Видання не для тупих. Перезавантаження

7
5 липня 2008
Після скандалу з виданням "Рекреацій" Юрія Андруховича у "Сучасності", редакція видання стала обережнішою та хитрішою. "У словах іншомовного походження з’явились крапочки, залишились тільки перша літера і остання," - пригадує письменник
Міністр культури Василь Вовкун зізнався "Життю", що раніше читав усюди, навіть у метро. "Але сказати, що так увесь час – ні. Зараз такого фанатизму немає, тим більше, що не все читаю, а вибираю. Коло спілкування у мене широке, тож довіряю тим людям, які кажуть, "оце треба почитати"
Що мені розповіді про книжки! Поцілунки завжди приємніші! Цих двох політиків поєднує не лише приналежність до однієї фракції у парламенті, але й любов до "Сучасності"
До того, як випустили цей випуск журналу, редакційна колегія жодного разу не збиралась. Тож у її членів доволі різне бачення майбутнього проекту
Одне відомо напевно: тимчасово Кириленко бере "Сучасність" під своє крило
Разом з керівником Інституту національної пам’яті Ігорем Юхновським. Під час свого виступу політик згадав і козацтво, і радянщину, і голодомор, і "гівнюка" Табачника
У Івана Малковича (на фото - в центрі) є серйозні заувження до дизайну журналу. Зокрема, "щоб він не друкувався таким величезним кеглем, бо це ніби для стареньких. І це ніби ознака, що нема ще що туди дати в цей журнал"
Режисер Олесь Санін (на фото - в центрі) хоче бачити видання "трибуною інтелігенції для суспільства". Сам він познайомився з журналом у дорозі. "Я їхав у електричці в Ірпінь, і там знайшов цей журнал (його хтось залишив). Коли я його читав, уявляв собі ту людину, яка його купила, зробила..."
Кому що, а нам - вино!
По секрету тільки між жінками: нардеп Ірина Геращенко намагається щось розповісти колегам Ользі Герасим'юк і Олені Кондратюк
Головний редактор Віктор Мороз: "Ніякої науковості не буде. Це журнал для широкого кола інтелектуалів. Філолог має зрозуміти, що робиться в економіці, що робиться в юриспруденції, історик має зрозуміти, що відбувається в літературі"
Журналісти Вахтанг Кіпіані, ведучий "Свободи слова" Андрій Куликов та Ірина Геращенко пробули до кінця презентації. Щоправда, під музику "Мандрів" вже не танцювали
Микола Жулинський (на фото в центрі зліва): "Оновлена тим, що є певна гарантія зримої підтримки видання. Бо завжди було так: чи знайдуться кошти?"
Микола Жулинський Віктору Морозу: ну, у тебе карт-бланш на два роки!
Депутатка Лілія Григорович - теж одна з шанувальниць "Сучасності"
Письменники брати Капранови на святі були ведучими. Вони непогано переводили зауваження у площину сміху. Так, ремарку Малковича про надто великикй кегль було зустріто чимось на зразок "наші читачі - розумні, вони часто в окулярах"
Вишиванка була на багатьох присутніх
Хоча можна було оядгнутись і по-сучасному

Хоч із "Сучасністю" письменника пов’язує багато. Саме тут були надруковані його романи "Рекреації" та "Московіада". Перший викликав таку хвилю нерозуміння діаспори, що Андруховичі навіть передумали їхати до родичів у США.

"Нам відповіли, що оскільки у нас цього автора страшенно не люблять, то це будуть зв’язки, які скомпрометують їх в очах громади. Тож треба на декілька років відкласти цю зустріч, щоб ті "Рекреації" забулися. Тоді можна буде зустрітися," - пригадав Андрухович.

Зараз журнал письменник не читає і не передплачує, а все, що публікувалось у "Сучасності" у двохтисячних роках, для нього повито туманом. У цьому Андрухович не унікальний.

Капіталізм розчиняє більше, ніж шлунковий сік
Журнал "Сучасність" - культове видання. Засноване ще у 1961 році у, воно понад три десятиліття видавалось у Мюнхені, потім переїхало до США, а у 1992 році – до Києва. І якщо раніше тексти публікацій наносили на тонесенький папір від цигарок, скручували у тоненькі трубочки, запаковували в целофановий папір і потім заковтували, то нинішніх вимог ринку видання не витримало.

Останні декілька років воно виходило нерегулярно, тож більшість інтелігентів навіть не знають, що з ним відбувалось у буремних двохтисячних.

Саме тому й було оголошено про відродження журналу. Гроші на це виділив Інститут національної пам’яті (яким керує Ігор Юхновський) та Фонд молодіжних демократичних ініціатив (який очолює нунсівець В’ячеслав Кириленко).

Ідея відродити "Сучасність" прийшла в голову "спочатку (Іванові) Дзюбі, потім (Ігорю) Юхновському, потім мені і ми все разом це придумали," - розповів Віктор Мороз історію повернення з забуття колись відомого журналу.

Але придумали вони наразі ще не все. Адже поспілкувавшись з членами редакційної ради, "Життя" зрозуміло, що досі навіть немає чіткої концепції того, якою має бути нова "Сучасність". Так, письменник Василь Шкляр та видавець Іван Малкович переконані: видання має бути елітарним у хорошому значенні цього слова. Воно ніколи не буде прибутковим, не має вміщувати рекламу, але зате на його сторінках має бути багато літератури.

