Робототехніка, 3D моделювання, дизайнерські ремонти. Чому навчатися в профтесі — сучасно та надійно

Самостійність, незалежність, сучасність і надійність — те, що здобувають студенти в профтесі на додаток до професійних знань та навичок.

За 2 або 3 роки навчання у профтесі людина може одержати професію, що приноситиме гроші. З переваг — навчання на сучасному обладнанні й з інноваційними матеріалами, які симулюють роботу на виробництві. Загалом ідеться про 60–70 % практики.

Далі, після закінчення профтеху, можна одночасно здобувати вищу освіту та працювати. А ще фінансово забезпечити собі прожиття чи навчання.

Фактично, так сталося із Віктором із Хмельниччини та Тетяною з Волині.

Ми поговорили з Віктором Ясинецьким, майстром виробничого навчання та тимчасовим виконувачем обов’язків заступника директора з навчально-виховної роботи Хмельницького професійного ліцею електроніки, та Тетяною Ткаченко, майстринею виробничого навчання професій штукатур, маляр, лицювальник, плиточник Луцького вищого професійного училища будівництва та архітектури про те, як починався їхній професійний шлях, які проєкти впроваджують у закладі та чому профтехосвіта важлива.

Любити роботу — шукати можливості для розвитку

Віктор із дитинства захоплювався всілякими електронними засобами. Принцип, будова, робота — цікавило все, що блимає та світиться.

У 2004 році чоловік відслужив у ЗСУ і вступив у Хмельницький професійний ліцей електроніки. Закінчив профтех — й одразу залишився тут працювати. Мрія здійснилася — він не тільки зрозумів, як працюють електронні засоби, а і зміг передавати знання. Згодом вирішив закінчити також виш.

Загалом Віктор працює в хмельницькому ліцеї вже 16 років. Свою роботу дуже любить, намагається вдосконалити навчальний заклад і своє викладання. Наприклад, постійно моніторить цікаві можливості для розвитку.

"Якось ми вирішили написати проєкт для розвитку нашого навчального закладу, подалися на європейський грант: окреслили плани на майбутнє, розвиток закладу, навіщо це потрібно, чому учням буде цікаво та що нам треба", — ділиться Віктор.

Ідеться про проєкти регіонального розвитку, які можуть реалізовуватися коштом державного бюджету, отриманого від Європейського Союзу в межах виконання Угоди про фінансування Програми підтримки секторальної політики за програмою регіонального розвитку "Розвиток людського капіталу".

Хмельницький професійний ліцей електроніки став одним із 5 переможців і одержав на свій розвиток 4 мільйони гривень. Упродовж трьох років закладу надавали все, що потрібно. Так, вдалося закупити обладнання, відремонтувати та обладнати кілька приміщень STEM-центру.

STEM — це освітня сфера, що поєднує природничі науки (Science), технології (Technology), технічну творчість (Engineering) та математику (Mathematics). Хмельницький ліцей був першим в області серед профтехів, де відкрився такий центр.

STEM-центр охоплює лабораторію та майстерні з ремонту комп’ютерної та оргтехніки, лабораторію радіомеханіків, де налаштовують сучасну радіотелевізійну апаратуру супутникового телебачення, цифрового ефірного обладнання й мобільних телефонів, та майстерню слюсарів електриків-монтажників охоронно-пожежної сигналізації.

У майстернях STEM-центру є новітні інструменти, з якими працюють учні. Як-от комп’ютери, інтерактивні комплекси, плоттер, сучасні паяльні станції, осцилографи, генератори сигналів, монтажний інструмент на кожне робоче місце учнів, мультимедійні дошки й систему віртуальної реальності.

У коментарі Суспільному директор ліцею електроніки Анатолій Росквас у 2021 році пояснив цінність тих-таки дронів, які вдалося закупити:

"Ви розумієте, що за дронами — майбутнє. Мирна професія — оприскування полів, вимірювання кадастрів. Ну і війна ведеться на сході, а там їх масово використовують (коментар був до повномасштабного вторгнення Росії, — ред.)".

Працюючи з дронами-зразками, учні "набивають руку": вивчають будову, принцип роботи, як їх ремонтувати, які можуть бути несправності та як їх усунути тощо.

До того ж для лабораторії програмування й моделювання STEM-центру закупили якісні 3D ручки та 3D принтери. Вони друкують запрограмовані об’ємні фігури з органічного пластику на основі цукру. Наприклад, ручку до програвача чи лопать до дрона.

