Зруйновані, але незламні. Як Бенксі нагадав світові історії трьох міст на Київщині, що пережили російську окупацію

Битися з нападником, який у десятки разів більший за тебе. Рухатись уперед попри те, що життя перевернулося догори дригом. Повставати з руїн та відбудовувати знищене впопіл.

Усі ці героїчні речі зараз робить кожен українець, балансуючи на межі можливого. Привертати увагу до незламності нашого народу допомагає британський художник Бенксі. Його графіті – красномовні та не дають усьому світові забувати про руйнування нашої держави очільником кремля путіним. У листопаді митець таємно відвідав Україну та створив 7 графіті у Києві й області. Зокрема, чотири малюнки – у трьох найбільш зруйнованих містах Київщини: Гостомелі, Бородянці та Ірпені.

Світ повинен пам’ятати всі звірства Росії – як ті, що кояться зараз, так і ті, що були на початку повномасштабного вторгнення. Тоді через російські снаряди в одну мить свої домівки мусили покинути понад 5 мільйонів людей. І в кожного з них виникла необхідність у новому житлі.

Ми розуміли, що держава не в змозі самотужки забезпечити житлом таку кількість людей одразу. Тому на початку повномасштабної війни з командою волонтерів і стартували ініціативу "Прихисток" – сайт, де кожен, хто має можливість, може розмістити пропозицію щодо безкоштовного житла для переселенців.

На сьогодні, завдяки згуртованості українців, більше мільйона людей, які потребували даху над головою, змогли його знайти завдяки нашій ініціативі.

Коли навесні Київщину звільнили від ворога, назви багатьох населених пунктів були на слуху в усього світу – Буча, Ірпінь, Іванків, Макарів, Бородянка, Гостомель... Фотографії і статті про злочини росіян проти мирного населення облетили шпальти провідних ЗМІ планети.

Та з часом їх витіснили інші матеріали. Але для нас вкрай важливо не допустити, щоб світ "забув" про те, що коїлося і коїться в Україні.

І ось таємничий вуличний художник Бенксі зробив нам безцінний подарунок: його мурали в українських містах символічно передають історії як самих населених пунктів, так і їхніх мешканців – вимушених переселенців.

То хто такий Бенксі?

Хто криється за псевдонімом Бенксі – не знає ніхто у світі. При цьому анонім є не лише художником, а й політичним активістом, благодійником і режисером. Є припущення, що Бенксі народився 1974 року у британському місті Бристоль. Згідно з найпоширенішими версіями, його справжнє ім'я – Роберт або Робін Бенкс. Графіті почав займатися наприкінці 90-х років. Талановиті малюнки та гостра соціальна тематика швидко зробили Бенксі популярним спершу в Британії, а потім і в усьому світі. Найдивовижніше, що він досі зберігає анонімність і ховається від правоохоронців.

Одна з найбільш відомих робіт Бенксі – картина "Дівчинка з повітряною кулею". Її продали на аукціоні Sotheby's у 2021 році за 18,6 млн фунтів стерлінгів (близько 23 млн доларів). Винятковість картини у тому, що одного разу вона була майже знищена. У 2018-му твір уже продавали на тому ж аукціоні. Проте відразу після удару молотка художник активував шредер, вбудований у раму, і картина розрізалася на безліч клаптиків паперу. Та все ж частина лишилася цілою.

А в березні цього року, на початку повномасштабного вторгнення, Бенксі допоміг фінансово Україні. На аукціоні він продав за майже 100 тисяч доларів свою антивоєнну картину Banksy's CND Soldiers під хештегом #ABANKSY4UKRAINE. Усі кошти передав дитячій лікарні "Охматдит" у Києві.

Місто-захисник "Мрії" – Гостомель

У Гостомелі Бенксі намалював жінку, вдягену у затишний халат і бігуді, та при цьому озброєну протигазом і вогнегасником, бо змушена рятувати свій дім від вогню агресора. Адреса графіті – стіна зруйнованого будинку на вулиці Проскурівській, 2. Другого грудня стало відомо, що це графіті вирізали та викрали. На щастя, твір знайшли того ж дня. За оцінками артдилерів, вартість роботи може сягати до 10 млн доларів.

У Гостомелі Бенксі намалював жінку, вдягену у затишний халат і бігуді, та при цьому озброєну протигазом і вогнегасником. Поряд стоїть Галина Янченко, ініціаторка проєкту "Прихисток"

А руйнування Гостомеля складають майже 1,5 мільярда доларів прямих втрат. Місто одним із перших прийняло на себе удар російських військ під час повномасштабного вторгнення. Найбільш розбиті ті вулиці, які ведуть до головної цілі загарбників – аеропорту "Антонов" та району склозаводу.

