"Мрія – створити великий молодіжний простір". Розповідь школярки про досвід виживання в окупації та активізму

Анастасія Миненко навчається в 10 класі в деокупованому місті Городня, що на Чернігівщині. Вона – художниця, президентка шкільного самоврядування, громадська активістка, волонтерка.

Організовує збори та допомогу ЗСУ, шкільні свята для малечі, а ще – розмальовує рідне місто та працює над проєктом молодіжного простору.

Про свій досвід переживання окупації та розвитку громадської активності – Настя розповідає в спеціальному проєкті УП "Покоління Перемоги", присвяченому дітям з деокупованих територій.

Проєкт ініційований освітньою фундацією GoGlobal, яка генерує, пілотує та масштабує проєкти для вчителів, школярів та молоді.

Анастасія Миненко. Фото: Саша Маслов

Про шкільні вибори

Той момент, коли виникло бажання діяти й поводити себе активно – Настя пам'ятає дотепер. Коли вона була 6-му класі, у школі проводили вибори шкільного президента.

Саме там дівчина вперше відчула, що приклад активних та небайдужих старшокласників надихає її.

Тоді Настю дуже вразила дівчина, яка в період епідемії сама поклеїла проходи в школі, що вказували на дистанцію, сама розробила плакати. Виявляється, як багато можливо зробити власноруч! Згодом дівчинка сама подала свою кандидатуру на шкільного президента.

"Вибори президента шкільного самоврядування – для мене це був дуже зворушливий досвід, адже я до останнього не вірила, що зможу обійняти таку посаду.

А найбільше переживала, що на виборах займу друге місце! Бо перше – це перемога, третє – це треба ще працювати, а друге – це що? Не допрацювала?!" – ділиться Настя.

Перший рік "президенства" був важким, пригадує школярка, – розпочалася повномасштабна війна, в школі було багато обмежень, лунали тривоги.

"Але я все одно намагалась робити якісь заходи, збирати школярів разом, щоб поліпшити настрій, дати дітям надію.

За цей час ми постійно проводимо активності для молодших школярів, намагаємось підняти настрій. Наприклад, зробили свято Геловін: оформили локацію, організували костюми, мейк, конкурси. Головне – не зупинятись!" – додає дівчина.

Про окупацію

"До останнього не вірила, що вторгнення таки буде, хоча всі навколо про це говорили. У перший день, коли мати сказала, що почалась війна, – я настільки не повірила, що почала збиратись до школи та складала в портфель книжки. Але потім підірвали міст на виїзді з міста – і я зрозуміла, що в школу я вже не попаду", – пригадує дівчинка.

Перші два тижні окупації Настя згадує як дуже страшні: не було зв'язку, світла, тепла. Неможливо було навіть дізнатись, що відбувалось зі знайомими та родичами на іншому кінці селища. Долітали тільки страшні звістки: когось застрелили біля лісу, коли людина намагалась зловити зв'язок, хтось загинув, намагаючись виїхати...

Продуктів не вистачало, люди стояли в чергах по 6 годин, щоб купити їжу.

Деокупація

"Ми не могли нормально жити в окупації й дуже чекали, коли прийдуть наші, – розповідає Настя, – ми просто надіялись на це, адже не було ні світла, ні зв'язку – і ми не знали, що взагалі відбувається у світі".

Потім почались вуличні бої, і невдовзі в Городню вже остаточно прийшли ЗСУ. Це був як початок нового життя!

"Після повернення зв'язку і світла ми одразу почали організовувати збори і допомогу для військових, – ділиться Настя. – Найперший збір, до якого я долучилась, відбувався в нашій громаді: ми збирали гуманітарну допомогу. А потім ми організували в нашій школі плетення сіток та виробництво окопних свічок. Допомагали постійно, це була наша спільна робота".

Простір для підлітків

"Цього літа я вирішила приєднатись до НЗУ ("Надзвичайна українська молодь") – там ми вчились писати проєкти, пітчити їх, шукати гранти під це.

Моя мрія – створити в Городні великий молодіжний простір, де наша молодь може спілкуватись, проводити час, реалізовувати свої проєкти. Цю ідею ми з командою готували досить довго, але поки що це все ще – наша мрія. Ми шукаємо шляхи реалізації й будемо пробувати далі.

Впевнена, незабаром все вийде!" – говорить Настя.

Також школярка дуже любить малювати.

"Дуже приємно, коли моя творчість та творчість моїх друзів подобається людям. Ми вже розмалювали шкільний підвал, підвал музичної школи – обидва приміщення працюють у нас і як укриття. Саме тому ми хочемо, щоб вони були більш естетичними й докладаємо зусиль для цього! Адже краса нашого міста – в наших руках!" – ділиться дівчина.

Проєкт #ПоколінняПеремоги створений у відео, фото та текстовому форматі. Фотовиставку можна побачити у центрі Києва (ТРЦ Gulliver, 2 поверх) з 14 грудня. Над фото історіями підлітків працював відомий фотограф Саша Маслов, чиї роботи регулярно публікують видання, такі як The New York Times, New York Magazine, The Newyorker, Guardian, Wall Street Journal Magazine та інші. Його об'єктив зафіксував не тільки зворушливі моменти, але і силу, що пульсує в серці кожного дитячого таланту

Текст: Яна Алтухова

#ПоколінняПеремоги