Про гуртки на базі закладу

Для гурткової роботи придбали набори робототехніки. Так, при кожній майстерні, що входить в STEM-центр, є гуртки обласного та міського значення. Усього — 4: два гуртки радіоконструювання, гурток робототехніки та гурток моделювання на 3D принтері.

Учні можуть навчитися основ програмування та інформаційної безпеки, ремонтувати комп’ютерну техніку, радіотелевізійну апаратуру, встановлювати супутникові антени, охоронно-пожежну сигналізацію та автосигналізації, налаштовувати цифрове ефірне телебачення тощо.

"Наприклад, набори робототехніки простенькі, але з їхньою допомогою можна зібрати або машинку або якогось чоловічка, запрограмувати (отже, треба знати ази програмування), щоби вони рухалися заданою траєкторією. А ще можна зробити так, аби керувати ними з допомогою мобільного телефону чи пульта. Цей процес захоплює. Учні люблять такі новітні форми навчання", — розказує Віктор Ясинецький.

Гуртки для різних вікових груп (з 5 або 9 класу) можуть відвідувати всі охочі — не тільки студенти. Усе — безплатно. Адже функціонування гуртків оплачує місто.

"Наші студенти відвідують заняття в закладі, тому мають усі елементарні навички, як-от паяти, знаходити несправності. На гуртках вони вдосконалюють свої знання — програмують, налаштовують. Але завжди охоче доєднуються", — розповідає Віктор.

Загалом завдяки багатофункціональному STEM-центру ліцей має змогу залучати нових майбутніх студентів, показуючи на гуртках, як відбувається навчання в закладі, підвищити рівень підготовки студентів, готувати висококласних і потрібних фахівців.

Адже обладнання, приміщення та технології дають змогу виходити за рамки звичайної навчальної програми, осучаснювати викладання й наближати роботу до реалій.

Про ярмарок професій, дуальну освіту та досвід інших закладів

"Також із нашими новинками й розробками ми виїжджаємо на ярмарок професій. Там студенти демонструють свої навички дітям, які обирають майбутній фах. Останні також можуть спробувати все, що показують наші студенти", — каже Віктор.

А ще Віктор залюбки й за нагоди відвідує навчальні заклади в інших містах, які вже почали працювати в нових цікавих напрямках.

"Це дуже допомагає — коли ти досліджуєш, як в інших, що вони роблять, чого досягають, як їм це допомагає, чому вони успішні", — каже майстер.

Окрім усього, студенти хмельницького профтеху мають змогу навчатися за дуальною формою освіти в компаніях "Хмельниччина-АВТО", "Електротранс", на заводі авіаційної промисловості "Новатор".

Дуальна освіта — це форма співпраці бізнесу та профтехів. Її концепція така: студенти 70 % часу навчаються на підприємстві і 30 % — у навчальному закладі. Випускники мають практичні навички та сучасні знання, а отже, компаніям не треба їх перевчати.

"Звісно, не всі організації можуть прийняти зразу 20 чи 30 охочих. Утім, через те, що ми маємо контракти з різними організаціями, таку прикладну й найбільш наближену до реальних умов праці практику вдається пройти чи не всім, хто цього бажає. Нині за дуальною формою займаються дві групи ліцею".

Як зацікавити учнів професією

"Ми стимулюємо учнів тим, що розповідаємо, чим і як ці знання знадобляться їм у майбутньому. На будь-якому підприємстві, у будь-якій організації зараз є комп’ютерна техніка. Тому треба люди, які будуть її обслуговувати та ремонтувати. І потрібно вміти робити це професійно та якісно".

У майбутньому можна відкрити власну справу та вже не самотужки займатися ремонтом, а організовувати людей.

"Треба розуміти, що з нашого ліцею ще не випустилися студенти, які повністю вміють працювати з робототехнікою, дронами чи 3D, бо це новий напрямок. Але ми покладаємо всі надії на них, бо саме за цим — майбутнє", — говорить Віктор.

Попри це, випускники, які ще не застали новітніх технологій у закладі, мають, наприклад, приватні компанії з ремонту мобільних телефонів, ремонту радіотелеапаратури, працюють продавцями-консультантами комп’ютерної техніки та мобільних телефонів.

З працевлаштуванням, каже Віктор, немає проблем. Техніка й ремонт потрібні всім.

