Зручне місто: Як IT-парк стає осередком для усіх, в тому числі людей з інвалідністю

3657
3 серпня 2018

25 гектарів колишнього Київського мотоциклетного заводу за 10 років стануть "осередком майбутнього" для 15 тисяч IT-спеціалістів, в тому числі і для людей з інвалідністю.

 

Тут формується особлива екосистема – концентроване середовище талановитих спеціалістів у сфері високих технологій та креативних індустрій.

В парку можна буде жити, навчатись, працювати та відпочивати.

Макет майбутнього містечка – третина запланованого. Тут буде житловий комплекс, школа, дитячий садочок. Парк працюватиме 24/7

***

Здалеку IT-парк помітити поки що складно. На фоні старої цегляної будівлі колишнього цеху губиться назва інноваційного осередку UNIT.

Тільки-но проходиш пост охорони, одразу відчуваєш різницю: промарковані шляхи, зрозумілі вказівники, електропарковка, паркомісця для людей з інвалідністю, відкриті простори та сучасний дизайн.

 

Це 4% від того, що має бути.

– Ми стоїмо у центрі майбутнього містечка. Це перший інноваційний район в Україні, який щодня відвідують тисячі людей не з України, тому тут усе побудовано за світовими стандартами та локалізовано під українські реалії, каже CEO та один з керуючих партнерів UNIT.City Макс Яковер.

 Макс Яковер вказує на центр містечка на макеті UNIT.City

Довкола – кілька сучасних будівель, частина з них колишні цехи.

Приміщення ревіталізували та обладнали усім необхідним для навчання, ведення бізнесу та розробки стартапів.

 

Територією пересуватись зручно, всюди вказівники з ілюстраціями та підписами двома мовами англійською та українською. Є пандуси та ліфти.

 

– Тут відчуваєш себе наче в якійсь європейській країні! Дуже подобається цей пологий пандус, який веде до корпусу B1, він дуже зручний, ділиться враженнями президентка благодійного фонду "Асоціація інклюзивної країни" та студентка безкоштовних курсів для людей з інвалідністю Bе QA Today Юлія Ресенчук.

 президентка благодійного фонду "Асоціація інклюзивної країни" Юлія Ресенчук

З UNIT.City Юля познайомилась завдяки партнерству з курсами Bе QA Today.

Згодом керівники інноваційного центру попросили Юлю перевірити осередок на доступність та комфортність пересування.

 

– Перше, що відмітила – наявність вбиральні для людей з інвалідністю в нашому навчальному корпусі.

Проте були і помилки – двері відчинялись всередину кімнати. Я могла туди заїхати на візку, але не могла зачинити двері. І здавалось би, яка різниця куди двері відчиняються, а для нас це вже проблема, –  ділиться Юля.

Впродовж тижня проблему усунули.

Юлія Ресенчук демонструє зручність дверей до вбиральні

Тут пильнують, аби паркувальні місця для людей з інвалідністю не займали нечемні водії. Якось Юля припаркувала машину і до неї одразу підійшли двоє охоронців:

–  Ви мені не допоможете? – усміхнено звернулась дівчина до них.

– А ви чого тут стали? – суворо перепитали ті.

– Та мені треба візок дістати з багажника, – в тому ж дусі продовжила Юля.

– А, звісно, – вже пом’якшено відповіли чоловіки. – Ми вже думали з вами сваритися.

паркомісця для людей з інвалідністю, розташовані неподалік від навчального корпусу В1
Юля може без сторонньої допомоги піднятись по пандусу до UNIT.Cafe

Утім, є місця, не дуже комфортні для маломобільних груп.

До прикладу, UNIT.Cafe не має ліфта, що тому люди з фізичною інвалідністю чи батьки з візочками не можуть скористатись терасою на другому поверсі.

Простір довкола кіоску з напоями викладений щебенем, що значно ускладнює пересування.

Доводиться докладати більше зусиль для того, аби однією рукою прокручувати колеса, а іншою тримати стаканчик з кавою абощо.

 Двоповерхова будівля UNIT.Cafe

Та Юля називає це незначними похибками. Каже, докопатись можна до будь-чого.

За потреби, можна попросити про допомогу в людей поруч. Адже це можливість поспілкуватися та вчергове показати, що люди на візках є і їх не варто боятися.

Cтуденти разом зі своїми родичами чекають на початок занять

IT-курси для людей з інвалідністю

Ань, давай допоможу проїхати, тут покриття незручне для візка,  звертається до коліжанки одна зі студенток курсів Be QA Today та заводить дівчину до класу.

У Ані поганий зір, тому вона просить колег посунути парти аби зайняти місце ближче до проектора. Зробити це легко, адже столи мають коліщата.

 

За кільканадцять хвилин почнуться заняття для майбутніх тестувальників.

Сьогодні у них англійська, тому студентів в класі небагато, лише частина. Загалом їх п’ятнадцять, п’ятеро з них – на візках.

 

–  Хто зробив домашку?  грайливо звертається до студентів усміхнена білява дівчина та піднімає руку. Це Марина Шевченко ідейниця проекту Be QA Today.

