"Я ніколи не кажу дитині: "У тебе не вийде". Як допомогти реалізуватися поколінню Z

10 лютого 2021

На особливості кожного покоління впливає розвиток технологій, соціальних норм і зміна епох. Наприклад, покоління Z, яке народилося, за різними даними, з 1997 по 2010 рік, виросло зі смартфонами та вільним доступом до інформації.

Це покоління проводить за гаджетами близько 10 годин щодня і завжди залишається онлайн. Для них важливо відчувати зв'язок не тільки з друзями, але й з рештою світу. Про це йдеться у звіті Goldman Sachs

Також представники покоління Z рано починають заробляти та випереджають старші покоління в освоєнні креативних професій. У 2017 році K.Fund Media з’ясувало, що 26,9% українських підлітків вже мали досвід підробітку за власною ініціативою. 18,5% працювали за поради батьків, а 22,2% не знайшли хорошого варіанту.

"УП.Життя" з’ясувало у наших читачів та експертів зі сфери освіти та креативних індустрій які навички потрібні поколінню Z. Як, зважаючи на нові часи та особливості сучасних підлітків, розвивати їх і допомогти їм реалізувати себе.

На власному досвіді розповідають мама-стартапер з BazaIT і мама-засновниця Makerspace Lviv, засновник EdCamp Ukraine і психологиня, бренд-лідерка Fedoriv і засновник Центру креативних технологій TUMO Kyiv.

Оксана Горбунова,

COO & Co-Founder of BazaIT,  мама 15-річної Крістіни

В радянський час нас всіх вчили, що треба бути успішними всюди й в усьому. Натомість покоління 70-80-х пів життя шукають себе і стараються зрозуміти, що насправді їм подобається і чим вони хочуть займатися.

Коли я вела свою старшу дитину до школи, одразу сказала їй: мені немає різниці, чи ти будеш приносити "8" чи "12". Це неважливо. Якось у школі їй задали вивчити вірш на вибір. Я прочитала ті вірші – і вони виявились жахливими. Я їй запропонувала не вчити жодного. Вона каже: "Мам, ти що, мені ж двійку поставлять". А я кажу: "Ну і що, підемо й відсвяткуємо першу двійку".

Перші 5 років дочка провчилася у хорошій державній школі. А потім я зрозуміла, що моїй дитині не стільки не подобається навчатися, скільки не подобається ходити до школи. Тому я запропонувала їй альтернативу – навчатися вдома. Але пояснила, що для цього треба самоорганізація, розпорядок дня.

Вона у мене купила мій старий комп'ютер. У дитини було 100 накопичених доларів і вона вклала їх у своє бажання навчатися вдома. Вже третій рік моя донька навчається онлайн.

Нещодавно дитина захопилася дизайном інтер'єру. Вона вивчила стилі дизайну, знає і дивиться відеоблогерів і критиків, які розповідають про дизайн. Також закінчила курси. Аж потім захотіла займатись акторством.

Я підтримую її тим, що ніколи не кажу: "У тебе не вийде" або "У тебе немає до цього здібностей". Думаю, так треба виховувати це покоління. Натомість, кажу: "Спробуй і зрозумієш, твоє це чи ні".

Для мене важливо, щоб дочка мала хороші взаємовідносини зі мною і вміла співчувати й помічати людей, які мають потреби. Наприклад, у нас в сім'ї є правило: якщо ти не одягаєш якусь річ пів року, то хтось може одягати її кожного тижня. Тому ми регулярно влаштовуємо ревізію гардеробу і роздаємо речі.

Також важливо, враховуючи розвиток технологій, щоб дитина не боялася змінювати свій профіль. Бо нас вчили так: якщо ти бухгалтер, то це на все життя. А я хочу, щоб дитина розуміла, що нічого страшного, якщо щось змінилося. Важливо вміти адаптуватися до реалій життя.

Це покоління вільне в мисленні, в усвідомленні себе, не живе шаблонами. Наприклад, ми свого часу знали: якщо людина не вступить в університет, вона буде невдахою по життю. А я своїм дітям кажу так: "Якщо не хочеш вступати до університету, не вступай. Попрацюй офіціантом, зароби свої перші гроші, навчися ними розпоряджатися і зрозумій, де ти себе бачиш". Головне – навчитися чути свою дитину.

