Ірена Карпа: Батьки показують журнал з моїми еротичними фото гостям

550
13 вересня 2009

В коментарях до матеріалів на "Українській правді" є кілька тем, які викликають істеричний потік дописів, грубих і анонімних. Це теми УПА, Фірташа, і ще окремих політиків. Тепер до цього переліку додалася тема "Ірена Карпа".

Ми ігнорували неінформативні сердиті дописи, але сама Карпа, схоже, перейнялася ними. Тому всі її численні міркування на цю тему ми також опустили. Головне, що на початку вона зазначила: "Все, що ви запитаєте, буде використано проти вас!"

- Ірено, колись давно на презентації якогось вашого музичного диску один культурний діяч назвав вас клітором української літератури. Я тоді намагався прочитати емоції на вашому обличчі, і мені здалося, що статус вас зобов'язував гарно реагувати на такі вислови, але щось усередині - або вроджена дівоча сором'язливість, або наслідки галицького виховання, - протестували проти цього. Чи це так?

- Відповідно, виходить, що якщо клітор - це найчутливіша частина тіла, то на лиці в мене мали з'явитися прищі, тому що це досі в мене трапляється через чутливу шкіру, коли чимось не тим помився. Мені соромно, бо я ж уже не підліток, але що ж.

А галичанська сором'язливість у мене не сильно присутня, бо мама все-таки в Харківській області народилася, в Сибірі школу закінчила.

Питання з залу: А тато не образився на цей уривок, який ви прочитали? (слухайте аудіо внизу сторінки)

- Та він не чув цього ще! Ви - перші, хто це почув.

- А образиться, коли почує?

- Нє, він же ж знає, що це - правда жизні. Хоча мама каже, що я всьо придумую, і вона ніколи мене не лупила скакалкою.

Міша: Здоров, гламурна тьотька. Розкажи, будь ласка, чому ти вирішила взятись до створення книжки для дітей? І коли вона вийде? І чи знайома ти з Всеволодом Нестайком?

- Гламурна я хіба що тоді, коли спітнію і починаю блистіти. Тоді це відповідає слову "гламур", "блиск". Написати книжку для дітей - то моя неозора мрія. І мені здається, що мірило майстерності письменника - це коли людина в дорослому віці пише щось таке, що цікаво читати і дітям, і дорослим. Всеволод Нестайко - це якраз той випадок. Там є наїв, є пригоди, тобто, це не так, що дітки, ви всі дебіли, давайте ми вам покажем телепузиків. Там дітей вважають за повноцінних нормальних людей.

І ті книжки, які я пишу, Бурмака вже своїй дитині читала до певного моменту. Якби звідти забрати матюки - то можна було би читати все.

З іншого боку, матюки я вживаю тільки там, де вони до місця. І коли моїм героям - по 11 років, то вони не матюкаються. Якщо вони і знають ці слова, то дуже віддалено. І я зображаю життя таким, як воно є. Це не для епатажу, це просто стилістичний прийом.

З Нестайком я не знайома, на жаль, особисто. Мій літагент Юка Гаврилова каже, що вона з Нестайком спілкувалася, і той запевняв, що він із задоволенням мене читає.

Elf: Интересно знать, как в одном человеке уживается столько противоречивостей и помогает или мешает это в вашем творчестве: вы любите горы и живете в шумной столице, проводите много времени среди аборигенов мало-известных рядовому смертному стран и, наверное, столько же занималась шопингом, мечтаете поднятся на Эверест ы не расстаетесь с любимой Белочкой, не говоря уже о шумном соседстве Инь и Янь в вашем его.

- Одразу поясню, що "бєлочка" - це моя машина. Навряд чи я витрачаю стільки часу на шопінг, як на гори. Хоча так, якщо рахувати, що я купую їжу в магазинах. Я би дуже хотіла потрапити на Еверест, але мені друзі присилають фотографії трупів, які там сидять обабіч стежки, які замерзли і не дійшли, закінчився кисень, і я розумію, що потрібна фізична підготовка.

