Імерсивний театр в Україні: як це працює?

І чи працює взагалі?

Імерсивний театр – явище досить поширене в світі. І якщо в Америці та Європі він уже має безліч піджанрів, видів і напрямів, то в Україні лише починає зароджуватися. Про те, що взагалі таке імерсивний театр і яка історія його створення ми вже розповідали тут. А тепер спробуємо розібратися, коли імерсивний театр з’явився в Україні і як він функціонує.

Для України словосполучення "імерсивний спектакль" звучить досить свіжо, хоча термін у ходу вже майже 20 років. Елементи імерсивності до своїх вистав починають все частіше додавати і молоді незалежні колективи, і досвідчені академічні театри. Проте знайти "імерсивний театр" в чистому вигляді в Україні – це той ще квест.

І чи не єдиними, хто згадується в цьому контексті, є київська команда uzahvati.

Все починається з "хочу"

Театр поза театром uzahvati – відносно молодий колектив. Впроваджувати в український культурний контекст таке явище як "імерсивний театр" команда почала лише у 2016 році, і за словами режисерки театру Поліни Бараніченко, все почалося з банального "хочу": хочу створювати творчі проєкти такого ступеню емоційності, щоб глядач міг в них кожен раз заново проживати свою історію.

На думку Поліни, на першому місці повинне бути не відсторонене споглядання, не слухання філософського трактату за допомогою сцени, а емоція, переживання.

Наступним етапом створення був пошук. Як часто це буває, з'ясувалося: те, що ми шукаємо, давно існує. Так творці uzahvati дізналися про імерсивні театри і спорядили справжню дослідницьку експедицію: відвідали кілька вистав театрів в країнах Європи (Німеччина, Австрія, Хорватія), спілкувалися з режисерами і акторськими трупами. Вивчення досвіду колег послужило трампліном для створення першого власного спектаклю uzahvati.

Засновників театру uzahvati – троє. Над створенням проєкту працювали Олександр Орловський, Олександр Стужук та Поліна Бараніченко. Один одного вони називають однодумцями і наполягають на тому, що стовідсоткова впевненість в колегах – чи не найголовніший критерій успіху створення театру.

Об’єдналася команда під час роботи над спільним мистецьким проєктом на ВДНГ. В процесі його створення вони зрозуміли, що хотіли б зробити в українському мистецтві щось зовсім нове, і що в таку авантюру їм варто вв'язатися разом.

Перша імерсивна вистава, яку вони поставили називається "THE TIME". Така назва – не просто так, адже саме в той час кожен із засновників переживав досить метушливий та наповнений дедлайнами стиль життя, тому вони почали думати про час та його сенс.

"Якщо говорити про театр як про спосіб трансляції світу – тоді ми прямі спадкоємці Шекспіра, – говорить Поліна Бараніченко. – Шекспір ​​і його "Глобус" транслювали свій час і стан, ми – наш час і стан. Змінюється час, форма, а бажання бути Шекспіром свого часу залишається."

Театр змін, для змін і про зміни

Імерсивний театр в Україні – це перш за все суттєві зміни в процесі сприйняття театру як такого: перехід від класичності і академічності до експериментальності і емоційності.

Ціль вистав театру uzahvati завжди одна – це дати привід глядачеві прожити все те, що прожила команда театру, коли працювала над створенням тієї чи іншої вистави.

За словами засновників театру, під час роботи над кожною виставою, команда повністю занурюється у процес, оголює свої почуття та дарує найбільш відверті емоції. Далі справа за глядачем. У театру немає завдання сподобатися йому. Театр дає глядачам фантазію та свободу відчувати, не розуміти, злитися, нервуватися, закохуватися, робити те, що хочеться.

Боротьба проти "не можна"

В імерсивних виставах глядач є не просто стороннім спостерігачем, а активним учасником того, що відбувається. Тут руйнується шаблон "актор на сцені – глядач в залі", адже, наприклад, вистава-променад – це дійство, яке починається в одній точці міста, а закінчується в іншій.

І перша вистава uzahvati – саме про це. "THE TIME" триває 4 км, а переміщення відбувається з локації на локацію. Підготовка цієї вистави зайняла 1 рік. За цей час команда пропрацювала 11 маршрутів, пройшла 50 км, репетирувала 159 разів і зіткнулася з чи не найбільшою проблемою – багатьма "не можна".

Поліна Бараніченко розповідає: "Це були "не можна" всіх рівнів. Ми ж повинні були якось підлаштуватися до міста. Кожна локація має бути підтверджена офіційним документом, тому що наша діяльність не стихійна, вона повторюється регулярно.

Щоб не ставалося оказій під час вистави (наприклад, хтось підійде та заборонить тут знаходитися), потрібно було домовитися з владою, поліцією або ж компанією, яка відповідає за радіохвилі (ми працюємо на радіохвилі, тому важливо, щоб вона не перебивалася) та іншими.

– А чому сюди НЕ МОЖНА? Це ж просто вулиця.

