Що в баночці? 10 питань до хімікині, які зроблять вибір косметики простішим
Полиці магазинів та онлайн-вітрини пропонують десятки, якщо не сотні доглядових засобів. Але часто саме це розмаїття заважає зробити правильний вибір.
Пробували аналізувати склад засобів за допомогою спеціальних сайтів, щоб полегшити пошуки? Тоді, напевно, побачене вас лякало – виділені червоним компоненти, які погрожували спричинити рак або згубно вплинути на ендокринну систему.
Намагалися гуглити інформацію? Але часто кожен сайт має свою думку. Як і покупці у відгуках, що вже придбали той засіб.
"УП. Життя" продовжує серію матеріалів "Що в баночці?", присвячений складам косметики. У його створенні нам допомогла косметична хімікиня Юлія Ярцева.
Ми вже розібралися в дії активних інгредієнтів та розвінчали міфи про популярні компоненти-лякалки. Цього разу "УП. Життя" поставила експертці 10 питань, які допоможуть полегшити вибір косметики.
Чи правда, що чим вище інгредієнт у складі, тим більша його концентрація?
Побутує думка, що чим більше компонента у косметиці, тим ближче до початку складу його вказують. І це дійсно так, але є нюанс.
"Згідно із правилами, складники пишуть за зменшенням концентрації. Та є косметика, в якій на другому місці стоїть компонент, частка якого не більше ніж 1%. Наприклад, тонік – 98% води, а решта інгредієнтів – по 0,5%.
Крім того, це не завжди є показником дієвості продукту. Наприклад, ретиналь працює у концентрації 0,05%, тому на початку переліку його не знайти. Так само і кераміди – їх може бути 0,5%, 0,1%. Гексапептид-9 теж іде у концентрації 0,05%. І цього достатньо", – пояснює Юлія Ярцева.
Компоненти, яких у складі менше ніж 1%, дозволено ставити у довільному порядку.
Які інгредієнти в догляді переоцінені, а які недооцінені?
На думку хімікині, одними з найбільш переоцінених компонентів косметики є золото і срібло. Їх часто додають у продукти люкс-сегмента, але ніякої користі ці метали не приносять – лише здорожчують продукт.
"Срібло ще куди не йшло, воно має невелику антибактеріальну дію. Золото – це чисто для підвищення ціни, як і екстракт чорної ікри", – зазначає Юлія Ярцева.
Те ж саме стосується колагену. Це великий білок, який лягає на поверхню шкіри й глибше не проникає.
"У шкірі колаген міститься в дермальному шарі, який для косметики є недосяжними. Тобто "додому" він не потрапляє. Отже, ніякої пружності шкірі не може надати.
Однак у косметиці колаген все ж має свою функцію. Він – емолент, який створює захисну плівку, яка запобігає втраті вологи", – зауважує експертка.
На її думку, серед переоцінених компонентів є місце і для бакучіолу. Його часто називають ймовірною "безпечною альтернативою" ретинолу у боротьбі з віковими змінами. Але насправді цей інгредієнт не має широкої доказової бази.
Натомість недооціненими Юлія Ярцева вважає судинозміцнювальні компоненти, як-от вітамін K, есцин, рутин, поліфеноли гриба чага.
"Вони працюють з капілярами шкіри через рецепторну функцію. Мікрорециркуляція дуже важлива, оскільки саме із судин ми отримуємо поживні компоненти. Якщо процес порушується, то виникають набряки або шкіра навпаки стає блідою, зникає рум'янець. Але про судинозміцнювальні компоненти зараз мало хто говорить. На мою думку, незаслужено", – стверджує вона.
Чи можна визначити за складом алергенність або комедогенність засобу?
За словами хімікині, алергенність є дуже суперечливою характеристикою. Якщо дослідження доказали, що певний компонент має такий потенціал, то його не додаватимуть в косметику для алергіків. Але це не означає, що він викликатиме подразнення у всіх – алерген для однієї людини може бути абсолютно безпечним для іншої.
"Комедогенність – теж індивідуальна реакція організму на певний компонент. Пора забивається, себум погано виходить із сальної протоки й з'являються висипи.
Але частіше це проблема натуральних олій, ніж тих самих "страшних" силіконів, які навіть у пору не пролізають. Заведено вважати, що найбільш комедогенною є кокосова олія, оскільки вона складається із довголанцюгових жирних кислот, які потенційно можуть володіти такою дією", – каже експертка.
За її словами, найчастіше дослідження комедогенності проводили на вухах кроликів. Але вони мають будову, яка відрізняється від людської шкіри, тому такі експерименти теж неінформативні.