"Для мене також дуже важливо — розуміти, що людина, яка закінчує заклад, де я працюю, може себе реалізувати, зарекомендувати та працювати. Адже зараз дуже бракує рук. Водночас треба любити те, чим займаєшся. Якщо не любиш професію чи вважаєш, що вона тобі не потрібна, то змусити себе дуже важко. От я люблю свій фах. Фактично, мріяв про це з дитинства, дочекався, вивчився і працюю тут. А головне — вчуся далі, адже все осягнути неможливо", — переконаний майстер.

Неусвідомлений вибір, який став справою життя

Майстриня виробничого навчання з професій штукатур, маляр, лицювальник, плиточник Тетяна Ткаченко пригадує, як у 1985 році хотіла вступити до медичного училища.

"Я родом із села. А тоді, на жаль, треба було мати зв’язки в місті, щоби вступити. Мені не вдалося. Тоді хлопці з мого села, які навчалися в теперішньому Луцькому вищому професійному училищі будівництва та архітектури, де я зараз працюю, привезли мене сюди 31 серпня. Я неодноразово думала, чи мій вибір був усвідомленим. Мабуть, ні. Але через багато років можу сказати зі впевненістю, що ця професія стала моїм життям. Я обожнюю дітей і віддаюся їм сповна", — зізнається Тетяна.

У 1988 році Тетяна закінчила навчання. Її майстриня наполягла, щоби дівчина поїхала вчитися в Харків в Індустріально-педагогічний технікум, який готував майстрів виробничого навчання.

Тоді ж в Луцьку з’явилося робоче місце — Тетяна перевелася на заочну форму навчання в Харкові й з 1990 року працює в Луцькому училищі. Уже 32 роки.

Про співпрацю з виробниками та навчально-практичні центри

"Щоби якісно навчити студентів працювати зі сучасними матеріалами, у нашому училищі створені всі умови. Наприклад, працюють 4 навчально-практичні центри. Тому найцікавіший проєкт для мене — навчати учнів по-новому", — каже Тетяна.

Так, за підтримки МОН у 2005 році відкрився центр "Хенкель" у партнерстві з компанією "Хенкель Баутехнік (Україна)". На базі НПЦ постійно проходять семінари-практикуми. У 2010 відкрився центр "Кнауф", у 2015 — центр "Снєжка", а у 2019 НПЦ з електромонтажних робіт.

Співпраця із компаніями-засновниками корисна тим, що вони забезпечують навчальний заклад усіма необхідними матеріалами, підручниками, навчально-методичною літературою, проводять навчальні тренінги, майстер-класи, семінари для майстрів виробничого навчання, викладачів і студентів.

Також приїжджають працівники будівельних організацій, їхні майстри, розповідають про новинки у сфері будівельних та лакофарбових матеріалів. Це допомагає якісно підготувати високопрофесійних спеціалістів галузі, які вміють працювати із сучасними матеріалами.

Окрім цього, учні отримують сертифікати про опанування навичок від виробників. Але головне — у НПЦ проводять уроки виробничого навчання.

"Наприклад, я завідувачка НПЦ "Снєжка". У ньому створені робочі місця для студентів. До кожного робочого місця підведене світло та підсвітка. Діти можуть шпаклювати стіни, виставляти кутники. Тут студентів можна навчити готувати поверхні, шліфувати та фарбувати", — розповідає Тетяна.

До того ж, за словами Тетяни, важливо, що партнери надають потрібну кількість матеріалів для навчання. Бо буває, у профтехах учням надають мішок матеріалу на цілу групу на тиждень. Але з одним мішком будівельного матеріалу на всіх, каже майстриня, вони навряд чи чогось навчаться…

"Мати достатньо матеріалів — дуже важливо в нашій сфері. Коли діти приходять до нас на навчання, у перші дні ми даємо їм анкети. І там серед запитань є таке "Чому ви обрали наш заклад?". Найчастіша відповідь: "Бо тут справді навчають". Наші випускники переказують іншим, що тут багато практики й на це є потрібні матеріали. Одна справа прочитати про те, що таке шпаклювання чи декоративна штукатурка, а інша — зробити це якісно та швидко".

Окрім цього, в училищі студенти разом із майстрами зробили ремонт у бібліотеці, відремонтували конференц-зал, усі поверхи, кабінети, гуртожиток. Усе — під час практики на базі училища.

