"Відроджую те, що хотіли знищити росіяни". Як 15-річна Єлизавета популяризує стародавню культуру у деокупованій громаді
Єлизавета Приходько – учениця 10 го класу школи в місті Путивль.
Попри юний вік – 15 років – дівчина вже встигла зробити багато всього: написати наукову роботу для Малої академії наук України, створити власну ГО та активізувала молодь навколо себе на добрі справи.
Про свій досвід вивчання старовинного етносу, роботи над грантовими проєктами та розвитку власної громади, Ліза розповідає в спеціальному проєкті УП "Покоління Перемоги", присвяченому дітям з деокупованих територій.
Проєкт ініційований освітньою фундацією GoGlobal, яка генерує, пілотує та масштабує проєкти для вчителів, школярів та молоді.
***
Путивль – старовинне місто неподалік Сум. Його історія починається з IХ-Х століть. Місцеві жителі пишаються тим, що згадки про цю місцину є навіть у "Слові о полку Ігоревім".
Путивль зустрічає вас тишею, куполами церкви та чистим повітрям.
"Я обожнюю наше місто – тут так багато історичних будівель, і я б хотіла, щоб після нашої Перемоги сюди приїжджали туристи, адже в нас точно є що подивитись", – говорить Єлизавета Приходько.
Ліза вчиться в школі, а ще – вивчає культуру горюнів (етнос, автохтонне поселення на території Путивльського району), пише роботи для МАН, танцює, співає, і недавно створила власну ГО.
Про безліч своїх захоплень вона говорить легко й натхненно, наче це просто частина її дитинства. Також, на жаль, частиною її дитинства стала російська окупація.
 |
| Єлизавета Приходько. Фото: Саша Маслов |
Життя в окупації
Путивль розташований дуже близько до кордону з ворогом, тому з початку повномасштабного вторгнення місто опинилось в окупації.
Містяни розповідають, що окупанти взагалі не зважали на місцеве населення, хаотично стріляли по хатах селян й поводили себе як мародери.
"Окупація тривала близько місяця, – згадує Ліза, – в цей період я та мої близькі почували себе жахливо: було дуже страшно, ми не розуміли, що відбувається. У нас були перекриті в'їзд та виїзд з міста, нікуди виїхати було неможливо.
Наприклад, мені треба було по стану здоров'я виїхати в обласний центр, але я не могла туди дістатись, бо нікого не випускали. Містянам не вистачало продуктів, їжі, полички супермаркетів були пусті, підприємства призупинили свою роботу... жахливі часи".
Після приходу ЗСУ і деокупації життя в місті відновилось, а Єлизавета вирішила створити власну громадську організацію.
Громадська активність
"Думка про ГО прийшла на початку літа: хотілось збирати навколо себе активну молодь. Організацію допомагав створювати мій хрещений батько, і зараз наша команда – це молоді люди з різних громад. Я хотіла зробити організацію, бо в нас в місті немає органу, через який молодь може проявити себе. При цьому нам дуже цього хотілось!" – згадує дівчина.
Зараз в рамках ГО, в партнерстві з іншими громадськими організаціями, школярі готують масштабний проєкт. Це буде навчальний курс, де юнаки та дівчата зможуть навчитись написанню заявок для гранів, проєктному менеджменту та краудфандингу.
"Крус розраховний на 1500 людей з 51 громади Сумської області і я вже не дочекаюсь запуску: сама хочу його пройти!" – додає Єлизавета.
Захоплення давниною
"Я вже давно вивчаю стародавній етнос, що має назву горюни: народність проживає на території Сумщини. Окрім їхньої говірки, мене заворожує унікальна естетика горюнів, музика, фольклор... Я проводжу свої власні дослідження цієї етногрупи й навіть написала наукову роботу про них!" – ділиться Ліза.
Інколи, каже дівчина, її питають, чому вона не слухає щось більш сучасне.
"Не знаю, як це пояснити, адже ці стародавні пісні, одяг, традиції настільки справжні та автентичні... В них неможливо не закохатись з першої хвилини!" – каже школярка.
Наукові роботи
"Написання наукових робіт для МОН – це не тільки про науку, – розмірковує Ліза, – для мене це також класний досвід зростання: я вчуся пітчити свої думки, відстоювати свою точку зору, аргументовано викладати свої ідеї. Дуже ціную цей досвід і впевнена: він мені ще знадобиться!.."
Зараз Лізі 15, і в її житті вже сталось багато драматичних подій: війна, окупація. Але попри це, дівчина має активну позицію, радіє кожний хвилині життя. Розповідає, що через п'ять років хоче бути ще більш впевненою в собі, мати більше знань, круту команду та нові захоплення.
Проект #ПоколінняПеремоги створений у відео, фото та текстовому форматі. Фотовиставку можна побачити у центрі Києва (ТРЦ Gulliver, 2 поверх). Над фото історіями підлітків працював відомий фотограф Саша Маслов, чиї роботи регулярно публікують видання, такі як The New York Times, New York Magazine, The Newyorker, Guardian, Wall Street Journal Magazine та інші. Його об'єктив зафіксував не тільки зворушливі моменти, але і силу, що пульсує в серці кожного дитячого таланту.
Текст: Яна Алтухова
Пишаємось цим поколінням, адже це - #ПоколінняПеремоги