Три смерті Десятинки
Церква святої Богородиці, перший християнський храм Київської русі, була символом. Символом нової віри, символом могутності і багатства держави, символом своєї епохи.
Вона не мала аналогів ні у Візантії, ні у самій Русі, її поява стала витоками подальшої архітектури і мистецтва взагалі. На сьогоднішній день, на жаль, вона все більше перетворюється на символ боротьби за чиїсь інтереси...
Смерть перша
Збудована церква візантійськими майстрами у 996 році на честь Різдва Богородиці за часів князювання Володимира Святославовича, який традиційно виділив десяту частину князівських доходів - десятину...
Десятинна церква являла собою хрестово-купольний шестистовпний храм і була оздоблена мозаїкою, фресками, різьбленими мармуровими та шиферними плитами. Ікони, хрести й посуд привезені з Корсуня (Херсонесу) - район сучасного Севастополя 1007 року.
Окрім головного престолу, церква мала ще два предільних: святого Володимира і святого Миколая. У Десятинній церкві було поховано Володимира Святославовича, його християнську дружину - візантійську царівну Анну, сюди ж було перенесено з Вишгорода прах княгині Ольги.
За свої неповні 250 років існування церква пережила чимало: пожежі, пограбування, землетруси - це все "квіточки" у порівнянні із втручанням до справи відновлення церкви неспеціалістів...
Так, у 1171 церкву пограбували війська Боголюбського, 1203 - Рюрика Ростиславовича, а в 1017 храм постраждав від пожежі і землетрусу. А на початку 12 століття церкву було перебудовано і збільшено за рахунок добудови додаткових приміщень.
1240 рік ставить крапку на біографії "первісної" Десятинної церкви - монголо-татарські орди Хана Батия не залишили шансів вижити ні храму, ні киянам, для яких він став останнім оплотом...
Смерть друга
Перший сплеск інтересу до зруйнованої святині датується XVII століттям і пов'язаний він із діяльністю митрополита Петра Могили. 1635 у одному із вцілілих преділів, він засновує маленьку церкву у пам`ять про зруйновану святиню і ставить у ній одну з найстаріших ікон з образом святого Миколая, ту саму, яку привіз з Корсуня князь Володимир.
Пізніше Петро Могила знайшов у руїнах саркофаг князя Володимира і його дружини Анни. Череп князя поклали у церкві Преображенія (Спаса) на Берестові, потім його перенесли до Успенської церкви Києво-Печерської лаври. Кість і щелепу передали до Софійського собору. Все інше знову поховали. За заповітом Петро Могила залишав на відновлення Десятинної церкви тисячу золотих.
Другий сплеск уваги до церкви був менш шляхетним, аніж попередній. До справи взялися аматори... На початку ХІХ століття з ініціативи Київського митрополита Євгенія Болховітінова, вченого історика-дослідника старожитностей, проводяться широкі археологічні дослідження фундаментів Десятинної церкви.
Київський митрополит не хотів бачити церкви в руїнах. Розкопки було доручено священику Михайлу Кочеровському та чиновнику і археологу-аматору Кіндрату Лохвицькому. З огляду на відсутність у нього належних технологій і поняття про те, як проводити розкопки, шкоди з його роботи стало більше, ніж користі.
Він же запропонував перший план, що жодного відношення до оригіналу не мав. На щастя, проект, запропонований на основі цього плану архітектором Мезенським, не затвердили.
 |
| Десятинна церква ХІ століття. Модель Д.Мазюкевича. Фото hai-nyzhnyk.mylivepage.com |
1826 до справи взялася уже Академія мистецтв і дала доручення архітектору Єфімову провести нові розкопки. Було складено новий план, але і він містив чимало елементів фантастичного...
Поручик у відставці Аннєнков швидко збагнув, що під завалами можуть бути скарби часів Київської Русі, і хутко скупив за безцінь землі навколо руїн, і, щоб повністю зупинити будівництво, щедро запропонував відбудувати церкву на власний кошт.
Більша частина знайдених під час розкопок речей (золоті та інші дорогоцінні речі та оздоби стародавньої церкви) була привласнена цим "великодушним чтителем священной древності". Пізніше "аннєнковський" скарб перекупив інший "чтитель" - російський поміщик Кір'яков і він опинився поза межами України.
Це був один із найбільших і найцінніших скарбів серед відомих знахідок. Правда, деякі монети з розкопок "археолог" великодушно пожертвував Київській Духовній Академії.
Храм було відновлено (тобто, споруджено новий - схоже, ніхто і не намагався відродити церкву у її первісному вигляді) за наказом Миколи І стараннями архітектора Стасова. Появу новобудови сучасники зустріли критично: історик Микола Закревський писав, що споруджено важкий, як ступа, храм, без усякої потреби: прихожан в ній було мало, та і її художня цінність викликала сумніви...
Нові випробування на "Десятинну церкву-2" прийшли із владою більшовиків у 30-х роках ХХ століття. День 14 березня 1936 року став вироком для Десятинного храму: секретар Київського міському партії Салов та голова міськради Петрушанський звернулися до Політбюро ЦК КП(б)У з проханням санкціонувати знесення Володимирського собору та Десятинної церков.
"За генеральним планом реконструкції міста Києва, затвердженим ЦК КП(б)У, Володимирський собор і Десятинна церква намічені до знесення, як об'єкти які не мають великої історичної цінності, - тому міськом КП(б)У і міськрада прохають дозволити приступити до розібрання зазначених церковних будівель".
Володимирський собор вцілів: до нього просто не дійшла черга. Десятинна церква була зруйнована того ж 1936 року...
 |
| Десятинна церква у Києві. Фотографія 1901 року. Фото interesniy.kiev.ua |
Смерть третя???