І по-моєму, чим більше в людині якихось протиріч - тим краще. В Україні людям чомусь важко повірити навіть у те, що людина може займатися бодай різними видами мистецтва. Можна хоч нафтою торгувати!

Beglov: Ірено, ви коли пишете, чого у вас більше прокидається - чоловічого чи жіночого? чи тут можна взагалі окремий гендер Ірени Карпи вивсети? Особливий стиль вашої прози наштовхнув на таке питання.

- Я не знаю. Собачого, хочеться одразу сказати. Я думаю, що тут - дійсно є якісь нормальні андрогенні речі. Якби я писала літературу для тьолочок, то ви б тут не сиділи, тут би прийшли такі з манікюрами, пили би каву, і в них би дзявкали собачки візитні на руках. Тому я пишу для нормальних людей, які не соромляться якихось окремих своїх частин. Для нестандартних людей.

- Нормальних чи нестандартних?

- Для мене нестандартні люди - нормальні. Для мене ненормальні - оцей людський перегній, який живе по системі. У мене такі фашистські звучать речі, тим не менше я за те, щоби кожна людина була вільною. От мене пре полички та стільці конструювати, то що мене, вбити тепер?

Ірена Карпа з чоловіком Антоном Фрідляндом 

Питання з залу: Ким ви хочете бути, що для вас означає - досягнути успіху?

- Я би не проти була знаходити свої книжки у кожному аеропорту, щоб вони були такими бестселерами. Щоб от ідеш, а там на мові суахілі продається твоя книжка. Ну, це нормальне бажання для кожного письменника. Навіть не тільки моє, а щоб українське так читали. Але це вже пафосно звучить.

Питання з залу: Ви переписуєте свої твори?

- Хороше питання. Дійсно, коли ви - зовсім юний, по 18-20 років, то вам стопудово здається, що це геніально, і більше переписувати не треба, навіть перечитувати. Потім, коли ти стаєш старшим і мудрішим, то розумієш, що "Боріс бил нєправ", більше надаєш значення редагуванню. Тому що є такі люди, які вчать українську мову за моїми книжками. Тому краще, щоб все було чудово.

Тому наступні мої книжки будуть виходити з більшим інтервалом, тому що я хочу, щоб мої книжки були еквівалентні за драйвом, але більш якісно зроблені.

Питання з залу: В останній книжці був епізод, у якому ви пишете про ліфт, мовляв, якби я була молодою, то я би його описала красивіше, але зараз я скажу просто. В чому різниця?

- Так, цю фразу чомусь усі розхапали на цитати. Це було пов'язано з найнуднішим роком мого життя, коли я працювала на MTV і щодня їздила тим ліфтом. Це було взагалі найстрашніше, що могло зі мною статися. Тому я дякую Богові, що я можу бути фрілансером.

Мене щодня той ліфт у "Мегамаркеті", де був офіс, піднімав на роботу, і там оце: "уважаємиє покупатєлі, в нашем мєгамаркєтє ви можете..." Ви уявляєте, це чути щодня! Плюс до того ідіотська робота, абсолютно ідіотські новини, якісь гурти, і ти розумієш, яка в тебе освіта і які інтереси, але контракт - на рік!

Але коли стаєш старшим, то метафори дуже вибірково поміщаєш. Не так, як у 18 років, коли ти пишеш поезію в прозі. Класно, коли зберігається таке відчуття, що світ поїхав. Але коли накладається професіоналізм, то часто пишеш просто "ліфт поїхав", а не "клаустрофобічна кабіна піднімала мене в невідому висоту, і в животі все в мене стискалося від того".

Так само все частіше те, що я пишу, здається мені повним гамном, але чим більше мені так здається, тим воно більше подобається редактору. А коли я у 18 років писала вірші - мені здавалися вони капєц якими влучними, кручє чим Рембо і Бодлер. Але зараз я би не гортала ці зошити навіть для того, щоб посміятись.

