету, так і в бюджет розвитку.

Вони мають навчитися контролювати депутатів та розуміти, навіщо вони їм потрібні.

Людям треба доносити, що питання не в емоційній забарвленості і не гучних заявах, а в інструментах.

І їхній добробут буде залежати виключно від того, наскільки ми ефективно навчимося використовувати ці інструменти.  

А коли у людей буде розуміння, що певні дії потрібні задля ж їхнього добробуту, вони почують та дослухаються.

 

Головне з ними говорити та шукати підходи та аргументи, аби вони готові були співпрацювати.

В моїй громаді вже помітна позитивна динаміка.

Кілька тижнів тому мене приємно здивувала новина мої сантехніки почали читати закон. І це дійсно круто.

Я добре пам’ятаю 2015 рік, коли стала головою Коцюбинського. Майже ніхто не читав закон про місцеве самоврядування.

Півроку потому в мене кожна третя бабця знала, що там написано, які повноваження має голова та що має робити депутат.

І першим позитивним наслідком цього знання став конфлікт, коли депутати намагалися внести до регламенту закритий формат сесій.

Відповідно громада повстала, бо вони знали, що мають на це право приходити і контролювати, бути в курсі, що і як вирішується на засіданнях за їхні кошти.

Запит на просвіту

Чудово, що ми нарешті відійшли від політичного шоу та стали на шлях політичного просвітництва, де присутній діалог.

Якщо формат "Нових лідерів" приживеться та буде такою ж нормою, як талант-шоу, то за кілька років старі лідери не будуть мати шансів на довіру населення.

Рівень обізнаності та свідомості населення зросте, внаслідок чого відпаде запит на популізм.

 

Тому варто поширювати цінності, показувати функціонал, давати слово фаховим експертам, які доступно пояснять, хто і що має робити та що треба вимагати, коли ти йдеш на виборчу дільницю. Щоб відділяти реальність від популізму.

І якщо робити це системно, то рано чи пізно дійде до всіх. Зміни неминучі, але вони мають починатися в головах людей.

Там, де є підтримка громади, прогрес може бути. Там, де її немає все тимчасове.

Я вірю, що корупціонери при владі довго не затримаються, оскільки вони не мають підтримки людей.

Звісно, часто-густо вони отримують її на певний проміжок часу завдяки маніпуляціям, але це мине.

Якщо ми добре відпрацюємо зараз, тоді у наших дітей буде майбутнє.

Бо ми видатковий матеріал. Тобто ми для боротьби, а будувати вже будуть наші діти.

І нам треба дуже постаратися, щоб вони це робили в зовсім інших умовах.

Анна Чуданова, журналістка, для УП.Життя

powered by lun.ua

Головне на сайті