Табір, який змінює дітей і рятує родини від розлучення

Літо — час, коли батьки обирають, як їхні діти проведуть канікули. Спільний відпочинок чи табір для дитини? У Карпатах чи на морі? А може, нікуди не їхати, задовольнитися тим, що пропонує рідне місто чи село? Варіантів безліч. Утім, не для всіх. Є батьки, яким фактично немає з чого обирати. І справа не у фінансовому становищі родини, а в тому, що їхній дитині недоступні такі звичні всім розваги.

Діти з інвалідністю практично ізольовані від соціуму. Попри те, що в Україні активно впроваджується інклюзивне навчання і кількість учнів з особливими освітніми потребами, що навчаються в інклюзивних класах, із кожним роком зростає, воно досі не охоплює й половини дітей, які потребують такого підходу. Проблему соціалізації дітей з інвалідністю варто вирішувати в усіх сферах — від навчання до дозвілля. Інклюзивний відпочинок в Україні знаходиться на стадії зародження.

Розповідаємо про тих поодиноких змінотворців, які ламають систему і дають можливість дітям з інвалідністю сповна насолодитися дитинством: навіть відпочити у літньому таборі. А ще про те, як соціальна ініціатива бренду допомагає дитячим мріям здійснитися.

#ЗаПравоНаЩастя: проєкт, який допоможе сотням дітей

"Космотабір" — це денний міський літній табір, в якому відпочивають та розвиваються разом діти незалежно від віку, наявності або відсутності медичного діагнозу. Його вже п’ятий рік запускає ГО "Бачити серцем" — громадська організація, яка допомагає дітям, підліткам та молодим людям з інвалідністю, створюючи проєкти для їхньої соціалізації у суспільстві. Цьогоріч ініціатива стала можливою завдяки підтримці бренду дитячого харчування "Агуша", що входить до портфелю міжнародної компанії PepsiCo в Україні. Завод "Агуша" розташований у місті Вишневе Київській області. Ретельний контроль виробництва на всіх рівнях та новітнє обладнання дозволяють створювати по-справжньому якісне та корисне дитяче харчування.

Попит на те, щоб взяти участь у "Космотаборі", величезний. Цього року "Бачити серцем" менш ніж за добу після відкриття реєстрації отримали 300 заявок при можливості прийняти 100 дітей. Зараз реєстрація дітей вже закрита, проте збір коштів на запуск табору триває. Допомагають благодійники. Бренд дитячого харчування "Агуша" запустив проєкт #ЗаПравоНаЩастя. У період з 12 травня до 30 червня з кожного проданого сирочка "Агуша" 40 копійок перераховувалися до громадської організації "Бачити серцем" на запуск "Космотабору". Таким чином йдеться не лише про підтримку від бренду, а й про можливість кожного українця долучитися до запуску унікального табору.

Асель Сатенова, керівниця молочного бізнесу компанії PepsiCo Ukraine, розповідає:

"Головне завдання бренду "Агуша" — допомогти мамам виростити щасливих дітей. Ми зосередили свою увагу на дітях з інвалідністю, яким реалізовувати своє право на щастя складніше через фізичні бар’єри. Їм часто недоступні традиційні літні активності, коли діти проводять багато часу з друзями на свіжому повітрі, їздять у дитячі табори.

Сама ідея "Космотабору" — місця, де діти з інвалідністю можуть весело, активно і різноманітно проводити час, — дуже співзвучна з місією нашої компанії: дарувати посмішки. Щасливими повинні бути всі діти, незалежно від обставин і суспільних перешкод".

Перешкоди на шляху до звичайного дитинства

У Юлії двоє дітей. Кожного ранку в будні вона відвозить їх у два різні дитсадки: молодшого — у державний, а старшого, Андрія, — у приватний. Залюбки водила б в один і той самий, але Андрій — дитина із синдромом Дауна. Державний садочок виявився до нього не готовим.

