Подорож до гірського Криму

Усі без виключення люди, що їдуть до Криму, рівні в одному - всі долають Перекоп, чи то Or Qapı - кримськотатарський топонім міста, що знаходиться на тонкій шийці, яка єднає Кримський півострів з материковою Україною.

Усі в тому схожі: і туристи звичайні - себто люди, які віддають перевагу максимально неактивному відпочинку, лежачи горілиць на пляжі, і туристи екстремальні, які не проти розбити собі ноги та кілька десятків кілометрів понести за спиною рюкзаки вагою за двадцять кілограмів.

Автор не даремно зробив наголос на великій різниці між туризмом звичним багатьом, де найголовніші фактори - це вмілий вибір готелю та наявність коштів у гаманцях, і туризмом гірським, де основне - це фізична й ментальна підготовка людини.

Якщо ви десь у мережі побачили цікаві фото кримських скель, мисів, верхівок і у вас заскиміло серце від бажання туди потрапити, це ще не значить, що ви готові до гір. Це часом дуже виснажливо, часом небезпечно, тож варто добряче подумати перед тим, як прийняти рішення.

Усі фото автора

Легко не буде, але якщо ви все ж зважились - ніколи не пошкодуєте! Піти у гори можна і самому, можна з групою знайомих, у цьому разі не доведеться платити туристичному оператору за провідника та спорядження.

Але для того, щоб таким штибом піти у гори, потрібно мати друзів, які знають гори; мати спорядження; бути готовим до того, що ніхто вас жаліти не буде.

Третій, оптимальний спосіб для людей недосвідчених, які не мають друзів серед вмілих гірських туристів - це піти у похід, який було організовано клубом або туристичним оператором.

"Туристичний оператор, організовуючи похід, готує маршрут, спорядження та харчування під кожного з учасників походу, а також надає групі одного чи декількох досвідчених провідників", - зауважив Дмитро Перваков, провідник, якому і належало нас вести.

"Єдине, людині потрібно мати зручне й міцне взуття, що для гір вкрай важливо. Бо у цей раз ми ідемо до каньйону, де місця не ходжені й тропи не вельми зручні".

Спорядження видається наступне: рюкзаки, намети, спальники, килимки. З килимком для спання пов'язаний один "мовний" жарт: килимок ще має одну назву - "каремат", та хлопці з Донбасу, ніби навмисно увесь час називали його керамзитом.

Щодо вартості послуг туроператора, то ціни сильно різняться. Похід у гори на три-чотири дні одній людині може коштувати від 700 гривень до 150 євро, і не завжди така різниця обумовлена якістю послуг.

Варто відзначити, що у вартість послуг не входить дорога до Сімферополя, з якого й організовують всі походи по Криму.

Одне з найважливіших у пішому поході на кілька днів - це рюкзак, а точніше те, що у ньому. По-перше - це продукти. Їх має вистачити на увесь час походу, тому існує чіткий, попередньо узгоджений план, його розробляють, враховуючи кількість учасників і необхідну калорійність, бажано, звичайно, щоб харчування було різноманітним. У той ж час все має бути максимально легким і розподіляється між усіма учасниками походу.

То ж їжа - це щонайменше 3-5 кг ваги до вашого рюкзака. Далі у рюкзак ідуть: намет, спальник, килимок, вода та особисті речі. От з останнім пунктом потрібно бути обережним. Одна з вишуканих жінок, з прегарним манікюром, узяла з собою з дому щонайменше чотири пари взуття, ну а про одяг та інше причандалля вже мовчу.

Усього вийшло більш ніж на десять зайвих кілограмів. Звичайно, з такою вагою йти у піший похід - великий ризик, тим паче не маючи відповідної фізичної підготовки. У середньому рюкзак має важити для жінок не більше п'ятнадцяти кілограм, для чоловіків - не більше двадцяти.

