У Могилянці покажуть неформальну пресу
В основі виставки - колекція журналіста Вахтанга Кіпіані та зібрання бібліотеки НаУКМА, а також окремі видання, передані на виставку Тарасом Возняком, Йосипом Зісельсом, Сергієм Одаричем, Олексою Пограничним тощо.
На виставці буде представлено періодичний самвидав 1960-70-х років та неформальну пресу 80 -90-х років, а також часописи, які випускалися українцями за кордоном.
Історія періодичного самвидаву в Україні починається у першій половині 1960-х років. Рукописні та машинописні часописи й вісники були доволі поширеним явищем у студентських аудиторіях та колах інтелігенції під час "відлиги". Тоді ж виникає політичний самвидав, що став доказом формування ідеології нового покоління борців за самостійну Україну.
1964 року підпільна націоналістична організація "Український Національний Фронт" видала перше число машинописного журналу "Воля і Батьківщина" (до 1966 року вийшло друком 16 номерів).
Згодом під егідою "Української загальнонародної організації" вийшов журнал "Український вісник". Відтак, у січні 1970 року львівський журналіст В'ячеслав Чорновіл розпочав випуск іншого "Українського вісника", який став найвідомішим органом незалежного слова в радянській Україні. Незважаючи на арешти, періодичний самвидав продовжував виходити і в 70-х роках.
На виставці буде представлено близько 15 видань цього періоду.
У другій половині 80-х років політична ситуація в СРСР змінилася. Перебудова створила умови, в яких запити широкої публіки до нової інформації значно перевищували те, що могла запропонувати офіційна преса. Водночас, суворі покарання за "інакомисліє" дещо втратили свою невідворотність.
Як результат, у 1980 х роках почали виходити численні видання неофіційної преси. Найбільшими центрами її виготовлення були Київ (близько 250 назв), Львів (понад 100 назв), Житомир, Луцьк, Дніпропетровськ, Одеса, Харків.
Прикметно, що самвидав виходив і в маленьких містечках і навіть селах - Снігурівці на Миколаївщині, Куровичах на Львівщині, Тернах на Сумщині, Острові та Великих Бірках на Тернопільщині, Дубовому на Закарпатті, Родниковому та Новокльоновому в Криму...
Друк здійснювався в умовах напівпідпілля - здебільшого, у столиці Литви - Вільнюсі, а також інших містах Балтії.
Якісь видання мали виражений антирадянський характер, інші ж були новою для радянського простору формою свободи, що іноді межувала із самодіяльністю.
На виставці буде представлено видання різних ступенів опозиційності - від видань РУХУ та УГС до екологічних, гумористичних, еротичних газет. Також буде виставлено партійні та політичні видання, видання громадських організацій - Товариства Лева, "Меморіалу", ТУМ; газети національних спільнот: євреїв, вірмен, кримських татар, культурологічні, музичні, літературно-мистецькі, фензіни; релігійні видання - УАПЦ, УГКЦ, протестантів, РПЦ, "Білого Братства"; дитячі, молодіжні та студентські листки, гумористичні, розважальні, комерційні газети, видання діаспори, могилянський самвидав.
Найбільш знакові видання: "Український вісник" В'ячеслава Чорновола, "Поступ" Олександра Кривенка, "Голос відродження" Сергія Набоки, "Наша віра" Євгена Сверстюка, "Євшан-Зілля" Ірини та Ігора Калинців.