- До чого це може дійти? Може, колись ти усвідомиш, що те, що ти написала - ну взагалі повне гамно?

- Ну он з Гоголем це сталося, коли він спалив свої мертві душі. Я дуже сподіваюся на редакторів, які не дадуть пропасти всьому цінному. Добре, що є інтернет, є бекапи, за якими тексти можна відновити. А раптом Гоголь не писав нічого такого геніального, а просто написав: "Їхав поїзд. Їхав поїзд. Їхав поїзд.", а потім спалив і зробив собі такий піар. Він же ж іще той приколіст був.

Ірена Карпа та хореограф Дмитро Коляденко 

- Чи є такі люди, які вас сприймають тільки як письменника, але не сприймають, як музиканта, і навпаки?

- На жаль, таких людей багато. Це навіть було однією з причин ребрендинґу гурту Qarpa. Тому що люди не розуміють, що це робить одна людина. І музика чомусь важче потрапляє до моїх читачів. І з цих двох речей більш мистецькою є музика. Хоча тут я працюю, як чистий ретранслятор, я не шарю в нотах, просто мелодія з'явилася, я її наспівую і ми її записуємо. Тут дуже мала відповідальність.

- До речі, чому на початку назви гурту - буква Q? Багато людей це читає, як "Кварпа". Не боїтеся, що таке прочитання прилипне?

- Та хай читають, ми так вирішили, що чим більше буде помилок, чим більше спекуляцій навколо, то тим воно і краще.

Питання з залу: Чи виникали у вас думки про самогубство?

- Так, особливо років у 12, коли батьки нависли, і ти молишся: Боже, можна я це зроблю? І якби це не було християнським гріхом - то я би вже багато разів могла це зробити. Сумнів завжди є в усьому. Хтось казав, що це - перший крок до філософії, але, з іншого боку, це - соплежування. Тобто, єдине, що не треба мати сумнівів у прийнятті рішень, це головне правило воїна.

Питання з залу: Хто для тебе є моральним авторитетом.

- Оральним чи моральним?

Репліка з залу: Як розумієш, так і відповідай.

- Далай-лама, Ісус Христос - це моральні авторитети. Основний месидж у них - не паритися, як пташечки.

Для мене, як для представника християнства, звісно, ближче християнська мораль, але не те, що кажуть баби в церкві, а саме першоджерело: апокрифи, псалми... З живих людей мене особливо вразив Любомир Гузар.

Марія: Кого з письменників ви вважаєте важливим для сучасного покоління?

- Багато письменників є важливими. Богуміла Грабала недавно читала. Та важко так... Починаючи від Селінджера, Сартра, Камю, Буковські той самий. Швейка того самого почитати...

- А які питання вас найбільше дратують? Ті, в яких на вас наїжджають, чи отакі банальні?

- Та це, мабуть, від дня циклу залежить. Інколи - просто люди на вулиці.

Аліса: Я займаюсь генною інженерією, але іноді уявляю своє альтернативне життя танцюристкою в клубі. А якою найнесподіванішою особистістю хочеться бути вам?

- Генним інженером (Сміх у залі). Я недавно прийшла до думки, що на старості я би із задоволенням конструювала табуретки, полички, стільці, столи. Мене чогось дуже почало перти робити форми, придатні для життя. А то всім хочеться парфуми конструювати, одяг.

Питання з залу: Ви на п'яну голову пишете?

- Більшість людей тут запитали би: а ви взагалі на тверезу голову пишете? Знаєте, трохи алкоголю - воно завжди допомагає. Але зовсім трохи, і правильного. Коли я була маленькою і писала "50 хвилин трави" - у мене улюбленим напоєм був коктейль: віскі з молоком. Потім я випила його забагато, і перестала. А якщо я вип'ю трохи більше - то я просто засинаю, бо в мене - мала вага.