"Тут повинні бути елітарні вчені, публіцисти, економісти, ті, які справді рухають свідомість уперед. Тут має бути сучасна талановита література, взагалі журнал має бути талановитим. Бо тільки тоді він буде "Сучасність", коли на кожну сторінку, якщо не з першого, то з другого речення можна зрозуміти, що це талановито. Бо якщо цього не буде – нічого не буде, " - каже Іван Малкович "Життю".

Василь Шкляр при цьому додає, що журнал мають читати "українці, з високим смаком і загостреним почуттям національної гідності". Мова йде про кільканадцять тисяч розумних людей, а "тупим людям" Шкляр би "заборонив читати цей журнал, бо це привілей вибраних".

І Шкляр, і Малкович є членами редакційної ради "Сучасності". Як і В’ячеслав Кириленко. А от у нього, як і в головного редактора видання Віктора Мороза, дещо інше бачення майбутнього цього колись легендарного журналу.

На їхню думку, воно має бути для "широкого кола читачів".

"Він поширюватиметься в кіосках, пройде рекламна кампанія щодо передплати. Ми цільовим чином забезпечимо поширення його по всіх без винятку бібліотеках та університетах країни, " - запевнив Кириленко.

Віктор Мороз взагалі планує вивести видання за 2-3 роки на самоокупність та на десятитисячний тираж. Тому у ньому, звісно, з’явиться реклама і вона буде дорогою.

Та й сам журнал не буде дешевим, але скільки він коштуватиме, наразі не відомо. Знаємо тільки, що поява "Сучасності" у кіосках запланована на осінь цього року. Його унікальна пропозиція формулюється приблизно так: концепції розвитку, вільний політ думки, аналіз явищ, а не інформприводів.

Головний редактор переконаний: "Сучасність" читатимуть розумна молодь, інтелектуали, які "незалежно думають" та є самодостатніми людьми, бо статті будуть написані цікаво і без науковості.

При цьому він запевняє, що "в Україні вже достатньо велике середовище таких людей". Однак у своїй редакторській статті до пілотного випуску Мороз пише трохи інакше, виказуючи певні сумніви в інтелектуальній потузі еліти.

Не відомо також достеменно, яким буде спрямування нового видання. У випуску, який видали журналістам та гостям заходу фактично не було літературної частини. Це дало підстави деяким членам редколегії просити не політизувати видання, а повернути його в попереднє русло.

"Журнал сучасних українців"
Міністр культури Василь Вовкун радо роздає коментарі. "Всі видання ніякі, " - каже він і пригадує часи своєї буремної молодості, коли теж передавав журнал з рук в руки.

Тоді "Сучасність" для нього була подією. Б’ють себе в груди і запевняють журналістів у тому ж самому ще багато політиків, які прийшли на подію.

- Хто з них справді раніше читав "Сучасність"? – питаємо головного редактора з надією, що він обговорював з ними щось з публікацій, минулих чи майбутніх, байдуже.
- Їх зараз запитай, вони всі читали його ледь не змалку, - каже Віктор Мороз.

Кириленко у своїх свідченнях любові пішов дальше. Раніше він теж переймався "нецензурщиною", а тепер її видаватиме.

"Я наприклад, прочитав "Сучасніть", коли був студентом першого курсу філософського факультету у жовтні 1988 року," - продемонстрував нашоукраїнець свої здібності до запам’ятовування зв’язок "подія-дата".

"Вже в університеті діяло товариство "Громада" і у них там можна було розжитися, як тоді казали "позацензурною літературою". Такою вважалась і "Сучасність", яка під великою конспірацією на одну-дві години із рук в руки передавалась, " - оповідає про свої шпіонські пригоди політик.

Тепер все простіше. Його структура виділила гроші на 2-3 роки на видавництво "Сучасності". Редактор переконує: гонорари платити будуть хороші, бо грошей є достатньо.

Втім, у політиків є одна погана звичка: гарно попіаритись, а потім забути про свої обіцянки.

"Щоб цей журнал був для нього не якимсь там другом, а справжньою коханкою. Найрозкішнішою, яку б він годував, зодягав, тримав у розкоші, щоб ця "Сучасність" купалась у розкоші," - порадив Василь Шкляр головному фінансистові проекту Кириленкові.

А якби ще Україні "більш-менш широкого і зацікавленого прошарку публіки, яка б цікавилась новою культурою, але не просто так цікавилась, але виступила в її підтримку своїми грошима", як каже Андрухович, то тоді, може, наші культурні справи пішли б на краще.

"Тобто своє зацікавлення продемонструвала б у купуванні книжок, дисків, фільмів, відвідуванні виставок, купуванні картин чи інсталяцій..." - роз’яснює письменник. Можна почати і з "Сучасності". Звісно, якщо видавцям вдасться зробити з нього якісний продукт. Дуже не хочеться, щоб таке брендове видання було поховане одразу після повернення з клінічної смерті.

Всі фото Дмитра Ларіна



powered by lun.ua