Як під час активних бойових дій касири йшли по 1,5 години, щоби видати людям гроші
Перші дні повномасштабного вторгнення Росії видалися важкими для всієї України, а надто — для Харкова. Нова реальність була такою: постійні обстріли та вибухи, під час яких люди були вимушені цілодобово сидіти в укриттях. Деколи не було можливості вийти з укриття, щоби взяти найнеобхідніше, — теплі речі, воду, їжу абощо.
Ті, хто не встигли запастися найпотрібнішим до 24 лютого чи не мали готівки, більше не могли це зробити вільно та швидко. Місто, фактично, зупинилося. Але не зупинилися люди: безліч містян продовжили працювати та допомагати один одному.
"УП.Життя" поспілкувалося із регіональною директоркою NovaPay Софією Буньо про те, з якими перешкодами зіштовхувалися працівники відділень Нової пошти та NovaPay під час активних бойових дій у Харкові, що робили окупанти, коли натрапляли на відділення, чим ризикували працівники та як їм довелося переформатовувати свою роботу.
Закупили бронежилети й працювали, коли обстріли стихали
"Звісно, ми сподівалися, що місто вистоїть, і ми зможемо далі жити та працювати. Утім, треба було швидко вигадати способи, як допомогти мешканцям міста, які опинилися в скруті", — зізнається Софія.
У сейфах відділень Нової пошти залишилися грошові залишки — величезні суми, які містяни не встигли забрати…
"Оскільки люди були в безвиході, ми почали думати, як можемо їм допомогти зняти з картки пенсію, стипендію, зарплату, отримати післяплату чи грошовий переказ. Почали шукати касирів, операторів — усіх, хто має доступ до платіжної системи NovaPay та вміє проводити транзакції. Оскільки люди рятували свої сім’ї та виїжджали в безпечні регіони, ми зідзвонювалися з усіма й питали, чи вони в Харкові та чи можуть працювати. Адже єдиною компанією на той момент, яка мала змогу надавати фінансові послуги та працювала — була Нова пошта", — пригадує Софія.
На початку березня в місті відчинилися декілька відділень, які почали видавати гуманітарну допомогу і продукти. На базі цих відділень ми вирішили видавати й готівку: самотужки привозити туди гроші, які вдалося вилучити із зачинених відділень по всьому місту й області.
Після обговорення з колегами два керівники відділень Нової пошти зголосилися допомагати. Так, Богдан і Артур закупили бронежилети та інші засоби захисту та їздили до відділень, коли обстріли трохи стихали. Вони відчиняли зачинені відділення та сейфи, забирали гроші — і вивозили їх до працюючих відділень невеликими безпечними сумами, щоби всі могли отримати готівку.
"Бувало й таке, що ми знали, що в деяких відділеннях залишилися кошти, однак ключі було вкрай важко знайти. Адже люди сиділи в укриттях і були не готові підійматися додому, шукати й передавати їх. Тоді керівники самі знаходили цих людей в укриттях. Люди хотіли допомогти, але дуже боялися. Тому віддавали ключі та казали, де забрати те-то й те-то. Згодом керівники відчиняли відділення та сейфи, забирали готівку й у відчинених відділеннях віддавали людям", — розказує Софія.
Наприклад, відділення в центрі Харкова, біля облдержадміністрації, — одне з небагатьох великих, з якого не встигли вивезти касу. Цей район обстрілювався з перших днів і з часом відділення також розбомбили.
Там було кілька прямих влучань, довкола стояли понівечені автомобілі, вивернутий асфальт. Під зруйнованими стінами будівель вцілів лише сейф, адже сейфи Нової пошти сертифіковані та дуже міцні. Однак ключі від сейфа були у колеги, який повіз родину у безпечне місце.
"Ключі нам передали посилкою з іншого міста і ми змогли забрали звідти величезну суму. Усе це робили в темноті, адже світла не було. Ці гроші одразу ж розвезли у відділення, які працювали".
З кожним днем до відчинених відділень приходили все більше клієнтів — тисячі людей. Із самого ранку стояли дві черги: за гуманітаркою та за готівкою. Часом із відділення не було видно кінця черги. Людей було дуже багато. І всім їм Софія та її колеги хотіли хоч якось допомогти. Так, почали розробляти план дій.
Вижити та допомогти
Коли роздали всі кошти із зачинених відділень у місті, то почали думати, де ще взяти готівку для людей. Вирішили дістатися до зачинених відділень у Харківській області та забрати готівку звідти. Один із колег Софії взяв на себе сміливість їздити до зачинених відділень у межах 150 км від Харкова.
На одному з відділень міста влаштували власну касу перерахунку. Своїми силами звозили гроші, перераховували й розподіляли по відділеннях, аби вистачило на день роботи з клієнтами, враховуючи, що на ніч не можна залишати якісь залишки готівки. Фактично, сформували власну мініінкасацію.
"Моя команда та оператори Нової пошти були виснажені. Вони нон-стоп ризикували своїми життями, докладали максимум зусиль, аби допомогти людям із коштами та посилками із необхідними речами", — каже Софія.
Йшли півтори години до відділення, ховалися від обстрілів та закопували гроші, щоби сховати від окупантів
"Я дуже хвилювалася за колег. Адже була ситуація, коли ракетами обстріляли відділення № 6 у Харкові. Тоді мої співробітники мені телефонували, кричали, плакали. Вони запитували, що їм робити. Казали: "У нас обстріл і трупи людей лежать під відділенням". Це був жах. Мабуть, про більшість таких випадків мої співробітники навіть не зізнавалися. Адже я не дозволяла, наприклад, їздити у відділення, коли там було небезпечно", — пригадує Софія.