– НЕ МОЖНА. Театр? То грайте в театрі."

Театр на одного

Однією з багатьох особливостей uzahvati також є унікальна вистава - імерсивний досвід для одного "MONO".

MONO — це досвід у супермаркеті, який допоможе зважити своє життя за 60 хвилин занурення у себе. Як? Слідуючи Голосам в навушниках і списку покупок, поступово занурюючись у тему вибору та внутрішніх пошуків.

Локацію можна вибрати одну з трьох:

Супермаркет "Сільпо", ТРЦ Gulliver, Спортивна площа, 1a;

Супермаркет "Сільпо", ТРЦ River Mall, Дніпровська набережна, 12;

Супермаркет "Сільпо", вул. Глибочицька, 32Б.

А далі - все просто: є тільки ви і голос в навушниках.

Поліна Бараніченко пояснює: "MONO — наш експеримент над собою. Тут ми постаралися розширити поле свободи глядацького сприйняття. Ми створили фундамент, щоб у глядача проросли ті актуальні питання чи відповіді, про які знає тільки він. Спектакль складається з декількох шарів: продуктів, списку, розмов людей. Але найглибший шар — це питання до самого себе. MONO — вдала можливість побути сам на сам з собою. Так, ти перебуваєш серед людей, у публічному місті, проте драматургія вистави побудована таким чином, що ти можеш максимально від цього відсторонитися. З’являється вибір: або зануритися у звукову доріжку та слухати безліч людських історій, або створювати власну лінію — концентруючись на товарах, що лежать на полицях, та людях, що тебе оточують."

Проте, якщо ви знаходитесь не в Києві - не проблема, імерсивний досвід для одного відтепер також можна отримати в Дніпрі, Запоріжжі, Харкові, Одесі, Чернівцях та Львові. Все, що для цього потрібно - завантажити на свій смартфон застосунок 211 Steps, прийти у місце дії та одягти навушники.

Це стало можливим завдяки допомозі дружнього партнера uzahvati - компанії Mastercard.

Перевірка на "своїх"

Цю осінь uzahvati почали з презентації нової імерсивної вистави S V O I.

Локацій у проєкту - дві на вибір: Володимирська гірка або Маріїнський парк, відкриті майданчики на свіжому повітрі, що актуально для сьогодення. Учасників - 12, а тема - дружба.

Анонс S V O I обіцяє нам мандрівку у дитинство та назад: теплу історію про дружбу, та про стосунки з іншими й з собою. А от що саме відбуватиметься на дитячих майданчиках вказаних локацій - як це прийнято в uzahvati - загадка для учасників.

На початку вистави ви робите вибір свого персонажа, такого собі альтер-его, від якого залежатиме голос і текст у ваших навушниках, а отже і сюжет вашої вистави. Проте головним творцем виступите ви самі і ваш досвід.

Ті, хто вже встиг відчути на собі імерсивний досвід S V O I, радять - йдіть на виставу з друзями. Тут вам доведеться і повернутися в безтурботні часи дитинства, і зрозуміти, що взагалі таке "дружба" і чи правильно ви раніше розуміли це поняття.

У захваті від глядачів

Створення чогось нового – це завжди авантюра. І окрім команди однодумців, важливим елементом народження і подальшого розвитку театру uzahvati є його глядачі.

Після своїх вистав команда uzahvati чує від глядачів такий фідбек:

"Я змінився/лася";

"Я переїхав/ла до...;

"Я зрозумів, що хочу зробити пропозицію дівчині";

"Я бажаю відчути ці емоції, які я відчував/ла під час вистави, кожній людині".

Зміни – це те, з чим стикнувся кожен із нас із початком пандемії. Театр – також, проте команда uzahvati ділиться позитивними моментами.

Під час карантину в репертуарі театру народився новий проєкт – імерсивна вистава для пар "STEREO". Це вистава, створена лише для двох глядачів. Є лише ви, ваш партнер/партнерка та Голос у навушниках. Усе це відбувається у крутій просторій локації – на одному зі стадіонів Києва: "Старт", "Спартак" або НСК "Олімпійський".

Вистава розповідає про стосунки чоловіка та жінки. "STEREO" – це відверті інтерв’ю з абсолютно різними парами, що поділилися своїм досвідом, відчуттями та історіями, які вони отримали впродовж подружнього життя. З майже десяти годин документального матеріалу у виставі використано лише хвилин 20.

Головна особливість вистави – в її максимальній інтимності. І мабуть, головним фідбеком можна вважати те, що вже декілька разів під час вистави "STEREO" відбувалися пропозиції руки та серця. І поки що всі відповіді були "Так".

Розвиток – головна рушійна сила всього в цьому світі, і якщо розвивається все навколо, має розвиватися і мистецтво.

Театр – інституція давно вже не стала і не стереотипна, тому якщо ви готові знайомитися з імерсивним театром – вам сюди.

Авторка: Марія Ситник