"Щоб організувати інклюзивний формат, у дитсадку повинен бути щонайменше помічник вихователя, якого в державному садку не було. Додаткових занять із психологом та логопедом теж. Але найголовніше, що державний дитсадок не міг організувати харчування: в Андрія розлад харчової поведінки, і він може їсти лише певні страви, переважно приготовлені вдома. Готувати для нього окремо в садочку не могли, приносити їжу з дому заборонено. Нам запропонували водити дитину в садок на чотири години — після сніданку і до обіду. Дуже незручно для нас і неефективно для соціалізації Андрія", — згадує Юлія.

Батьки дітей з інвалідністю більш тривожні: їм особливо складно довірити дитину вихователям. Навіть у приватний дитячий садок Андрій почав ходити лише після іншого унікального досвіду соціалізації. Два роки тому батьки наважилися відправити його на відпочинок в інклюзивний "Космотабір".

Андрій провів у таборі всю зміну — майже місяць. За ним закріпили індивідуальну кураторку Христину, яка допомагала хлопчику адаптуватися до настільки незвичних умов, адже до табору Андрій взагалі не відвідував жоден дитячий колектив.

"Андрій боїться галасу і людних місць. У таборі була зарядка, на якій вмикали гучну музику, а діти ставали напівколом. Він відмовлявся брати у ній участь. Але нам ніхто не зателефонував і не сказав, що наша дитина не слідує програмі, тому краще її забрати. Сина поступово підводили все ближче і ближче до інших дітей, і за деякий час Андрій теж включився та брав участь у зарядці разом з усіма. А ще — досі слухає пісні, які були в таборі, і пам’ятає, де почув їх уперше", — пригадує Юлія.

"Космотабір" виявився корисним і для Андрія, і для його батьків — це єдине місце, де він міг побути без них, а вони — отримати такий потрібний їм перепочинок. Тих батьків, які поки що бояться відправляти свою дитину в табір саму, Юлія запевняє: у "Космотаборі" зібрався колектив і команда, яким можна довірити свою дитину. Крім кураторів та волонтерів, у таборі постійно чергує лікар. І досвід перебування в такому таборі — ідеальний перший крок для батьків, яким поки що дуже страшно. Але після табору буде набагато легше піти і в дитсадок, і в школу. Також подібні інклюзивні проєкти допомагають дітям адаптуватися до світу, а світу — до таких особливих дітей.

"Ставлення до дітей з інвалідністю зміниться, коли в більшої кількості людей буде власний досвід взаємодії з такими дітьми чи більше обізнаності. Щоб перестали дивуватися чи жахатися, а могли сказати: "Я знаю таких, усе нормально, діти як діти"".

Як влаштований "Космотабір"

Цьогорічний "Космотабір" буде ювілейним — п’ятим. У 2020-му табір не проводився через пандемію, тому цього року на нього чекають з особливим нетерпінням. Табір є втіленням усієї філософії ГО "Бачити серцем" — "У дитинства немає інвалідності".

Керівниця ГО "Бачити серцем" та засновниця "Космотабору" Олеся Яскевич так пояснює ідею та місію табору:

Дітей в таборі розподіляють по командах за віком, і в кожній команді приблизно половина дітей не має жодних порушень розвитку. І в той самий час є діти, які мають важкі комплексні порушення: самостійно не пересуваються, не бачать і навіть не розмовляють. Також є діти, які опинилися у складних життєвих обставинах. Але в таборі ніколи не говорять ані про діагнози, ані про біографії — це важливий принцип.

"Усі ми родом із дитинства і переживали цей яскравий емоційний досвід, коли їхали до табору. Одного дня ми з командою зрозуміли, що в дітей з інвалідністю апріорі немає можливості пережити цей досвід і відчути цю емоцію. Так, вони можуть поїхати разом із батьками влітку на чергову реабілітацію.

Але табір — це геть інше, це драйв, коли батьків немає поруч, а є інші діти, нові знайомства, дискотеки та навіть перша закоханість. І нам вдалося створити цей простір, де неважливо, особлива ти дитина чи ні. Наш табір адаптований для всіх дітей без винятку".

З таким різноманітним складом важливо, щоб врешті у таборі було цікаво всім дітям. Для цього кожен день у таборі роблять тематичним. Наприклад, минулі роки вже проводили день Майнкрафту, день театру або навіть день стартапів. Запрошені гості-стартапери розповідали про свою роботу, проводили імпровізовані майстер-класи, а потім діти вигадували власний стартап. Так само до табору запрошують гостей — представників різних професій (хто з вас у дитинстві не мріяв посидіти у справжній пожежній автівці?), блогерів та інших відомих діячів.