Ледь не щотижня працівники потрапляли під обстріли, виконуючи свої робочі обов’язки й допомагаючи людям.
Дуже багато хто змінив спеціалізацію в середині компанії заради допомоги людям. Наприклад, територіальний менеджер до війни контролював роботу відділень. Його завдання — об’їзд відділень, перевірка документації, сейфів тощо.
"Звісно, до коштів, перевозу, підкріплення відділень він не мав жодного стосунку. А тут йому довелося вантажити їх, вдягати бронежилет, їхати через блокпости й розвозити гроші", — каже Софія.
Ті люди, які до війни оформлювали посилки, також вдягнули бронежилети, сіли в авто й поїхали працювати інкасаторами, охоронцями, касирами, які в темноті з ліхтариком перераховували гроші. На деякий час функціонал команди повністю змінився.
Працівники вивозили готівку з-під обстрілів, аби допомогти мешканцям Харкова отримати її та використати на негайні потреби. Тоді як люди мали змогу купили за них їжу або замовили ліки. Бо без цього — ніяк.
Коли в Харкові зовсім не було бензину та не їздив громадський транспорт, дехто їздив на роботу на велосипеді в лютому-березні, а касири йшли пішки по 1,5 години, щоби відчинити відділення.
"До 2014 року я жила і працювала в Луганську. У мене була схожа історія, адже коли окупували Луганськ, я працювала в банку. Тоді я також була в ролі людей, які змушені були робити те, чого ніколи не робили. Тож цього разу я поставилася до ситуації як до виклику. На щастя, у моїй команді є однодумці і я знайшла помічників, з допомогою яких ми все організували й дали надію десятками тисячам людей", — зізнається Софія Буньо.
Коли в Балаклію заходили росіяни, тамтешні співробітники Нової пошти встигли забрати гроші з відділення й закопати їх на городі. Населений пункт потрапив під окупацію. На щастя, нещодавно його деокупували й співробітники відкопали вцілілі гроші.
Софія пригадує, що на якийсь час у неї наче відімкнулися емоції та увімкнулася голова, щоби робити все так, як треба.
"Я пишаюся своєю командою, адже вони робили просто неможливе. Моя головна гордість — те, як ми командою змогли вистояти в найважчий період, пропрацювати все, допомогти клієнтам. Я спілкуюся з людьми з інших організацій і знаю, що в них було таке, що 70 % команди виїхали й забули, що мають якісь обов’язки. Натомість ми не могли просто взяти й поїхати, сказати, що не готові працювати в найважчий для країни, компанії та клієнтів час.
Клієнти були дуже вдячні, що можуть мати доступ до своїх грошей. Вони обіймали працівників, розказували, що їм життєво необхідні гроші, плакали. Зрозумійте, що люди залишилися без нічого".
Не розуміли, що таке Нова пошта, а потім наказували відчинити сейф
"Коли Ізюм був під окупацією, хтось із людей розповів, що в нас є сейф у відділенні. Окупанти знайшли керівника, привели його й наказували відчинити сейф, мовляв, їм потрібні гроші. Він сказав, що не має ключа".
Річ у тому, що Нова пошта має сертифіковані сейфи, згідно зі стандартами Нацбанку, вони дуже міцні, тому росіяни нічого не могли зробити самотужки.
Перший раз вони відпустили керівника, потім подумали та знайшли його знову. Тоді пригрозили підірвати відділення разом із житловим будинком, у якому воно розташоване, якщо він не віддасть гроші. Керівник мусив погодитися, однак грошей там таки не виявилося.
Дехто ж із окупантів не розумів, що таке Нова пошта.
"Я бачила відео, як окупанти заходять у відділення, роззираються, намагаються зрозуміти, куди вони потрапили, що це за шафи та що в них лежить. Потім вони розривали пакети й бачили, що це якісь посилки, товари, забирали те, що їм подобалося", — говорить Софія.
"У найважчі часи ми не думали, варто чи не варто допомагати людям, — ми просто робили свою справу"
Нині в Харкові вже працюють банкомати, термінали в магазинах, є інкасація, відчинені банки. Тобто люди можуть купувати найнеобхідніше.
Зараз, коли Харків пристосувався до постійних обстрілів, інкасація відбувається централізовано, як це було до війни, банки підкріплюють Нову пошту, яка повноцінно обслуговує клієнтів.
Зараз ці люди активно отримують гроші в Харкові та області, де працюють відділення Нової пошти.
За понад 9 місяців війни люди знають, що в нас — надійно. Наша робота критично важлива, наприклад, для людини, якій треба ліки, як-от інсулін чи ліки для людей, хворих на астму. Як їм сидіти в укриттях? Тоді як малятам життєво необхідне дитяче харчування. А комусь треба теплий одяг, адже в укриттях буває дуже холодно.
Тож у найважчі часи ми не думали, варто чи не варто допомагати людям, — ми просто робили свою справу, розуміючи, що щодня на нас чекають тисячі людей. Щодня ми рятували чиєсь життя: комусь — доставляли життєво необхідні ліки, комусь — видавали гуманітарну допомогу, комусь — готівку. Ми неймовірно співчували людям, які залишилися без їжі та грошей. Ми працювали та працюватимемо, навіть у найважчі для країни часи", — зізнається Софія.
Марія Марковська (Булейко), спеціально для "УП.Життя"