Як Covid-19 змінив жіноче підприємництво і гендерну рівність в Україні

28 грудня 2020

"Коли плануєте народжувати?" "Ви заміжня?" "Навіщо тобі працювати?" Приблизно з таким набором питань стикаються чимало жінок, коли влаштовуються на роботу. За оцінкою дослідження ООН "Жінки в Україні" жінки зазвичай працюють у низькооплачуваних сферах і рідше займають керівні посади. 

Пандемія Covid-19 нанесла по гендерній рівності в Україні та й в усьому світі відчутний удар. Для того, щоб вижити, треба об’єднуватися. Український Жіночий Конгрес вже багато років збирає на своїй платформі успішних та відомих жінок, які попри все — стали тими, ким хотіли бути.

Ми запитали українських політикинь, підприємиць, лідерок думок про те, як вплинула пандемія на них, і як вони борються в повсякденні із гендерною нерівністю. 

Жінки в бізнесі

За останні роки жіноче підприємництво не отримало належної підтримки від держави. Програми, спрямовані на підтримку гендерної рівності чи підтримку жінок у бізнесі, — це донорські проєкти, кошти на які виділяють уряди інших країн: США, Швеції, Німеччини тощо. 

Саме завдяки участі в одній із таких програм, вдалося запустити успішний бізнес — Руслані Римарській. Руслана — засновниця бренду "Smakuli" — корисного безцукрового та безглютенового печива з Львівщини.

У 2009 році, після захисту кандидатської дисертації з економіки, вона вперше вирішила спробувати себе у бізнесі і зайнялася випіканням хліба. За словами пані Руслани, перший бізнес не приніс бажаних успіхів. У 2014 під час Революції Гідності вона волонтерила і лише у 2015 задумалась про повернення у бізнес. 

"У 2015 році я мала нагоду потрапити на програму від ЄБРР "Консультації для малого та середнього бізнесу"", — розповідає підприємиця.

Руслана отримала річне менторство для свого бізнесу. Ріст та зміни її підприємства були настільки відчутними, що донори вирішили нагородити її і продовжити менторство безкоштовно ще на один рік. 

Карантин вдарив по всьому бізнесу і виробництво "Smakuli" не виняток.

"У нас стійкі контракти з мережами, на нас вплинула лише купівельна спроможність. Адже, навіщо купувати печиво, якщо можна вдома спекти", — ділиться Руслана Римарська. 

Підприємиця каже, що в період пандемії як раз спроможний бізнес може допомогти маленькому вижити, коли держава не має на це коштів.

"Держава — це і є люди, все спирається на ментальність. Я розумію, що в Україні немає чим підтримувати бізнес. В час такої кризи для збереження бізнес-екосистеми мали б спрацювати великі рітейли, які б підтримали малих виробників", — резюмує Римарська.

Державна підтримка під час пандемії 

Cаме жінки більше зайняті у сферах, які постраждали від пандемії Covid-19. За даними Українського Жіночого Конгресу, у сфері соціальної допомоги 80% працівників — жінки, а в медицині жінок понад 82%.

Матеріали Українського Жіночого Конгресу / Візуалізація: Ірина Степанова, Марк Мирончук

Марина Лазебна, міністерка соціальної політики України, каже, що з весни було проаналізовано потреби всіх незахищених груп населення, а також потреби підприємців. 

Так був сформований, а згодом і прийнятий Верховною Радою України законопроєкт "Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб'єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". 

Він передбачає:

 Матеріали Українського Жіночого Конгресу / Візуалізація: Ірина Степанова, Марк Мирончук

"Ми надали право зарахувати до страхового стажу періоди отримання допомог в період карантину (наприклад, допомоги по частковому безробіттю та інші одноразові допомоги). По-друге, надали можливість людям за власним бажанням не враховувати для обчислення пенсії невигідні періоди отримання невисоких заробітних плат і доходів в період карантину. По-третє, тим підприємцям та підприємицям, які в період локдауну втратять доходи, діяльність яких обмежується, дозволили сплачувати єдиний соціальний внесок від фактично отриманих доходів, і такі внески будуть пропорційно зараховані до страхового стажу. При цьому, в майбутньому людина зможе доплатити за ці періоди до мінімального страхового внеску, щоб їй зарахували їх до стажу повністю", — розповідає Марина Лазебна. 