Анна Косарєва,

засновниця науково-технічної лабораторії Makerspace Lviv, координаторка Години коду

Є такі діти, як Моцарт, який у 3 роки написав перший твір. Але таких дітей мало. Більшість – пасивні. Тому велику роль в тому, аби розвивати дитину, несе дорослий. Це може бути мама або тато, дорослий з родини або вчитель.

Покоління Z треба зацікавлювати чимось інтерактивним. Бо майже 90% дітей нині мають гаджети. І освіта конкурує за увагу дітей саме зі смартфонами. Звичайний підручник більше не приваблює дитину. Сакральності знань вже немає, бо дитина може прочитати інформацію, яка її цікавить, в інтернеті.

Старші від покоління Z люди в дитинстві могли експериментувати. Ми жили на подвір'ї, мали доступ до будівництва з карбідом, з палок і шмаття зводили зорельоти. Нині через легкий доступ до гаджетів у дітей, звісно, немає бажання гратися шматтям.

Тому треба створювати так звану пісочницю і модерувати дітей пробувати та експериментувати. Цьому поколінню треба дати доступ до 3D-принтингу, Raspberry Pi чи Arduino. Поки для них це – магія.

Світ глобалізується, не дивлячись ні на що, і в майбутньому ці діти конкуруватимуть за місце на ринку праці з дітьми з інших країн. Тому їм треба дивитися далеко і широко. А вивчення програмування, математики й англійської відкриє для них величезний Всесвіт.

У покоління Z страшенні проблеми з мотивацією і з виконавчою функцією. Через довге перебування у соцмережах вони не навчені братися за щось і доводити цю справу до кінця. Тому, перш за все, треба вчити дітей будувати план і виконувати його. Також їм треба постійна стимуляція ззовні. Бо якщо щось не вдається, мотивація у них зникає.

Зі своєю донькою я працюю методом батога і пряника. Спочатку ми обговорюємо з нею її зобов'язання. Це відбувається перед ментором у школі. Дитина може посперечатися, що зобов'язання високі, ми можемо їх знизити. Далі – підписуємо меморандум. І якщо дочка не виконує правила з меморандуму, відбувається процес відбирання гаджетів.

Олена Петрушкевич,

психологиня і казкотерапевтка

Нині дуже складно без самоусвідомлення, без вміння формулювати, що ти відчуваєш, про що думаєш, що тебе хвилює. Тому вміння донести комусь інформацію про щось – це корисна комунікаційна навичка. І в комунікації з однолітками підлітки добре це прокачують.

Покоління Z здебільшого живе і комунікує у віртуальному світі. І цей світ надає таку особливість комунікації, як-от створити образ, навіть далекий від реального, комунікувати з іншої позиції.

Наприклад, в інтернеті дівчинка взяла на себе обов'язки адміна й організувала якусь онлайн-подію, а у школі вона не може цього зробити, бо є інші лідери, які візьмуть на себе всі обов'язки.

Покоління, у яких не було інтернету, прокачували такі навички на сцені. У нас була потреба вигадувати якісь ролі, ставити сценки на різноманітних вечірках, вдома чи у дворі. Тобто є потреба побути кимось іншим.

У дорослому віці у таких людей буде більший багаж поведінки, з якого можна обирати, більше досвіду. Це означає, що у різних життєвих ситуаціях людина буде ближче до тієї поведінки та реакції, яка буде найефективніша.

З іншого боку, якщо застосовуючи різні ролі, підлітки не зберігатимуть критичність, тобто не задумуватимуться, що по той бік екрану з ними можуть так само комунікувати з уявної ролі, тоді втратять зв’язок з реальністю.

Тому цьому поколінню точно треба прокачувати здатність аналізувати, здатність до критичного мислення і вміння розрізняти правду від брехні.

От що добре у покоління Z  – це з креативність і навичками шукати нестандартні рішення. Вони народилися, маючи інтернет, а тому прокачують це, шукаючи цікаві курси, відео, слухають цікаві їм подкасти.

Також природний процес для покоління Z – гнучкість, бо вони ростуть в епоху, коли все стрімко змінюється. Однак все не так добре зі стійкістю та стресостійкістю. Бо ці діти ростуть у сім'ях, в яких дорослі дуже часто розгублені й шоковані невизначеністю, зважаючи на їхнє покоління та обставини навколо.

Натомість треба, аби дитина бачила, як батьки долають стрес, як вони беруть себе в руки, що роблять, як раціонально обговорюють ситуацію.