Учні одразу можуть відточити свої навички на практиці й відчути причетність. Адже в цьому закладі вони навчаються та проводять багато часу. Отже, усе роблять для себе.

Про конкурси

Аби доводити свою фаховість і тримати себе в тонусі, у професії малярів і штукатурів популярні конкурси. Як майстриня виробничого навчання Тетяна неодноразово брала в них участь.

Наприклад, у 2017 році в обласному конкурсі фахової майстерності штукатурів зайняла друге місце. Спочатку треба було вирішити тести із 60 запитаннями про методику, психологію, охорону праці та педагогіку. Потім — провести відкритий урок, а далі — практичне завдання: зробити 4 метри квадратних камінцевої штукатурки.

Тетяна впоралася з усім. Так вона показує приклад студентам.

Майже щороку її вихованці беруть участь в обласних і всеукраїнських конкурсах професійної майстерності та займають призові місця. У 2017 році учень Тетяни зайняв друге місце в професії "маляр" на всеукраїнському конкурсі.

У 2021 році студент Тетяни взяв перше місце онлайн у всеукраїнському конкурсі штукатурів. Схема схожа: у перший день студент виконував тести. Наступного дня впродовж відведеного часу конкурсанти демонстрували свої практичні навички.

"Ілля виконував декоративну штукатурку, оздоблення "короїд". Три різні камери знімало кожний його рух — журі спостерігало онлайн. У суддів були високі вимоги до культури виконання виробу — звертали увагу на інструменти та чистоту робочого місця. Ми дуже хвилювалися за нього. Але його перемога — великий результат праці", — пояснює Тетяна.

Як знаходити підхід до учнів і зацікавлювати їх професією

Тетяна каже, що кожного студента спочатку треба розглянути як особистість, познайомитися, подружитися, зрозуміти зацікавлення. Зокрема, це також впливатиме на успішність дитини в навчальному закладі та житті загалом.

"До однієї дитини можна щось голосніше сказати, а іншу періодично гладити по голівці. Усе це — нормально. Буває, вони маленькі, по 15 років, приходять до нас на перший курс у штукатурну майстерню — у кабінках треба робити цегляну кладку. Я показую їм прийом накидання розчину на стіну ковшем, а потім кажу: "Діти, беріть інструменти — будемо працювати". Тоді в одного виходить краще, в іншого — гірше, ще хтось — шульга. Треба підійти до кожного, узяти за руку й часом своєю рукою накидати, підбадьорити".

Тетяна постійно нагадує студентам, що будівельна галузь дуже затребувана — це, як мінімум, про будинки, торгові центри та інші будівлі, у яких ми буваємо щодня. Усе це побудовано руками випускників профтехів.

У закладі створили такі умови, що коли діти приходять сюди вперше, то скрізь бачать, наскільки праця штукатура та маляра надає вигляду будові в сучасних інтер’єрах, наскільки вона важлива.

Адже тут тобі шикарний конференц-зал, побудований руками студентів, тут — хороші умови в гуртожитку, тут — оздоблений кабінет.

"Україні не вистачає кваліфікованих працівників. Важливо, щоби люди зрозуміли, що профтехосвіта дає хороші шанси на успішну самореалізацію. Робітнича професія будівельника дозволяє гідно заробляти. Згодом можна влаштувати свою справу. Найважливіше, що профтехосвіта — це надійний тил війни. У майбутньому наші випускники — це люди, які будуть відбудовувати країну після перемоги. Тому в нас зараз дуже важлива місія — навчити їх якісно та швидко будувати. Це на совісті викладачів і майстрів профтехосвіти", — завершує Тетяна.

Марія Марковська (Булейко), спеціально для "УП.Життя"

Ця публікація підготовлена за підтримки Європейського Союзу та його держав-членів Німеччини, Фінляндії, Польщі та Естонії у межах програми "EU4Skills: Кращі навички для сучасної України". Програма має на меті надати підтримку у впровадженні реформи профосвіти та модернізації інфраструктури обраних навчальних закладів. Програма EU4Skills працює на національному рівні та у 7 пілотних областях: Вінницькій, Полтавській, Запорізькій, Рівненській, Львівській, Миколаївській та Чернівецькій. Програма EU4Skills виконується Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH та Kreditanstalt für Wiederaufbau (KfW). Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю її авторів та не може жодним чином сприйматися як такий, що відображає погляди Європейського Союзу, його держав-членів та Програми.