Збитки аеропорту оцінюють у мільярд доларів: сюди входять і знищені літаки разом із "Мрією". Додаємо ще збитки, завдані забудові міста, – майже 350 млн доларів. Плюс близько 100 млн збитки житлового фонду. Зруйновано 1834 приватних будинки та 111 багатоповерхівок. Окремі вулиці знищені майже повністю: Лугова постраждала на 95%, Чумацький шлях – майже на 70%, Свято-Покровська – на 50%.

Графіті Бенксі – жінку у протигазі – ніби уособлює мешканка Гостомеля Катерина Титова. Її родину, як і більшість жителів міста, війна вигнала з рідного дому та перетворила на переселенців. Запеклі бої гостомельської ТРО з окупантами відбувалися просто впритул до її будинку. А Катерина в цей час разом із чоловіком та двома дітьми ховалися в підвалі власного дому.

Катерина Титова

"В укритті ми добре чули звуки битв і обстрілів, – розповідає Катерина. – Переживали страшенно. А в ніч на третє березня в підвалі дуже тхнуло чи то безнизом, чи то соляркою. Ми не могли зрозуміти, звідки цей запах. Вранці до нас прибіг сусід і каже, що в нього в сараї сидить якийсь військовий. Виявилось, що це російський танкіст: його танк застряг біля воріт сусіда, і вночі, поки був бій, він утік через огорожу і сховався в сараї. А свій танк покинув за нашим будинком, тому нам так і тхнуло бензином.

Через добу, сидячи в підвалі, почули аж надто гучне ГУП! Аж кришка в підвал підстрибнула. Я подумала, що все – немає будинку. Чоловік відкрив кришку, висунувся, як перископ, дивиться – чотири стіни є, вікон немає, дах невідомо, чи вцілів. Тоді вирішили тікати, ще не усвідомлюючи, які кола пекла доведеться пройти".

Втілення незламності – Бородянка

У Бородянці Бенксі символічно зобразив дитину, яка перемагає у спарингу чоловіка в кімоно, схожого на Путіна. Це – вулиця Центральна, 427. І колись на місці цих руїн, які тепер знають в усьому світі, була котельня дитячого садочка.

У Бородянці Бенксі символічно зобразив дитину, яка перемагає у спарингу чоловіка в кімоно, схожого на путіна

Друге графіті – гімнастка, яка балансує у стійці на руках. Картина створена на стіні пошкодженого будинку на вулиці Центральній, 253. Обидва мурали містяни мають намір помістити в музей з експонатами-спогадами про війну, який планують створити.

Фото: Banksy/Instagram

Бородянку росіяни стирали з лиця землі цілеспрямовано. Бомби з літаків скидали прицільно на житлові будинки. У березні було скоєно десятки авіаударів. Як наслідок – із 29 багатоповерхівок у містечку не вціліла жодна: повністю знищено 8, ще 21 – пошкоджена. Загалом у Бородянці зруйновано 1534 будівлі, з яких більша частина – це будинки людей. Сума збитків, завданих житловому фонду, – 95 млн доларів.

Відновлення будинків – найбільш нагальна проблема. Відбудовувати їх допомагають благодійні фонди. Разом з тим, є понад 350 будинків, які не підлягають відновленню. Їхні мешканці нині проживають або в модульному містечку, або у родичів. До вторгнення росіян у Бородянці було близько 14 тисяч населення, зараз – близько 9 тисяч.

Одна з тих, хто досі не має можливості повернутися, – Марина. Причому від війни жінка мусила тікати вже вдруге за своє життя. Першого разу – з окупованого росіянами Донбасу.

Марина Курапцева

"Наша родина обрала для проживання Київщину, бо думала: якщо і є якесь місто в Україні, яке війна точно омине, то це буде столиця. Ніхто не міг передбачити, яке пекло на нас чекає в Бородянці. Пам’ятаю, як увечері 24 лютого пішла до магазину по продукти і побачила порожні полиці. Це відразу мені дуже нагадало Донбас, коли у 14 році теж в один момент, із початком бойових дій, зникли продукти.

Я не могла повірити, що моїй сім’ї знову доведеться кидати все і їхати світ за очі. Та й куди і за який кошт? Адже переселенці, які одного разу вже втратили все, можуть собі дозволити орендувати лише дуже недороге житло. Проте російські обстріли змусили все ж дістати ту саму сумку, з якою я тікала із Донбасу, і, як у дні сурка, тікати з нею вдруге, проте вже з Бородянки", – розповіла Марина.