 

Від держслужби до неурядового сектору 

Наталія Микольська — ексзаступниця Міністра економічного розвитку у 2015-2018 роках,  а зараз членкиня наглядової ради організації SheExports, як ніхто знає, якою є підтримка держави для жінок.

Наталія Микольська та Марина Лазебна під час Четвертого Українського Жіночого Конгресу / Фото: Костянтин Поліщук

SheExports — платформа, ціль якої, щоб в Україні ставало більше успішних жінок у бізнесі у владі та у суспільстві. 

"У рамках нашого проєкту ми ініціювали діалоги бізнесу та влади: ми давали можливість жінкам-підприємицям зустрічатися з представниками влади, щоб вони могли озвучити свої питання чи проблеми та налагодити прямий діалог", — розповідає Наталія Микольська. 

Також в рамках діяльності SheExports був розроблений проєкт-інтерв’ю з жінками-лідерками у всіх сферах життя #Рішучі. 

"Крім того ми провели дві хвилі "Дослідження думки бізнес-спільноти щодо ситуації в бізнесі під час пандемії COVID-19", і у січні презентуємо третю. Там ми запитали у жінок і у чоловіків з бізнесу, про те, з якими викликами вони стикаються під час пандемії, — розповідає пані Наталія. 

Платформа SheExports об’єднує жінок у бізнесі та торгівлі і працює над зміцненням жіночого бізнес-ком’юніті. А надихаючі мотиваційні відео від спікерок  #Рішучі можна щиро вважати менторською підтримкою для всіх жінок. 

Жіноча солідарність 

Олена Кондратюк, співініціаторка Українського Жіночого Конгресу та віцеспікерка Верховної Ради України говорить про те, що нині багато жінок-підприємниць опинилися в дуже непростих умовах через пандемію ковіду. 

"Маємо вкрай нагальну потребу допомогти цим жінкам знайти в собі сили, впевненість та енергію, аби втримати свою справу, переосмислити її і, можливо, дати бізнесу друге життя під час пандемії COVID-19, надати новий імпульс", — говорить Олена Кондратюк. 

Об’єднувати та підтримувати жінок — одна із першочергових задач Українського Жіночого Конгресу. Вже багато років платформа УЖК (у 2020 році онлайн) підтримує жінок-лідерок у всіх сферах і дає можливість їм бути почутими. 

"Тема жіночого підприємництва була ключовою під час останнього УЖК. На 4 Українському Жіночому Конгресі під час однієї з дискусій з послами іноземних країн ми переконалися, що кожна країна світу стикнулася з тією чи іншою формою цих проблем. І всі вони в пошуку алгоритму їх вирішення", — розповідає Олена Кондратюк. 

Пані Олена також наголошує, що гендерні квоти, які зараз активно починають впроваджувати і в політиці, і у інших сферах — це світова практика, що працює. 

"Гендерна квота не є чимось страшним і вона не назавжди. Як тільки паритетність стає нормою в суспільстві, квотування скасовується. Ми відкрили вікно можливостей, прийнявши норму про 40% жінок у виборчих списках і ця квота спрацювала. Партії-лідери за кількістю здобутих мандатів на місцевих виборах 25 жовтня провели у місцеві ради від 34% до 40% жінок. То є величезний успіх для жіночого руху в Україні, яким варто пишатися", — говорить Олена Кондратюк.

Стереотипи та підтримка

Багато жінок в Україні стикалася тою чи іншою мірою зі стереотипами. І героїні цього матеріалу, не зважаючи на свій статус, також.

"Приходив якось до мене влаштовуватися на роботу технолог і сказав: "Розумієте, не можу я працювати під керівництвом жінки. Жінка має сидіти вдома і варити борщ" Оце один лише такий в мене був момент. Вдома всі в мене вірили - як батьки, так і чоловік. Це мені якраз і додавало впевненості. Ніхто не сумнівався, що я щось не зможу", — розповідає про свій досвід Руслана Римарська. 

Не зважаючи на те, жінка ти чи чоловік, на керівній посаді чи ні, складні рішення завжди будуть. Марина Лазебна наголошує, що немає "жіночих" та "чоловічих" рішень. 