Цього року планується окрема велика арт-програма. На кожній планеті (так у "Космотаборі" називають команди) будуть відбуватися свої майстер-класи: ліпка, малювання, різьба, створення декорацій, зустрічі з митцями та художниками.

Люди, які роблять "Космотабір", не мають спеціальної вищої освіти

Неймовірно, але факт: члени команди "Космотабору", які безпосередньо працюватимуть з дітьми, не є професійними педагогами чи психологами. Куратори "Космотабору" проходять відбір і внутрішнє навчання, навіть складають імпровізований іспит, але в них немає спеціальної освіти і часом навіть досвіду спілкування з дітьми з інвалідністю. Проте є бажання стати частиною цього неймовірного проєкту.

Крім команди кураторів, у таборі є команда хелперів — людей, які забезпечуватимуть індивідуальний супровід конкретним дітям з комплексними порушеннями розвитку або особливостями поведінки.

Також є волонтери: постійні, які вже давно працюють з ініціативами ГО "Бачити серцем" і безпосередньо "Космотабором", і ті, хто поки не мав подібного досвіду, але дуже хочуть долучитися. У волонтери приходять навіть підлітки 13-16 років, які вміють знайти підхід до своїх майже однолітків так, як це не вдасться жодному дорослому.

Від інклюзивного відпочинку — до повноцінної адаптації в соціумі

Щоразу близько 70% дітей у таборі — ті, хто потрапив туди вперше. Але практично з усіма родинами організатори "Космотабору" тримають зв’язок і залишаються неначе однією великою родиною: зустрічаються на інших заходах, тримають зв’язок у соцмережах та співпрацюють в інших проєктах ГО "Бачити серцем". А історії, що трапилися у таборі, запам’ятовуються на все життя. Вони — про реальну інклюзію, коли абсолютно різні діти опиняються разом та переконуються, що нічого неможливого немає, і навіть дитина з інвалідністю може долучатися до гри і бути цікавою одноліткам. Олеся Яскевич поділилася з нами космічними історіями попередніх таборів:

"У нас навіть дитина з комплексними порушеннями розвитку максимально задіяна у спільне дійство. У театральній постановці хлопчик, який не може ходити, грав королеву на колісному троні. Моєму племіннику, якому на той час було чотири роки, сподобалася дівчинка, яка майже не ходила. Він катав її у візку і допомагав знайти її взуття.

Вона для нього не була хвора: просто ось така, зі своїми особливостями. Коли він сказав, що хоче заробити багато грошей і купити їй нові ніжки, щоб вони бігали разом, ми всі дуже розчулилися. Він росте з розумінням, що люди різні, і деяким просто потрібно трохи більше часу або допомоги.

Мати нормотипової дівчинки поділилася враженнями, що її донька після табору стала більш терплячою та уважною до інших людей, почала проявляти турботу до членів родини і допомагати мамі.

Коли ми беремо братів та сестер з однієї родини, то навмисно розводимо їх по різних командах-планетах. Часто на нормотипових дітей в родині покладають велику відповідальність за їхніх братиків та сестричок з інвалідністю. Ми даємо їм можливість побути окремо.

А якось після табору батьки двох сестричок, одна з яких мала складні порушення розвитку, надіслали листа про те, що табір врятував їхню родину від розлучення. Поки діти місяць були в таборі, батьки змогли вперше за довгі роки побути вдвох і повернути інтерес одне до одного".

Цілком ймовірно, що хтось із читачів цього матеріалу ніколи не був у дитячому таборі. Але важливо мати таку можливість. Іноді одне літо може змінити так багато. Допомагаючи "Космотабору", ви допомагаєте не лише 100 дітям, які цього року відпочинуть у таборі, а й їхнім батькам. А ще — кураторам, волонтерам та всім, хто завдяки проєкту змінить своє ставлення до дітей з інвалідністю. Для цього потрібно трохи більше обізнаності та щасливі дитячі очі як доказ, що в житті можливо все.