"Від самого початку беруться данні - вага, зріст, вік і за цими даними вже фасуються продукти, ну а далі, визначається складність маршруту", - повідомила одна з організаторів, жінка з кримськотатарським ім'ям Аніфе.

Усього у гірському туризмі налічують шість категорій складності. Перша категорія - це рівненькі, легенькі стежки, по яких можна не напружуючись прогулюватися і не займати себе нічим іншим, як тільки спогляданням краєвидів.

Друга категорія - це вже скелі, різного штибу ґрунти й мінімальна небезпека та фізичне напруження. Третя категорія це ускладнений необхідністю застосування альпіністського спорядження, це вже наявна небезпека. Ці три категорії є в Криму. Ну а вище - це вже Кавказ, Тибет...

У відповідь на запитання "які найцікавіші маршрути гірського Криму", наш провідник відповів: "Усі гірські маршрути Криму цікаві, все залежить від того, що саме вас цікавить".

Для нас це, по-перше, краєвиди, бажано вражаючі, грандіозні, від яких почуваєш себе дуже маленьким і великим водночас; по-друге - близькість до водойми та можливість зупинитися на ніч на зручній стоянці, по-третє, це мінімальна доза екстриму, щоб хоч трішечки було страшно.

Забігаючи наперед зазначу, що маршрут дійсно видався складним і диким. Як згодом сказав провідник, він не був розрахований для тієї непідготовленої публіки, яку цього разу йому довелося вести. Як виявилося, з групою новоявлених туристів зіграла злий жарт поява журналістів, яким організатор бажав показати усі найпривабливіші місця обраного маршруту.

Наш шлях йшов через Чорноріченський каньйон - другий за величиною каньйон Криму, після Великого, але менш відомий і тому більш дикий. Каньйон тому і називається Чорноріченським, що вздовж нього тече одна з найбурхливіших річок Криму - Чорна.

Річка сама невеличка, довжина її усього 41 км. Ще у 1947-му році, оцінивши значимість та цінність цієї місцевості, влада робітників та селян оголосила каньйон пам'яткою природи, а у 1974-му році Чорноріченський каньйон отримав статус державного геологічного заповідника. Тож туристам варто вести себе порядно, не смітити, гілля не ламати.

Перші два дні походу група йшла назустріч течії річки. Чорна у каньйоні має дивний та напрочуд гарний колір води: щось середнє між блакитним та зеленим. Вода тут прозора й часом дуже глибока. Провідник не радив пити воду з річки, та стояла така спека, що вже через кілька годин ходу всі без виключення скуштували прохолодної води Чорної.

Температура її коливається в межах 12-14 градусів і ніколи не буває вищою, що не злякало охочих покупатися. Вздовж каньйону річка майже всюди затиснута між двома стрімкими гранітними скелями, і сонячне світло потрапляє до річки клаптиками й переливається у її каламутній воді та місцями переходить у насичену та глибоку тінь.

Описати важко, краса! Але багатьом, особливо жіноцтву, тяжко дається шлях, особливо - страшні ділянки тропи, де лічені сантиметри відділяють людину від прірви.

Мис Айя

Маршрут. "Чи можна полегше, по-простіше шлях обрати, бо тяжкувато!", - у перші дні походу від його учасників найчастіше звучали саме ці слова. Та всі нарікання щезли, коли група нарешті дісталася до мису Айя.

Одне з найекзотичніших місць, яке коли-небудь бачило моє око! Якщо пройти перевал з високого стрімкого обриву, якщо спуститися крізь хащі кримських сосен та невеличких схожих на кущі дубів, потрапляєш навпростець до раю.

Між скелями та соснами, десь у проваллі видніється блакитна, прозора-прозора вода Чорного моря. "Хоч влітку тут багато людей (всі мандрівники, з наметами), та це місце дике. Знаходиться воно неподалік від Балаклави, і як на мене - одне з найкрасивіших у Криму. Бере саме своєю незайманістю", - сказав Дмитро Первак.

Втомлені, але щасливі саме тут ми і зупинилися.