Ідея "Десятинної церкви-3" вперше спала на думку екс-президенту Леоніду Кучмі у 2000 році. Естафету підхопив Олександр Омельченко, а вже 3 лютого 2005 року Віктор Ющенко підписав наказ про відновлення Десятинної церкви, на що з державного бюджету буде виділено близько 90 мільйонів гривень.
Щоправда, жоден із політиків не замислювався над тим, що відновлювати те, про що не збереглося жодних уявлень - це рівнозначно казковому принципу "піти туди, не знаю куди, знайти те, не знаю, що..."
Що кожного року в Україні зникає близько 50-ти пам'яток історії і архітектури, які не потрібно було відновлювати, а тільки підтримати і зберегти.
Що новозведений хоррор "Десятинка-3" назавжди поховає безцінні археологічні матеріали, серед яких - середньовічні поховання; що "кляті язичники", на яких так нарікають священики, зрештою, також мають певне право відвідувати це місце, адже до Х століття там знаходились і язичницькі культові споруди.
Що, зрештою, архітектурний ансамбль "трохи" не той, що був у Х столітті, щоб церква могла вписатися у сучасний пейзаж...
Ці та багато інших міркувань "сильні світу цього" лишають простим смертним - не до роздумів їм.
З точки зору науки...
Свою позицію щодо "відновлення" храму висловлює заступник директора Інституту археології НАН України, доктор історичних наук, начальник археологічно-архітектурної експедиції професор Гліб Івакін.
- Гадаю, що питати, як ви до цього ставитесь - щонайменше безглуздо. Тому одразу спитаю про аргументи проти "відродження" Десятинної церкви.
- Згідно з законодавством, на території заповідника будівництво заборонено, за винятком тих випадків, у яких ідеться про відновлення зруйнованих чи ушкоджених пам'яток. В даному випадку, не можна говорити про відродження того, про що ми не маємо уявлення, адже матеріалів практично немає, документів про те, якою була церква на початку, не збереглося.
У кожного науковця є, щонайменше, одна версія графічної реконструкції церкви, а у деяких - по три чи чотири. Тому так зване відродження - це, у будь-якому випадку, фальсифікація.
Десятинна церква - це витоки архітектури і всього мистецтва Русі, це був символ тої епохи... Ми не маємо права ставити фальсифікат. По-друге, на цій ділянці знаходиться надто багато цінних археологічних знахідок, через які землю не можна забудовувати.
- А які знахідки на території Десятинки є найціннішими?
- Найцінніші знахідки це ті, про які ми ще не знаємо! А взагалі там представлено багато різних шарів: трипільці, скіфи, черняхів, могильники надзвичайно цікаві 9-10 століття, які треба досліджувати...
- Чи є, на вашу думку, шанс вберегти Десятинку від "відродження" і якими мають бути заходи запобігнення будівництва?
- Заходи одні - дотримуватися закону.
- Але те, що відбувається зараз - хіба не порушення закону?
- Поки що, на жаль, ні. Тепер усе залежить від того, яке рішення прийме нарада науковців. Але закон... Он, зведена дерев'яна будка на території заповідника - чому?! Коли навіть кіоск зараз не можна відкрити без спеціального дозволу, а тут - заповідник, і раптом ця незграбна споруда, без жодного права...
І священики ті кажуть, мовляв, хіба ж можна за всіма тими законами жити?... Можливо, така вседозволеність є свого роду компенсацією за минулі утиски, адже зараз при владі знаходяться ті самі люди, що будували комунізм і усіляко винищували будь-які прояви релігійності...
А тепер всі почати різко ходити у церкву, і закривають очі на такі речі... Завжди потрібно розділяти віру, релігію із релігійними організаціями, це різні речі, бо останнє - це завжди політичний інтерес, так було завжди - і за часів Середньовіччя, і зараз...
- Відомо, що до християнства на цій території були також язичницькі святині. І зараз це місце стало неофіційним об'єктом паломництва сучасних послідовників старої віри. Чи мають вони, на вашу думку, зі свого боку заявляти права на збереження цієї ділянки незабудованою?
- Ну, по-перше, язичники - це такі самі люди, як і християни, і їх слід поважати. Адже існувала до прийняття реформи Володимира культура, і ця культура була, можливо, не менш потужною за християнську. Щоправда, наявність там пам'яток язичництва - питання суперечливе, наразі це лише гіпотези, а не факт.
А ті "пам'ятки", що стоять там зараз - це ж підробка, що не має нічого спільного із тими культовими спорудами. До так званих сучасних язичників я досить скептично ставлюся. Це лише фантазія сучасників, що не має нічого спільного із історичними реаліями, як і, скажімо, бойовий гопак - відродження традиції, якої не існувало, яка є вигадкою нашого часу.
Так само, як і претензії патріархату на цю землю є безпідставними. Ні перші, ні другі не мають права претендувати на Десятинну церкву, вона має належати заповіднику, а всі бажаючи можуть відвідати свою святиню на екскурсії...
- Питання щодо розкопок. Коли почалася ваша експедиція і коли очікується її завершення?
- Почалася у 2005 році, а закінчиться... як гроші виділять, так і закінчиться, бо поки ще копати і копати... Зараз будемо піднімати питання про те, щоб продовжити експедицію до наступного року. Бо у серпні вона взагалі не працювала, цілий місяць! - всі студенти роз'їхалися за межі міста, а ми не можемо зацікавити їх фінансово. А студенти - основна робоча сила у нас... У вересні плануємо продовжити роботу, але все буде залежати від погоди...