Також треба працювати із самоусвідомленістю. Якщо ми не будемо звертати увагу на самоусвідомленість, то покоління, яке живе у віртуальному світі більше, ніж в реальному, перестане звертати увагу на себе – а тільки на прояв себе для інших.

Олександр Елькін,

засновник руху відповідального вчительства EdCamp Ukraine, впроваджує соціально-емоційне і етичне навчання в Україні


Раніше дітей шпигували знаннями, наче фарширували рибу, і думали, що з цього щось вийде. Ці покоління не концентрувалися на навичках.

Потім був тренд практикувати знання. Але це також не спрацьовує. Бо виходить щось на кшталт роботизації – просто вкласти в людину знання і зробити так, аби вона виконувала якусь функцію.

Покоління Z відчуває тренд сучасності – що дуже важливо мати особисту думку, розуміти, як це пов'язано з твоїми поглядами та цінностями, чи ти справді хочеш щось робити, чи це приносить тобі радість, чи ти розкриваєшся.

Діти вірять не в те, що ми говоримо, а в те, що ми робимо. Якщо дорослі своїм прикладом демонструватимуть, що отримують радість на роботі, ставляться з інтересом до предмета, який викладають, сприймають кожну людину як особистість і вірять в її талант, це працюватиме як вірус.

До того ж кожні 5 років оновлюються рейтинги Всесвітнього економічного форуму про навички, які будуть затребуваними. І тепер кажуть, що м’які навички звідти вибули. Але ж ні! Вони просто змінили назви. Наприклад, там ідеться про важливість аналітичного мислення та розуміння інновацій. Але які можуть бути інновації без усвідомлення того, що відбувається у світі, без знань про себе та інших? Тобто соціальні навички – це майбутні професійно-технічні навички.

Найбільша проблема покоління Z така: вони напрацьовують своє ставлення, знають, чого хочуть і мають свої погляди на це. Але виникає проблема: як узгодити всі бажання різних людей? Як домовлятися, розуміючи, що є інші ставлення і погляди? Як наслідок, страждає стресостійкість і командна робота.

Тому треба зосередитись на тому, щоб навчитися добре усвідомлювати себе, свої бажання, приймати інших, узгоджувати, шукати консенсус, рухатися разом до мети.

Анна Лебедєва,

бренд-лідерка креативної агенції Fedoriv

Приймаючи людину на роботу, ми звертаємо увагу на комунікативність. Людина має вміти спілкуватися з людьми і всередині компанії, і прийняти культуру компанії. Бо у кожного агентства є свій характер.

Дуже важливі навички – це допитливість, а також пристрасть і жага до нового. В креативних маркетингових агентствах важлива якість людини – коли їй цікаво розібратися і докопатися до істини, спостерігати, що відбувається у світі, в технологіях.

Ця людина встигає слідкувати за новинами, розуміє, що відбувається у соцмережах, які останні меми, які серіали вийшли, чим вони круті та чому резонансні. Цей обсяг інформації треба встигати пропускати через себе.

Вже багато років всі обговорюють, наскільки важливий емоційний інтелект. І в нашій роботі це – величезна складова. Бо ми працюємо в індустрії, де все будується на взаємодії між людьми: між брендом і споживачем, між людьми у компанії, між клієнтом і агентством.

Якраз на перетині різних типів мислення і різних людей виникають найкрутіші ідеї та проєкти. Тому емоційний інтелект – важлива штука, і перше, що можна спробувати зрозуміти на співбесіді.

У мене в команді є люди 22-23 роки, 26-27 років і понад 30. Але у нас стерті кордони, бо люди настільки дорослі і відповідальні, що кайфово дізнаватися: "Ого, тобі тільки 22".

Однак покоління Z має свої особливості. Ці люди розуміють, що світ великий, у нього немає кордонів і багато можливостей. Вони народилися у світі, де все доступне і швидко передається. Тому у них більше впевненості в собі, вони не бояться втратити. Тому що "якщо не тут – то десь ще". Вони спокійні і впевнені в собі.

Як наслідок, немає ніяких гарантій і обіцянок про довгострокову співпрацю. Можна тільки підписувати договори і контракти. Інакше – ти не розумієш, чи варто серйозно вкладати час і гроші в навчання і розвиток цієї людини для компанії.

