Синяцькі канікули: відпочивати дешево

381
24 лютого 2009

З відпустки, зазвичай, повертаються чи із засмагою, чи із сувенірами, - з гірськолижного курорту Синяка повертаються з синяками, проте приємними, а ще - із заощадженими грошима.

"А ти поставив собі синяк, синяку?" - ця фраза стала коронною останнього вечора перебування серед студентів університету імені Тараса Шевченка в санаторії.

Поїздка в село Синяк вже заздалегідь передбачала надзвичайно веселий відпочинок. Через назву села у всіх сенсах цього слова. Моє перебування там закінчилося, окрім купи вражень, вдалої спроби вперше стати на лижі та знайомства з новими друзями, ще й отриманням 15-сантиметрового в діаметрі синяка над коліном.

Як дістатися?

Село Синяк (Закарпатська область, Мукачівський район) славиться своїми чудодійними джерелами та мінеральними водами. Саме на честь річки з синіми водами, Синявки, яка тягнеться уздовж села, отримали свою назву санаторій і джерело з лікувальною водою.

Село досить яскраво відповідало уявленням про Закарпаття: гори, гірська річка, смереки. Свіже повітря одразу одурманило голову, а незайманість лісу геть змусила забути про цивілізацію - наші вікна виходили у смерекові гущі, звідки іноді прибігало оленятко. Окрім того, з'явилось бажання попити лікувальної водички для профілактики та вести здоровий спосіб життя.

Для студентів путівка коштувала 310 гривень (проживання + харчування), а також десь біля 200 гривень квитки на потяг Київ-Карпати та зворотній Карпати-Київ (купе). Взагалі, до села Синяк можні дістатися не тільки зі станції Карпати, а ще з міста Мукачева.

З обох місць регулярно ходять автобуси, маршрутні таксі й звичайні таксі. З Карпат їхати на автобусі біля 15 хвилин (10 км) і коштуватиме це 1 гривня, з Мукачева - 40 хвилин за 2,50 грн. маршруткою, або за 20 хвилин на таксі за 70 гривень.

Проживання в санаторії "Синяк" обійдеться в 190 грн. на добу, але за 6 км від села Синяк є село Чинадієво, де можна поселитися в приватному секторі дешевше.

Але якщо ви налаштовані на пристойний відпочинок, і не хочеться платити за "совковий" номер в пансіонаті майже 200 грн., то за кілометр від санаторію є сучасні готелі, де ціни, зрозуміло, значно вищі.

Як розважитися?

Під мелодії "Закарпаття FM" почався наш відпочинок. У день нашого прибуття снігу не було, а всі заклади припиняли працювати о 23:00, тому ми мали вигадати власні розваги.

Синяк можна пішки обійти десь за годину. На разі ми записалися в сауну, ще домовилися про баню та знайшли басейн. Сауна тут коштує 60 грн. за годину, басейн - 25 грн. за півгодини.

До переліку пропонованих відпочивальникам екскурсій входили відвідування монастирів, сирного заводу, замків, термальних джерел тощо. Дорога до будь-якої з екскурсій триватиме біля години, проте перебування в Синяку пожвавиться й урізноманітниться.

Екскурсії коштують від 40 до 65 гривень: маршрутка за вами заїжджає прямо до санаторію.

В екскурсії до Мукачева поїхали самі - старовинне місто з європейським смаком вирішили краще обійти без гіда.

 
До винного погребу їхати довелося більше години, проте перебування в прадавньому підвалі з величезними бочками та історіями про кожне з вин і його дегустація - вартувало того.

На сніг ми дочекалися в передостанній день, коли вже встигли покататися на лижах в іншому місці. Проте краєвид засніженого Синяка тільки додавав настрою. Тим паче можна приїжджати сюди в інший час.

Для катання на території санаторію є два спуски: для починаючих ( 350 м) та для професіоналів (1200 м) і дві бугельних підйомники. Прокат лиж та сноубордів: 50-70 грн. на добу, проте в Синяк краще приїжджати зі своїм знаряддям, адже декому з нас потрапили зламані лижі. А захисної екіпіровки тут не було взагалі: ні шоломів, ні окулярів.

Через відсутність снігу, ми два рази їздили кататися в інше село. Заплатили ми лише за дорогу 50 грн. в два кінця, проте лижі можна було там взяти за 35 грн., окуляри за 15. Підйомники там коштували 6 грн., але і до 5 можна було "скинути".

Як поживитися?

У Синяку їдальня хоч і дієтична, проте не насититися не можливо. Годували мамалигою щодня, і тепер без неї в Києві важко. Ще на території є три кафе: одне з них "У ведмедя", друге - пострадянське, а третє - будка, яка нам запам'яталася через глінтвейн за 3,50 грн.

Взагалі, ціни на їжу там досить низькі: перші страви біля 15 грн., гарніри - до 10, пиво коштує як в магазині - від 3 грн. І як ми не намагалися наїстися, все одно, більше 20-25 грн. за обід не виходило.

Уздовж річки місцеві жителі влаштували базар - пропонували поживитися лісовими та волоськими горішками, медом, насінням, домашнім вином, продавали різні трави. На іншому базарчику - личаки, кошики, вироби з ялівця, з овечого хутра.

Останній день перебування в санаторії "Синяк" ми відсвяткували шампанським на балконі першого поверху з краєвидом на гори. "Уявімо, що ми в Швейцарії у готелі з дизайном під соцреалізм", - сміялися ми. Дивним було відчуття, адже були ми там 6 днів, а здавалося, як після будь-якого відпочинку, що там були усе життя.

Богданова Світлана, студентка Інституту журналістики, для УП

Усі фото Горбатько Олега та Богданової Світлани, фото на титулі hitchsafe.com

powered by lun.ua