"Чи можна користуватися таблицями комедогенності? В принципі, так, але не сприймайте їх за чисту монету. Бо це лише ймовірність. І не забувайте про індивідуальність реакції", – говорить хімікиня.
А коли інгредієнт позначають як "неекологічний" – йдеться лише про його шкоду природі. Наприклад, під час виробництва силіконів пісок нагрівають до 1800°C, що згубно впливає на озоновий шар та екосистему загалом. Натомість людям вони ніяк не шкодять.
Чи досі косметику тестують на тваринах?
За словами експертки, зараз тестування косметики на тваринах практично відійшло в минуле, оскільки результати таких досліджень є неінформативними. Воно заборонене у багатьох країнах, зокрема в ЄС.
У Південній Кореї цей метод дослідження дозволений, але його суворо регулює законодавство – тестування проходять під контролем відповідних комітетів.
Натомість у Китаї цим методом користуються, однак у нас їхня косметика непопулярна.
"На тваринах можуть проводити дослідження наукові лабораторії, інститути, але вони не стосуються косметичних засобів. Проте досі можуть використовувати компоненти, які 50 років тому випробовували таким методом. Тут вже нічого не вдієш. Тому позначка "Не тестується на тваринах" – це маркетинг", – стверджує хімікиня.
Як же тоді випробовують косметику у сучасному світі? За допомогою комп'ютерних моделювань та штучно створеної шкіри.
Є світові сировинні фірми, як-от BASF чи Sesderma. Вони досліджують та створюють активи, які продають меншим брендам. Наприклад, українські компанії не мають власних лабораторій, а тому купляють вже протестовані компоненти та складають з них косметику, наче конструктор.
Готові засоби із вивчених активів можна тестувати на людях, однак такі дослідження дуже дорогі.
Чи можна вірити аналізаторам складів косметики?
На перший погляд, сайти-аналізатори складів косметики покликані полегшити покупцю вибір. Всі нібито "небезпечні" компоненти вони позначають червоним, "сумнівні" – жовтим, а "безпечні" – зеленим. Однак хімікиня каже, що такі ресурси лише підвищують тривожність, оскільки повністю "зеленого" складу на них не знайти.
"Треба розуміти, на основі чого робиться висновок про небезпечність. Більшість сайтів спираються на американську компанію Cosmetic Ingredient Review (CIR), яка багато компонентів досліджувала на тваринах. Тому ці дані часто є неінформативними: по-перше, велика різниця в організмах (шкідливе для одних може бути безпечним для інших), по-друге, використання сильно збільшених концентрацій.
Багато таких досліджень проводили на мишах. Але, наприклад, якщо цих гризунів годувати азбестом – з ними нічогісінько не трапиться. Натомість для людей він є канцерогеном навіть у мінімальних дозах", – зауважує Юлія Ярцева.
Яка основа для кремів є найкращою?
Останніми часом на креми ставлять позначку "на ламелярній основі". Для пересічного покупця це звучить незрозуміло, але водночас додає впевненості у якості. Та чи дійсно ці продукти такі хороші?
За словами хімікині, раніше креми містили два варіанти емульсій – пряму (багато води, мало жиру) і зворотну (багато жиру, мало води). Зараз додалася ще й ламелярна.
"Вона є фізіологічною, тобто наближеною до складу шкіри. Ламелярна емульсія складається з керамідів (зміцнюють захисний бар'єр), лецитину та інших фосфоліпідів (зволожують та відновлюють). Жири в ній лягають пластами, як у шкірі. Коли ми наносимо такі креми, вони сприймаються як "рідні".
Такі продукти не блищать, не жирнять, та і взагалі не відчуваються. Якщо ви дуже боїтеся вже загаданої "комедогенності", варто звернути увагу саме на ламелярну емульсію", – каже Юлія Ярцева.
Чи треба засоби для вирівнювання pH шкіри?
Раніше були популярними тоніки, які обіцяли вирівняти pH після вмивання. Але чи заслужено їх забули?
Кислотність (pH) шкіри здорової людини – 5,5. У людей з акне вона вище, тому часто засоби з кислотами "підкислюють", щоб вирівняти показник.
За словами експертки, засоби для вмивання, як правило, роблять із фізіологічним pH. Але є пінки, які сильно зневоднюють – в їхній основі лежать жирні кислоти (міристинова, стеаринова, пальмітинова чи лауринова) та калію гідроксид). Такі засоби використовувати небажано, особливо на постійній основі.