Місто затишних вулиць – Ірпінь

Ще одна "гімнастка Бенксі" – виконує вправи зі стрічкою, "стоячи" на чорній дірі в стіні будинку по Гостомельському шосе, 15. Її образ сильно резонує з тисячами українських дітей-спортсменів, які нині, замість сучасних комплексів, змушені займатися на руїнах.

Ще одна "гімнастка Бенксі" – виконує вправи зі стрічкою, "стоячи" на чорній дірі в стіні будинку по Гостомельському шосе, 15

Руйнування в Ірпені – 71% території. Це 3 245 будівель, більшість – приватні оселі. Майже 100 тисяч мешканців зазнали збитків через російські снаряди. За орієнтовними підрахунками, на відновлення житла потрібно 850 млн доларів. Держава вже виділила Ірпеню 200 млн гривень. Гроші в першу чергу направили на мало зруйновані будівлі, які піддаються швидкому відновленню, щоб люди могли повернутись додому і пройти зиму.

До міста вже повернулися понад 80% його мешканців. Серед них і Марія Рогуцька з чоловіком та батьками. Проте до рідного дому родина не зможе повернутися вже ніколи: в будинок влучили сім снарядів, і тепер він підлягає знесенню. Наразі сім’я тимчасово мешкає у квартирі родички.

Перші десять днів війни ховалися в підвалі дому. А потім російський літак скинув бомбу всього за 150 метрів від їхнього будинку і зруйнував усе.

Марія Рогуцька

"Ми почули звук літака, а через три секунди стався вибух. Не можна забути це відчуття: стіни тремтять, небо і земля змішуються. Я розуміла: якщо наступна бомба влучить в наш будинок, то підвал не врятує. Це був повний параліч. Очікування смерті повністю випалює. Внаслідок авіаудару дім було розтрощено, також згоріла наша машина, яка стояла у дворі. Крім того, разом з усім майном, яке ми мали з чоловіком, згоріла вщент орендована квартира.

Безперервні обстріли змусили нас тікати. Стоячи під підірваним Романівським мостом, ми вкотре чекали смерті. Думка, що якийсь довбаний пілот російського літака натисне на кнопку будь-якої миті, блокувала фізичну здатність тіла рухатися. Дивом ми перейшли міст і врятувалися… Ми щасливі, що живі. Проте зараз ми – безхатьки", – каже Марія Рогуцька.

Прихисток для переселенців

Понад 11,5 млн українців стали вимушеними переселенцями від 24 лютого: хтось у межах країни, хтось – за кордон. За спинами у кожного – зламані плани та втрачені будинки. Багато домівок українців російська армія якщо не зруйнувала, то розграбувала, вкравши цінні речі. Тому потреба у новому житлі для переміщених осіб поки, на жаль, не зменшується. І лише дбаючи одне про одного та пускаючи у свій дім тих, хто потребує прихистку, зможемо вистояти.

Попереду – складна зима, яка лише починається. І наша єдність допоможе пройти цей тяжкий шлях до перемоги. Уявіть, скільки родин, мам із дітьми, літніх людей залишились через обстріли без житла? І скількох іще нам разом із вами треба прихистити, допомогти в біді? Мова про мільйони українців. Бо стільки будинків і квадратних метрів житла, скільки зруйнували російські терористи, немає в деяких цілих країнах.

Тому вкотре звертаю увагу на нашу ініціативу "Прихисток": заходьте на сайт, залишайте оголошення, якщо готові безкоштовно прихистити у себе вимушених переселенців. Допомагаймо одне одному! Гуртуймось, аби вистояти.

***

На сайті Прихисток небайдужі українці можуть запропонувати житло для переселенців, розмістивши відповідне оголошення. Тож ВПО можуть знайти тимчасовий прихисток в будь-якому регіоні України чи за кордоном, на кілька днів чи на довший період. Система фільтрів допоможе легко підібрати варіант, який відповідає вашим критеріям, і швидко зв’язатися з власником.

Це повністю волонтерська ініціатива. Її у перший день повномасштабного вторгнення запустила народний депутат України Галина Янченко. Пізніше програма "Прихисток" отримала державну підтримку. Власники житла, які прихистили переселенців, отримують компенсацію від держави на сплату комунальних послуг – 900 гривень за людину на місяць. Зараз на сайті близько 16 тисяч оголошень. Сторінку перекладено 40 мовами.

Галина Янченко, спеціально для "УП. Життя"