Курси тестувальників для людей з фізичною інвалідністю з’явилися в UNIT.City не випадково.

Коли засновники Be QA Today шукали приміщення для занять, зрозуміли, що у Києві не так багато інклюзивних та великих просторів.

Тоді, керівництво інноваційного парку погодилось безкоштовно захостити курси, а їхні студенти за це перевірять парк на інклюзивність.

 

Привіт усім! Радий бачити вас офлайн, до класу заходить усміхнений викладач та звертається до учнів англійською, потім перекладає на російську. Дуже гарне місце, вам тут зручно?

Студенти ствердно кивають. Розпочинається заняття. Сьогодні вони розбиратимуть правила листування англійською з потенційним замовником: що і як варто писати.

Курси проходять у двох форматах: онлайн та офлайн.

Такий спосіб навчання обрали навмисно, адже живе спілкування важливе для подолання комунікаційних бар’єрів та розвитку емоційного інтелекту студентів.

З цієї причини у програму додали обов’язкову співбесіду, яку майбутні тестувальники будуть проходити з практикуючими спеціалістами.

Для них створять максимально реальні умови так вони зможуть перебороти страх першої співбесіди.

 

Ідея курсів Be QA Today формувалась в декілька етапів.

Перший відбувся у 2013 році, коли Марина повернулась з Канади, де помітила чималу кількість людей з інвалідністю, які відчували себе частиною суспільства.

Вони гуляли, працювали, навчались, навіть створювати свої закриті клуби, куди іншим було зась. В Україні все було навпаки.

Другим етапом стало знайомство з одним із суддів проекту підтримки стартапів, який 12 років в IT і має діагноз ДЦП.

Третій етап відбувся доволі дивно, каже Марина:

Ми не знали, до кого йти з цією ідею, аби знайти потенційних студентів. Та якось я помітила на вулиці хлопчика з ДЦП. Підійшла до нього і розказала про нашу ідею. Він сказав, що мені дуже пощастило і він знає потрібну людину. І він зконтактував мене з Юлею, – піднесено розповідає Марина Шевченко.

Сьогодні проект має понад 30 партнерів, які допомагають фінансово та технічно, і їхня кількість зростає.

Соціальний транспорт обладнаний підйомником, за допомогою якого, люди на візках можуть потрапити до автомобіля

Є домовленість з соціальним транспортом, який привозить студентів на заняття. Цим питанням займається Юлія Ресенчук. Також одна зі служб таксі надала 140 купонів на знижку у 70 гривень.

Відповідь на виклики сучасної освіти

Окрім простору, в осередку особливу увагу приділяють формуванню екосистеми.

Тут діє безкоштовна IT-школа UNIT.Factory. Хаб працює 24/7.

 

Враховують біоритми студентів, дають можливість розвивати гнучкі навички (soft skills – навички, які відповідають за високу продуктивність у команді та успішну участь в робочому процесі  – УП), створювати власні проекти, співпрацювати з великими компаніями.

 
фото з сайту UNIT.CIty

За словами Максима Яковера, це спроба відповісти на ті виклики, які стоять перед сучасною освітою загалом.

Програму розробляли у Франції впродовж 12 років. У ній – безліч нюансів, які сукупно впливають на ефективне навчання та співробітництво:

Тут все скеровано на об’єднання, починаючи від того, як стоять монітори по відношенню до тих, хто сидить поруч, закінчуючи тим, про що говорять на курилці, – резюмує Яковер.

Проекту трохи більше року. На цьому етапі розбудови містечка доступ до UNIT.City дещо обмежений, допоки не відкриють другу чергу будівництва.

Утім, охочі потрапити до парку можуть придбати квиток на подію, записатись на екскурсію або прийти на щомісячний OPEN DAY.

– Це проект майбутнього, який має бути вписаний у світовий контекст, – переконаний CEO UNIT.City.

 З часом такі проекти будуть копіювати в Україні та звертати увагу на підходи планування з точки зору архітектури, ландшафтного та універсального дизайну. В тому числі і на побудову екосистеми та освітніх проектів.

Майбутній бізнес-кампус

Юлія Ресенчук тішиться, що в Україні з’являються подібні проекти, де застосовують принципи універсального дизайну.

Мені тут дуже зручно. За межами UNIT.City щодня відчуваю дискомфорт. Проте радію, що в Києві потроху починають враховувати потреби маломобільних груп населення та будують пониження на пішохідних переходах, – з оптимізмом каже Юлія.

 

Разом з тим, найкомфортнішими місцями в Києві вважає торговельні центри, де передбачені паркувальні місця для людей з інвалідністю, є ліфти та обладнані вбиральні.

Анна Чуданова, журналістка, для УП.Життя

"Зручне місто" - спецпроект за підтримки ГО Центр "Соціальна дія" про універсальний дизайн. Ми покажемо, де в Києві вже успішно використовуються елементи універсального дизайну, як він працює та кому приносить користь.

Здійснено в рамках проекту за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Supported by the Democracy Grants Program of the U.S. Embassy to Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.

Головне на сайті