"Тонік для вирівнювання pH – це старий маркетинговий хід. Шкіра сама відновлює свою фізіологічну кислотність. Тонік треба обирати за іншими функціями – заспокоєння, зміцнення, антиоксидантна дія тощо", – каже хімікиня.
Що краще для демакіяжу – міцелярна вода чи гідрофільна олія?
Гідрофільна олія заполонила косметичні огляди, в яких її рекламують як засіб для глибокого очищення шкіри від бруду та косметики. Та насправді підійде вона не кожному.
Основа гідрофільної олії – олія і мийна ПАР (поверхнево-активна речовина). Спочатку перша розчиняє жир на обличчі, а потім друга емульгує з водою. Такий процес очищення шкіри є досить швидким.
Водночас в основі міцелярної води – вода і мийна ПАР. У цьому випадку розчиненням жиру займається остання. Оскільки її концентрація невисока, то процес очищення є м'яким, але довгим.
"Гідрофільна олія – корейський продукт, заточений під їхню фізіологію. Європейцям вона може підійти, але не всім. Постійне використання сприяє вимиванню ліпідного шару, який у нас не такий в'язкий і сильний.
Сухій шкірі гідрофільна олія на постійній основі точно протипоказана, бо в неї ліпідів і так мало. Людям із жирною шкірою та в'язким себумом вона може підійти. Проте тут є інший бік – цей засіб може провокувати висипи. Але хочу наголосити, що це дуже індивідуально", – говорить Юлія Ярцева.
Що означають численні позначки на сонцезахисних засобах?
Три чарівні літери – SPF (Sun Protect Factor) – і ви захищені від сонця. Але на полицях так багато засобів із цією абревіатурою, тож як не заплутатися при виборі?
Існує три види променів – UVA, UVB і UVC. Останні – найкоротші, їх затримує озоновий шар. Гріють і дають нам засмагу (або спалюють шкіру – як пощастить) UVB-промені. А от UVA – найдовші серед усіх і найхолодніші. Ми їх не відчуємо, але вони дуже активні й проникають навіть через хмари у похмуру погоду.
"Раніше вважалося, що потрібно берегтися тільки від UVB-променів, тому косметичні засоби тестували лише на них. Тобто значення SPF – 15, 30, 50 – показує рівень захисту саме від UVB.
До речі, через недоцінення UVA-променів сонцезахисні продукти радили наносити тільки у теплу пору року. Але потім з'ясували, що ці промені також шкідливі – сприяють фотостарінню та навіть можуть спричиняти рак. Тому зимою сонцезахист теж потрібний", – пояснює хімікиня.
У сонцезахисні засоби додають фільтри двох типів. До фізичних (мінеральних) належать лише два – оксид цинку і діоксид титану. Натомість хімічних (синтезованих у лабораторії) дуже багато. Вони поділяються на фільтри старого і нового покоління – залежно від періоду створення. Перші почали активно розробляти ще у 1950-х роках, другі – у 1990-х та 2000-х.
"Будь-який фільтр краще, ніж перебувати на сонці без жодного захисту. Але кожен має свої нюанси. Фізичні сильно вибілюють шкіру та можуть утворювати ефект маски. Хімічні значно комфортніші та майже не відчуваються. Проте жодного абсолютно безпечного фільтра не існує, оскільки всі вони можуть спричиняти подразнення – це індивідуально", – зазначає експертка.
Старі хімічні фільтри (як-от авобензон, оксибензон, октокрилен) створювалися у 50-ті роки минулого століття, коли не було таких сучасних методів тестування. Вони мають не таку високу стабільність (здатність зберігати свої властивості протягом визначеного виробником терміну), як нові.
"Є підозри, що вони можуть впливати на організм, зокрема на ендокринну систему, але поки остаточних висновків чи заборон немає. В ЄС це перевіряють. Тому старі хімічні фільтри точно краще, ніж вплив ультрафіолету. За моїми спостереженнями, зараз більшість компаній переходять на нові хімічні фільтри (Tinosorb S, Ethylhexyl Triazone, Mexoryl XL тощо), бо вони досліджені, краще поводяться на шкірі.
Я тестувала засоби з ними за допомогою УФ-камери. 2 години вони абсолютно стабільно тримаються на шкірі, на 3-й – починають стиратися. До 5-ї години вже немає захисту SPF 50, але фільтри все одно мінімізують вплив ультрафіолету", – каже Юлія Ярцева.
Водночас у США законодавство відстає від європейського, тому там досі дозволені лише фізичні та старі хімічні фільтри.
