Пораненого Тичину провідував Хрущов, а дачу поет ділив з партизаном

136
29 січня 2009

Поговорюють, Павло Григорович не любив першу столицю України у часи Радянського Союзу через густий пил та мілку річку Лопань, пише "Комсомольська правда в Україні".

Однак саме Харків надихнув його написати відомий антивійськовий маніфест "Я стверджуюсь!" і ліричний вірш "О панно Інно!".

До речі, у квартирі поета, яка розташована у будинку письменників "Слово", ще до сьогодні живуть його родичі - племінник Юрій та правнучка Ольга.

 Племінник поета Юрій Тичина та правнучка Ольга

З особистих речей Тичини залишився лише німецький міксер, який ще й досі працює.

А листи, величезна бібліотека, меблі і навіть улюблений рояль літератора - передали до київського музею поета.

Відомо, що до Харкова Павло Тичина переїхав у 1923-му році, коли йому запропонували посаду редактора у газеті "Червоний шлях".

Спочатку поет жив у комірчині, яка раніше була ванною кімнатою. З меблів у нього були лише стілець з табуреткою, а замість ліжка - купа газет, накритих ковдрою.

До того ж, літератору довго не щастило з сусідами - один з них полюбляв колоти дрова одразу перед дверима Тичини.

А коли Павло Григорович отримав у 1928-му році окрему трикімнатну квартиру у Будинку письменників "Слово", то поверхом вище жив мисливець. Він постійно тупотів ногами, бігав з собаками та заряджав рушницю. На щастя, чоловік погодився помінятися квартирами з Тичиною.

Власних дітей у поета не було, але у його харківській, а потім і київській квартирах завжди жили племінники та брати.

"Він отримав помешкання у будинку "Слово", як одинак, але у нього мешкали три племінниці, племінник і старший брат", - розповідає племінник поета Юрій Тичина.

"А напередодні війни приїхав і брат Євген, який до того часу вже змінив ризу священика на філологію і викладав у школі українську мову та літературу. Пізніше Євген захистив дисертацію, де присвятив розділ поезії брата Павла", - додав Юрій.

Дача літератора: з солярієм, але без кухні

Окрім того, що Павло Григорович давав притулок родичам у своїх квартирах, ті також часто гостювали на його дачі під Києвом.

"Я приїздив до нього у Київ на канікули, відпочивав на його казенній дачі - дядько на той час був головою Верховної Ради УРСР", - розповідає племінник поета.

"Будинок був звичайним, фінським: одна половина належала Тичині, інша - відомому партизану Сидору Ковпаку, який їздив на "ЗІМ-110", - такому самому, як у Сталіна, лише не броньованому", - додає подробиці Юрій Тичина.

До речі, у харківському  будинку літераторів "Слово" жили й інші митці: поет Володимир Сосюра, письменники Микола Куліш, Микола Хвильовий, Остап Вишня, Іван Багряний та театрал Лесь Курбас.

Будинок відомих діячів культури був унікальним: великі квартири, солярій на даху, душові кабінки. А от кухонь не будували, тому що вважали, що радянського письменника треба звільнити від побуту. Тому у дворі працювала пельменна.

"У кожній квартирі встановили телефони - неабияка розкіш для тих років! Але не звичайні, а з прослуховуванням НКВД", - розповідає правнучка Тичини Ольга Маркіна, викладач іноземних мов.

Окрім цього, за кожним письменником був нагляд.

Серйозні ж репресії у будинку "Слово" розпочалися у 1932-му році. Одним з перших заарештували Івана Багряного. А за рік застрелився Микола Хвильовий.

Микита Хрущов провідував Тичину в лікарні

Павла Тичину ж визнали класиком української літератури у 1934-му році.

А через десять років - 30-го серпня 1943-го, - поет їхав на мітинг, присвячений звільненню Харкова. Автомобіль Тичини потрапив під обстріл німецького винищувача. Машина перевернулася і Павло Григорович серйозно ушкодив ногу.

У лікарні літератор навіть не показував, що терпить сильний біль. Саме тоді провідати Павла Тичину завітав сам Микита Хрущов. Навіть лишився фотодоказ цієї зустрічі.

Лікування ноги поет продовжив вже у Москві. І там, у шпиталі під впливом звільнення Харкова він і написав "Я стверджуюсь!".

Останній раз Тичина відвідав свою харківську квартиру у 1955-му році, коли помер його брат Євген.

Син дяка зі знанням 15 мов

Павло Тичина народився у 1891-му році у селі Піски Чернігівської області. Був одним з 13-ти дітей у дяка Григорія Тичини.

Майбутній поет отримав духовну освіту, мав прекрасний голос і слух. Окрім цього Тичина знав 15 мов і перекладав іноземних класиків.

Перший його збірник "Сонячні кларнети" вийшов у 1919-му році і одразу приніс молодому Павлу визнання.

Помер поет Павло Тичина у 1967-му році.

powered by lun.ua