Нечитавший: Пані Ірено, я напевне вискажу вголос те про що промовчали з різних причин попередні дописувачі, нам дуже вподобалася ваша еротична фотосесія, яку ми мали радість споглядати. Чи можлива подібна феєрія в майбутньому?

- Ну коли мені буде 85, я думаю, я повторю цей подвиг. Мені ворожка нагадала, що я 85 років проживу. Це була ще одна з речей, які хотілося спробувати. Ніхто ж не кричить на Рубенса чи на Пікассо, що вони малювали натуру.

У моїх тата і мами цей журнал лежить, і вони показують його гостям. І книжки мої читають з радістю. Тільки просять більше не згадувати вчитальки, Юлії Марківни, бо дзвонила її дочка і погрожувала, що вони підуть до бабок, наведуть порчу, проклянуть... А Юлія Марківна жива лишилася, волосся перефарбувала в рожевий колір і точно так само тероризує дітей.

Еротичну фотосесію Ірени її батьки показують гостям. Фото Олександра Мордерера 

- Якби ви все-таки робили фотосесію для епатажу - чим би ця сесія відрізнялася від того, що є зараз?

- Не знаю... Мені би довелося відкушувати голову кроликам, але я дуже люблю тварин. І голови уже відкушував Оззі Осборн. А показати цицьки - то вони всім подобаються, і жінкам, і чоловікам, і навіть дітям, бо вони звідти їдять. Зараз показати цицьки - це повторити те, що робила Дженіс Джоплін, іще коли мене на світі не було. Але ж вона не через це стала популярною, а через талант. Що тут аморального? Аморально - це коли ця бидло та іде потім тролейбуси ламає.

- Тобто, зараз уже нема можливості епатувати?

- Та є можливість, я не хочу просто. Це все за мене зробили журналісти.

Питання з залу: З якого вашого твору ви би порадили починати знайомство з вами?

- Залежно від того, який у вас настрій. Якщо ви хочете антидепресанта - то почитайте "Добло і зло". Ви уявляєте, щоб якась людина в повному депресі почитала інші мої твори? То вона би повісилася!

- Можете сказати коротко, що таке добло, і що таке зло? Типу - "что такое хорошо, и что такое плохо?"

- Ну це Корнєя Чуковського почитати треба, він відповів.

Неписьменний: Як зацікавити видавців? Що потрібно зробити для того, щоб твір молодого письменника надрукували???

- Написати конкурентоспроможний твір, от і все. І не сидіти з ним вдома і не плакатися, а ходити і пропонувати видавцям. Треба чекати, треба писати далі і всіх надовбувати. То самий Курков, який зараз продається в усіх країнах світу, 300 разів спочатку отримав відмови від видавництв.

Ліна: Коли думаєте закінчувати свою літературну кар`єру?

- Нє дождьотєсь.

Андрій-UA: У чому на вашу думку ви досягли найбільшого успіху (музика, книжки, телеведуча)?

- Я не міряю якось ці мензурки успіху. Я радію, що можу розвиватися в будь-якому з цих напрямків. Коли я розумію, що в мене нема простору, як у телеведучого, я це закінчую, тому що це - втрата мого життєвого часу. Я краще буду табуретки конструювати, бо це мені подобається.

аняня: Де, наразі, переважно мешкаєш (місто)?

- Я мешкаю в Києві, але дуже люблю Карпати.

MurMuri: Ірена, поясни мені, як ти можеш залишатися спокійною коли при кожній нагоді залишитися анонімним кожен другий намагається облити тебе гівном? Серйозно: медитація, йога, природній пофігізм? Бо я б вже давно наробила вуду-ляльок...

- Ви уявляєте, скільки мені треба було би робити вуду-ляльок?

Фото "Української правди. Життя" та Дмитра Амідова (TabloID)

powered by lun.ua