То як розібратися з позначками на сонцезахисних засобах? Значення SPF можуть бути різними. Стандартом є SPF 30 та SPF 50. Перший захищає на 97% (пропускає 3% променів), другий – на 98% (пропускає 2%). Все, що вище за 50, є чистим маркетингом.
"Але SPF – це більше стандарт для виробників. Щоб отримати SPF 50, потрібно покласти певну кількість фільтрів. Без цієї норми компанії займалися б самодіяльністю і мали б різні рівні захисту", – каже експертка.
У BB-кремах, пудрах, інших тональних засобах можна також зустріти SPF 15. Але такі засоби не зможуть забезпечити максимальний захист.
"Як працюють фільтри? Хімічні поглинають промені й перетворюють їх на тепло, а фізичні – ще й відбивають.
Коли ми наносимо SPF 15 – частину вдається зловити, а інша все ж діє на шкіру. Такі засоби не захищають на можливий максимум. Тим паче сонцезахист наносять за правилом двох пальців (смужки крему видавлюють на два пальці та мажуть на обличчя, шию і вуха), а для тоналки цього буде забагато. Крім того, показники SPF із різних засобів не сумуються", – зауважує хімікиня.
Позначка PA на корейській косметиці вказує на те, що засіб захищає також від UVA-променів. Чим більше плюсів біля неї (PA+++ чи PA++++), тим вищий рівень захисту. PA виміряється показником PPD (Persistent Pigment Darkening), який вказує на здатність запобігати стійкій пігментації. Але він є недостатньо інформативним, оскільки є різні фототипи шкіри й не завжди можна правильно оцінити потемніння.
Через це в ЄС такий підхід не сприймають. Щоб вказати на здатність засобу боротися з UVA-променями, "UVA" обводять у кружечок.
Наскільки важливо дотримуватися терміну придатності косметики?
Зазвичай на засобах є два терміни придатності: загальний і після відкриття. Але часто люди ними нехтують та сподіваються, що нічого не трапиться. "Це ж не зіпсоване молоко, яким можна отруїтися". Та насправді така думка хибна, бо "до останньої краплі" – це не завжди про безпеку.
"Все ще гірше, ніж із молоком. Якщо з'їсти протерміновану їжу, можна навіть не отруїтися, бо ферменти шлунка нейтралізують шкідників. На шкірі таких механізмів немає. Якщо в баночці з кремом виросте погана мікрофлора, наша власна з нею може не впоратися. Порушення балансу здатне привести до подразнення, висипів", – наголошує Юлія Ярцева.
Чіткого терміну придатності для косметики немає. Тобто опівночі наступного дня після вказаної дати засіб не перетворюється на "гарбуз". Виробник вказує той термін, протягом якого гарантує стабільність продукту та несе за нього відповідальність. Після його спливу косметика ще довго може залишатися придатною до використання – а може й ні.
Хімікиня каже, що сухим декоративним засобам, як-от тіні чи рум'яна, завершення терміну придатності не загрожує, якщо вони не окислилися. Все через те, що у середовищі без води мікроорганізми не здатні розмножуватися. Натомість за термінами туші, помади та доглядових засобів слідкувати треба ретельно.
"Парфумів це теж стосується. Ви помічали, що свіжа пляшечка пахне по-іншому, ніж під кінець використання? Це трапляється через здатність парфумів окислюватися. Віддушки дуже активні, тому їх важко стабілізувати. Якщо у вас цілий бар парфумів – вони стоять роками, а тим часом всередині протікають невідомо які реакції. Потім ви це все вдихаєте", – зауважує експертка.
Чи завжди люксова косметика краща за мас-маркет?
Якість завжди залежить від конкретного продукту – навіть у люксових брендів є погані або "пусті". Крем з уже згаданим екстрактом чорної ікри за 2000 євро не володіє надприродним ефектом, якого не може забезпечити засіб за 2000 гривень.
Особливо це стосується базової косметики, як-от продукти для вмивання чи зволоження.
Натомість виправданою підвищена ціна може бути у випадку використання інноваційних компонентів – наприклад, пептидів. Оскільки це білкова структура, їй треба спеціальні умови для зберігання. Високі температури й кислотне середовище є для них небезпечними. Звідси й висока вартість.
"Корейські засоби з пептидами трохи дешевші, ніж європейські, завдяки розмірам партій. Однак треба враховувати також відсоток активів, який здебільшого не розкривають", – зазначає Юлія Ярцева.
Альона Павлюк, "Українська правда. Життя"
