Ментальні порушення – не завада спорту та мрії про медаль

3 вересня 2021

"Стоп, дискримінація. Кожен має право на спорт" — у назві цієї соціальної кампанії стверджуються і основна мета заходу, і його ідея. Проєкт організували Міжнародний благодійний фонд Parimatch Foundation і Всеукраїнський центр фізичного здоров’я населення "Спорт для всіх" як відповідь на перешкоди, з якими можуть зіткнутися охочі займатися спортом. Інвалідність, раса, гендер та інші ознаки не мають бути причинами відмови від фізичної активності.

Питанню дискримінації присвячена серія статей, які виходять у рамках соціальної кампанії. У цьому матеріалі ми розповімо, які є перепони на шляху до занять спортом у людей з ментальними порушеннями, а також що можна зробити, щоб зупинити дискримінацію.

Ментальні порушення що це таке?

Ментальні розлади — це порушення розумового, психічного та психологічного розвитку людини. До них уналежнюють аутизм, синдром Дауна, епілепсію, дефекти мови, органічні ураження центральної нервової системи, деменцію тощо. Їх специфічні прояви можуть також супроводжуватися порушеннями опорно-рухового апарату, втратою слуху або зору.

Люди з ментальними розладами зазвичай перебувають ніби поза нашим звичним суспільством — про них існують безліч міфів і упереджень, що заважає повноцінній соціалізації. Інколи діагнози навіть використовують як лайку з метою образити співрозмовника. А здебільшого таких людей взагалі ігнорують, ніби не помічаючи їх присутності. Усе це не сприяє тому, щоб вони почувалися в безпеці та мали такий самий доступ до всього, як і в їхніх ровесників. І до занять спортом зокрема.

Стереотипи й упередження

Основний стереотип, що панує в суспільстві стосовно людей з ментальними розладами, — про те, що вони нічого не можуть. Однак це абсолютно не так. Багато історій доводять: якщо батьки підтримують своїх дітей з порушенням розумового розвитку, люблять їх і створюють належні умови, то це приносить чудові результати.

Діти здобувають освіту, вивчають іноземні мови, розвиваються як творчі особистості й займаються спортом. Інший бік проблеми — бажання родини допомогти недостатньо. До цього мають бути готові і навчальні заклади, і різноманітні гуртки та секції.

Президентка Всеукраїнської благодійної організації "Даун Синдром" Олена Большаніна

Президентка Всеукраїнської благодійної організації "Даун Синдром" Олена Большаніна розповідає: "Батьки більше вимагають реалізації права на те, щоб дитина ходила до дитячого садка та школи — тобто базові речі. Все інше вони розглядають як додаткове: було б добре, щоб дитина займалася ще чимось. Причини дискримінації у спорті дітей з ментальними порушеннями такі самі, як і в школі та суспільстві загалом.

Окрім того, що педагоги та тренери переконані, що такі учні нічого не розуміють і не вміють, їм здається, що вони самі не здатні взаємодіяти з цими дітьми. Що потрібно мати дуже особливі, спеціальні навички, щоб спілкуватися з ними. Проте після певного контакту й особистого досвіду, коли з’являються перші результати, ставлення змінюється".

Олена Большаніна переконана, що з такими дітьми слід спілкуватися просто. Однак бажано вибрати відповідний спосіб подачі інформації, зважаючи на особливості їхньої психіки.

Президентка благодійної організації наводить приклад: "Люди із синдромом Дауна не дуже добре сприймають на слух. Із ними краще говорити повільніше й короткими реченнями — так їм буде легше осягнути інформацію та відреагувати в словах чи діях. Ці діти дуже чутливі, вони розуміють, коли до них ставляться по-доброму та з повагою або, навпаки, зверхньо. Відповідно, це впливає на якість взаємодії та результат".

"Не відвідував спортивні секції, тому що нікуди не брали"

Розвіюють міфи про те, що люди з ментальними порушеннями не можуть займатися спортом, вони самі — і не словами, а дією. Це підтверджує і Олена Большаніна: "Я спостерігаю, як останнім часом дедалі більше дітей із синдромом Дауна займаються футболом, різними видами танців, аеробікою, йогою та плаванням".

Данило, герой відеоролика "Стоп, дискримінація",— один із таких дітей. Хлопець дуже любить спорт, особливо футбол і баскетбол — ігри, в яких є взаємодія з м’ячем. Мама Данила, Олена Гарпенченко, відзначає, що влучність — його сильна сторона. Однак для хлопця шлях до фізичної активності пролягав через низку перепон.

Олена розповідає: "Він не відвідував спортивні секції, тому що його нікуди не брали. Нині Даня ходить на танці, займається в групі. Але коли його однолітки їдуть на конкурс, він не виступає, а просто дивиться на них".