Також у покоління Z розсіяна увага, враховуючи потік інформації й те, що вони намагаються все встигнути. Їх складніше зосередити на чомусь одному. Вони більш вимогливі, не будуть терпіти того, що не подобаються, егоцентричні, їх менше цікавить думка інших, іноді навіть почуття інших, знають собі ціну, дуже сміливі.

Це, звісно, створює якісь труднощі, але загалом це круті якості. Нинішні 30-річні, покоління Y, такими не були – ми побоювалися, думали 100 разів, перш ніж зробити.

Також старі управлінські методи роботи з ними не працюють. Формат роботи керівника і покоління Z будується радше на довірі та рівності. Радше треба зробити так, щоб у команди вибудовувалися настільки гарні відносини, що її учасники просто боятимуться підвести інших і не виправдати очікування. І це – значно більший двигун для них.

Нині не так принципово знати одну галузь і розвиватися тільки в ній. Це нудно, враховуючи, як легко закінчити онлайн-курси від іноземних університетів, прокачатися у новій професії, спробувати себе в чомусь іншому і перемикатися.

Я думаю, за цим майбутнє. І на цьому можна зосередитися поколінню Z. Проте не можна бути суперпрофесіоналом у всьому і зразу. Треба заглиблюватися. Наприклад, 5 років попрацювати в одній сфері, а потім переключитися на щось інше. Моя рекомендація – вчитися не сприймати все надто поверхнево.

Артур Гарслян,

засновник Центру креативних технологій TUMO Kyiv

Представники покоління Z справді інші. І це означає, що вони вимагають інших умов навколо себе. А освітні проєкти та ініціативи – це одна з найкращих можливостей продемонструвати те, що зробити ось це "інше" абсолютно реально. До того ж воно може стати безперечною частиною повсякденного життя будь-якого тінейджера.

Є 5 основних засад, які дозволяють на рівних комунікувати з тінейджерами, відповідати на їхні запити, постійно підтримувати увагу і зацікавленість в освітньому процесі. Отже, освітній процес має:

1. Засновуватися на досвіді "тут і тепер". Це коли знання, які ми отримуємо, одразу маємо можливість адаптувати до реалій. Наприклад, анімувати свого персонажа, зробити аранжування улюбленого треку, відзняти короткометражку, зробити 3D-модель. Це конкретний продукт, який надзвичайно стимулює підлітків.

2. Містити елемент захоплення тими, хто ділиться з тобою своїми знаннями. А отже, ця особа керівник лабораторії, тренер, коуч має бути практиком, має демонструвати не тільки процес, а й результат, розкрити "внутрішню кухню" будь-якого з обраних напрямків, за яким навчається тінейджер, розказувати, які помилки обов'язково мають статися у професійному житті.

З цього виникає бажання бути дотичним до конкретної професійної сфери, якою з тобою ділиться практик, що має реальні досягнення. А якщо  ці досягнення ще й пов’язані з відомими компаніями, на кшталт Facebook, Google, Disney, Pixar, то  колосальне бажання навчатися забезпечене і увага не буде розсіюватися.

3. Бути інтерактивним. Це неможливо без техніки останнього покоління, без неліцензійного обладнання і без сучасності освітнього простору.

4. Має бути навчання, де результатом є не сертифікат, а портфоліо проєктів. Проєкти можуть бути індивідуальні чи колективні, але це – конкретні продукти. Ти не розповідаєш, а демонструєш, що вмієш – і одразу розумієш свою цінність на ринку праці. Це важливо для покоління Z – знати, що навчання закінчиться не просто дипломом, а тим, чим я зможу пишатися.

5. Навчання з індивідуальної освітньою траєкторією і в оточенні однодумців. Це – найскладніший момент, який важко організувати сучасним навчальним закладам. Але це – ядро освітньої моделі центру креативних технологій TUMO.

Поєднання цих 5 складових створює можливість не тільки тримати увагу і зацікавлювати тінейджерів, а й створювати навколо них простір, в якому вони можуть вільно експериментувати, пробувати, знаходити себе, знаходити те, що не їхнє, – і рухатися далі.

"Помилки загартовують" – це банальна аксіома. Помилки – це радше можливість пізнати свій хист, розкрити свої можливості, зрозуміти, чого ти хочеш і чого точно не хочеш, визначитися зі своїм покликанням – зрештою, самореалізуватись.

Марія Марковська, спеціально для "УП.Життя"

Головне на сайті