"Найстрашнішим місцем під час окупації була наша сільська школа". Історія підлітка з Київщини, який вирішив відновити шкільний театр

Іван Сторчак – учень 10-го класу школи в селі Катюжанка Київської області. Він – волонтер та учасник програми UActive. Разом з командою створив проєкт та виграв кошти, які витратив на відновлення шкільного театру та STEM кабінет для учнів молодшої школи.

Про свій досвід окупації та захоплення театром Іван розповідає в спеціальному проєкті УП "Покоління Перемоги", присвяченому дітям з деокупованих територій.

Проєкт ініційований освітньою фундацією GoGlobal, яка генерує, пілотує та масштабує проєкти для вчителів, школярів та молоді.

***

Село Катюжанка практично одразу після початку повномасштабного вторгнення опинилося в окупації. Деякі родини виїхали, але родина Івана вирішила залишитися в селі.

Спогади про окупацію, якими ділиться Іван, досі живі та часом нагадують справжній трилер.

Іван Сторчак, учень 10 класу. Фото: Саша Маслов

Окупація

"Моя родина живе ближче до лісу, лісництво починається просто біля мого будинку. І саме там був блок пост окупантів", – розповідає Іван.

Хлопець пригадує, що практично ніхто не міг виїхати з села. Окупанти залякували людей, забирали речі, інколи стріляли.

"Ми приймали до себе біженців та людей, яких не випускали. Перший раз до нас у двір заїхала машина, в якій було троє переляканих людей: жінка, її чоловік та дід, їх сусід. Їх не пропустили, тому їм довелося шукати ночівлю", – пригадує хлопець.

Йому запам'яталася історія про чоловіка, який працював на будівництві й з початком вторгнення хотів повернутись додому в інше село. Чоловік дивом врятувався і якийсь час жив просто у підвалі родини, переховуючись від росіян.

"Найстрашнішим місцем під час окупації була наша сільська школа. У ній проводили допити й знущались з людей. Потім, вже після звільнення, ми довго оговтувалися від російських написів на шкільних дошках. Наприклад, там був портрет Януковича та напис "не ври!" – додає Іван.

Деокупація

"Після деокупації від росіян залишилося багато "сюрпризів": заміновані території, пограбовані будинки, розбиті будівлі. Школа теж була пограбована. Але ми були такі раді, що прийшли ЗСУ і що ми залишились живі!

Одразу почали активно відновлювати життя, з'явилася мрія відновити школу. І ми взялись до справи!" – пригадує Іван.

Перший грант

"Для того, щоб отримати грант на розвиток від проєкту UActive, нам потрібно було придумати якусь інноваційну ідею. Тому у школі створили декілька команд, моя називалась МАК (Молоді Активісти Катюжанки). Ідей в нас з друзями було безліч: від екологічної ініціативи до туристичної агенції. Але наша команда вирішила створити справжній драматичний театр в школі!" – згадує Іван.

Хлопець розповідає, що Катюжанка колись була відома своїм театром, де діяла справжня театральна трупа. Це й надихнуло молодь відродити традицію.

"Роботи було дуже багато. По-перше, актова зала, де можна було проводити вистави, була повністю розтрощена окупантами: забрали проєктор, зірвали кран, розбили меблі. Нашим великим бажанням стало відновити залу, щоб робити там театральні вистави! Саме цей проєкт ми й подали на UActive та виграли грант", – додає школяр.

Утім, згодом учні з'ясували, що справжній театр – це трохи складніше та дорожче, ніж вони уявляли.

"До репетицій під'єдналася одна з наших викладачок, в якої є театральний досвід, й ми почали готувати нашу першу виставу – "Кайдашеву сім'ю" Наша нова спільна театральна мрія – знайти ще грант та створити професійні декорації, костюми, світло. Дуже хочемо, щоб все виглядало супер", – мовить Іван.

***

Проєкт #ПоколінняПеремоги створений у відео, фото та текстовому форматі. Над фото історіями підлітків працював відомий фотограф Саша Маслов, чиї роботи регулярно публікують видання, такі як The New York Times, New York Magazine, The Newyorker, Guardian, Wall Street Journal Magazine та інші. Його об'єктив зафіксував не тільки зворушливі моменти, але і силу, що пульсує в серці кожного дитячого таланту

Текст: Яна Алтухова