Олена зізнається, що син мріє про медаль: "У нас є ще дві доньки. Одна займається бальними танцями, друга — професійна спортсменка. Вони приїжджають додому зі змагань із медалями та кубками, і Даня теж хоче таких відзнак та досягнень. Коли ми кудись їдемо, він запитує: "Мамо, там медаль дадуть?".

 

Син сам собі вигадує якісь вправи, віджимається, займається на спортивному майданчику у дворі. Він до чогось готується, однак йому ніде проявити себе. Проте нещодавно хлопці з футбольної команди запросили його тренуватися з ними. Це сталося завдяки проєкту "Так, я можу!"".

Хоча Данило не потрапив на танцювальний конкурс, він може похизуватися участю у Всеукраїнському форумі "Україна 30. Здорова Україна". Ба більше, хлопець навіть зіграв в одній команді з Президентом, чим неабияк пишається. Його мама говорить, що син був у захваті: "Такі заходи приносять яскраві враження в не надто яскраве життя Дані".

Спеціальна Олімпіада — підтримка людей з ментальними порушеннями

Для дітей і дорослих, які мають порушення розумового розвитку та хочуть досягати висот у спорті, а також покращувати стан здоров’я, функціонують Спеціальні Олімпіади.  Це міжнародні спортивні організації людей з інвалідністю, що опікуються понад 5 млн спортсменів у 175 країнах світу.

В Україні Спеціальна Олімпіада з’явилася в 1994 році, а з 2001 року має статус Всеукраїнської громадської неприбуткової організації людей з інвалідністю. Вона поставила собі за мету надати людям з ментальними порушеннями можливості займатися фізичною активністю, соціалізуватися, а також отримувати радість від спорту та спілкування.

Андрій Підварко, виконавчий директор

Андрій Підварко, виконавчий директор організації, говорить, що її учасники часто стикаються з дискримінацією: "Люди, які мають відхилення у розумовому розвитку, займають у середньому 62 % серед усіх інших нозологій. Однак уваги й державної підтримки їм надається найменше. На нашу думку, це можна змінити. Ми подавали пакет документів, пропозицій, щоб у Законі про фізичну культуру і спорт Спеціальній Олімпіаді відводилася така сама увага, як і Паралімпійському або Дефлімпійському руху.

Коли говорять про людину з інвалідністю, зазвичай уявляють людину на візку. Ці кліше ми бачимо у фільмах та в медіа, вони ніби ототожнюють безбар’єрність. Це не є погано, однак, на жаль, забувають про людей з іншою інвалідністю — відхиленнями у розумовому розвитку. Їх найбільше, і вони, на жаль, не можуть собі допомогти самостійно".

Незважаючи на низку перепон, Спеціальна Олімпіада опікується своїми спортсменами та робить усе можливе для їхнього розвитку. Зокрема, організація проводить три-чотири Всеукраїнські змагання на рік, в яких беруть участь понад 100 осіб, організовує п’ять навчальних семінарів для тренерів, розробляє реабілітаційні програми. Це ще раз доводить, що ментальні порушення не стають на заваді в заняттях і спортивних досягненнях.

Як боротися з упередженнями?

Подолання дискримінації — це комплексна справа, в якій можуть взяти участь усі, кому не байдужа ця проблема. Насамперед важливо про це говорити й виводити питання в публічний простір. Наприклад, у рамках Чемпіонату України з баскетболу, який відбувся на фестивалі "Атлас Вікенд", в одній локації заходу зібралися нормотипові діти, діти з ментальними порушеннями, а також гравці національної збірної України U23, щоб разом пограти в баскетбол.

 В’ячеслав Лопушанський, директор департаменту інформаційних технологій Федерації баскетболу України

Вони утворили змішані команди та провели чемпіонат. В’ячеслав Лопушанський, директор департаменту інформаційних технологій Федерації баскетболу України, що виступила організатором турніру, говорить, що результатом вражений: "Ми брали за основу не спортивний результат, а олімпійський принцип: участь і комунікація. Для дітей з порушеннями розумового розвитку дуже важливі подібні заходи, спілкування зі своїми однолітками та з людьми, які захищають кольори збірної України".

Своєю думкою стосовно боротьби з упередженнями поділилася Олена Большаніна. Вона переконана, що подолати дискримінацію можна шляхом демонстрації успішних історій.

 

"Важливо показувати, що перемоги є — і так змінювати стереотип. А коли порушується право людини, зокрема на освіту та заняття спортом, то необхідно розв’язувати питання, залучаючи фахівців, які відповідають за це, щоб був резонанс. У будь-якому разі необхідно інформувати суспільство — тоді люди знатимуть, що люди з ментальними порушеннями мають такі самі права, як і всі інші".

Головне на сайті