"Я приймаю складні рішення, які нелегко приймати абсолютно незалежно від того, жінка ти чи чоловік. Наприклад, коли коштів з бюджету, умовно кажучи, є 100 мільярдів, а для того, щоб забезпечити всім мінімальний соціальний захист, необхідно, умовно кажучи, 120 мільярдів. І ти маєш прийняти рішення, на що направити ті 100 мільярдів, які є. Тут немає хороших рішень", — ділиться міністерка.

На жаль, під час пандемії у жінок з'явилося ще більше обов'язків, ніж було до. І одна з найбільших проблем жінки-лідерки — це недооцінювання себе та невміння просити про допомогу — каже Наталія Микольська. 

"У світі жінки і так роблять на 4 години більше домашньої роботи. А під час карантину вони фактично працюють в третю зміну. Перша — власне робота, друга — хатні справи, і третє — організація простору навчання для дітей, забезпечення безпеки чи додаткові хатні справи. А ще жінки перші, хто закривав свій бізнес", — наголошує Наталія Микольська.  

Є ще інший вектор наслідків пандемії - це зростання кількості випадків приниження жінок за гендерною ознакою. За даними ООН, під час пандемії кількість випадків домашнього насильства в Україні зросла на 30%.

На думку Олени Кондратюк, така нова реальність потребує нових ефективних рішень і нестандартних підходів. Проте віцеспікерка Верховної Ради України говорить і про плюси, який приніс 2020 рік. Наприклад, збільшення кількості жінок у місцевому самоврядуванні завдяки гендерним квотам.

 Матеріали Українського Жіночого Конгресу / Візуалізація: Ірина Степанова, Марк Мирончук

"Я особисто очікую, що отриманий жінками результат на місцевих виборах закладатиме й підґрунтя для підтримки малого і середнього підприємництва, відповідального бізнесу, чутливого до рівності в прийнятті рішень, до більшої соціальної відповідальності. Тобто політичне жіноче представництво має демонструвати не лише кількість, але й впливати на ухвалення рішень в інтересах людей на місцях", — говорить Олена Кондратюк.

Кожній жінці

Бути лідеркою, заснувати бізнес, стати мамою чи домогосподаркою, кожна жінка має вирішувати самостійно, не керуючись стереотипами та думкою інших.

Четвертий Український Жіночий Конгрес / Фото: Костянтин Поліщук

Ми запитали, що кожна з героїнь побажала б жінкам в Україні, які лише починають кар’єрний шлях.

"Необхідно виділяти час для себе  — це ваша інвестиція у свій бізнес та розвиток. Треба ставити себе поруч зі своїми проєктами. Якщо говорити, що все інше важливіше за моє хобі, за навчання, то це автоматично знаходить негативне відображення на всьому, чим ти займаєшся. Це питання пріоритизації. В мене є ще побажання, щоб жінки навчилися дякувати та підтримувати одна одну. Просто слова, що ти зробила класний проєкт, можуть перевернути її світ і дати їй сил та натхнення далі", — Наталія Микольська. 

"Не варто боятися, людина долає свій страх лише через досвід. Мрії та професіоналізм не мають статі. Треба дивитися, хто є кращий у цій сфері, і шукати можливості з цими людьми спілкуватися. А також треба працювати над своєю самооцінкою, наприклад, щодня писати 5 речей, які дозволяють сьогодні собою пишатися. Це дуже допомагає" — Руслана Римарська.

"Не мрійте про посади. Мріяти про посаду – остання справа. Мрійте зробити щось корисне, прекрасне, потрібне іншим і таке, що вас захоплює. Робіть це щиро та віддано на будь-якому місці. Прислухайтесь до себе, до своїх справжніх бажань, і, якщо вам це справді потрібне, в результаті вас доля приведе до відповідальної або керівної посади у своїй сфері або в політиці. Тоді розумійте, що лідерство — це відповідальність та можливості щось значне зробити, а тому викладайтесь на всі 100% та ніколи не втрачайте себе. Нехай посади вас не змінюють. Використовуйте їх, щоб змінювати світ на краще", — Марина Лазебна.

 

Авторка: Маргарита Рівчаченко