Берлінські лікарі вилікували ВІЛ

Лікарям берлінської клініки справді вдалося подолати вірус імунодефіциту в одного з пацієнтів. Однак випадок цей унікальний і про перемогу над хворобою говорити ще дуже зарано, повідомляє "Німецька хвиля".

Розпочалася ця історія три роки тому. До берлінської клініки "Шаріте" звернувся 39-річний американець, мешканець німецької столиці, де йому діагностували лейкемію у важкій формі.

Пацієнт перебував у важкому стані, який погіршувався ще й тим, що кількома роками раніше він був інфікований вірусом імунодефіциту. На щастя, проти ВІЛу він вчасно почав приймати відповідні ліки, які стримували розвиток інфекції.

Лікар Ґеро Гюттен. Фото з сайту "Німецька хвиля"

Тому його лікар Ґеро Гюттер першочерговим завданням поставив боротьбу з лейкемією стандартним у таких випадках способом лікування - хіміотерапією в комбінації з пересадкою кісткового мозку.

Але під час пошуку відповідного донора лікар вирішив додати до необхідних критеріїв ще один - несприйнятливість до ВІЛ-інфекції.

"Річ у тому, що вірус імунодефіциту для проникнення до клітини використовує два білки - CD4 i CCR5. Перший білок незмінний, а ось ген, який кодує другий білок, у незначної частини населення має мутацію, яка робить цих людей резистентними до ВІЛ", - розповідає лікар.

Медики вирішили, що все одно доведеться трансплантувати кістковий мозок онкохворому з ВІЛ-інфекцією, то чому б не спробувати у цьому випадку донора з антивірусною мутацією.

Сподівання лікарів перевершили найсміливіші очікування. Нині пацієнт не лише повністю вилікувався від лейкемії, але й вже впродовж багатьох місяців жодні аналізи не вказують на ВІЛ-інфекцію.

Утім, лікарі застерігають від надмірної ейфорії. Вони підкреслюють, поки що про вилікування від ВІЛу не може бути й мови.

"Ні сьогодні, ні в найближчому майбутньому ця методика не є придатна для лікування ВІЛ-інфекції", - стверджує лікар Ґеро Гюттер.

Знайти відповідного донора, кісткового мозку, який би прижився в новому організмі, дуже непросто. А те, що в цьому випадку знайшли ще й донора з імунітетом до ВІЛ, взагалі межує з дивом.

Однак, саме по собі відкриття берлінських лікарів має важливе наукове значення. "Раптом перед нами відкрилися нові шляхи, про які ми тривалий час думали, що вони не функціонують", - зазначає директор Норберт Брокмайєр.