Жан-Клод ван Дамм: Чим відомішим стаєш, тим більше соромишся говорити про себе
Зірка бойовиків "Універсальний солдат" та "Кікбоксер" завітав до Києва не тільки з метою закрити 39-й кінофестиваль "Молодість", а й зняти телевізійні реаліті-шоу та фільм.
На прес-конференції у Києві журналістам відразу повідомили: питання про наркотично-алкоголічне минуле, особисте життя, чотирьох дружин та трьох дітей актора будуть знімати. Тож про них, як сказав пізніше сам ван Дамм, вдалося дізнатися лише Каті Осадчій. Саме її запитання, пожалівся гість, стали для нього емоційним шоком, тож мусувати приватне життя він більше не хоче.
Натомість питання професійні мусував залюбки. Після його приїзду до Києва навряд чи хтось досі не розумітиме, чому його часто цитують, а інтерв'ю перетворюються на набір афоризмів. Розлого відповідати на питання він любить так само, як і довго філософствувати.
Після того, як піт з чола та футболки схвильованої зірки випарувався, Жан-Клод розповів, що вже чотири роки не спілкувався з телевізійниками. Мовляв, саме тому спочатку так переживав, ніяковів та просив на якийсь час припинити спалахи фотокамер.
"Українська правда. Життя" публікує найцікавіші уривки з розмови Жана-Клода ван Дамма з журналістами.
- Ви представляєте на "Молодості" свій фільм "ЖКВД". Наскільки описані в ньому події співвідносяться з реальним вашим життям і чи брали ви участь у створенні стрічки?
- Для цього фільму треба було вигадати якусь певну історію, яка би базувалася на моїй власній, на моєму минулому.
Режисер спочатку хотів зняти кіно про такого собі простого хлопця з Бельгії, який поїхав до Америки, здобув успіх, а потім повернувся додому, але вже зовсім іншим, з дещо поламаною долею. Але я не хотів, щоб це було так прямолінійно. Я волів, аби у персонажі проявилися мої особисті якості, але не хотів, щоб мене як персонажа вбивали в кінці.
- Як ви обирали режисера для цієї біографічної стрічки про себе? Як вам з ним працювалося?
- Мабрук ель Мекрі (режисер "ЖКВД" - прим. авт.) виріс на околицях Парижу. Він був таким собі вуличним пацаном, який жив у кімнаті з постером "Bloodsport" на стіні. Мабрук запропонував мені зробити фільм про зворотній бік мого життя як екшн-зірки. Я трохи боявся зніматися, однак хотів, аби молодь почула мій меседж про те, що мрії можуть здійснюватися.
Знаєте, що відомішим актором стаєш (а про себе можу сказати, що я просто везунчик у цьому плані), то більше соромишся говорити про себе самого. Коли презентуєш фільм, то представляєш насамперед героя, в якому тебе самого немає. Але у випадку із "ЖКВД", фільм був наполовину про мене видуманого та наполовину - про справжнього.
Але мені й досі дуже тяжко говорити про себе, про свої мускули, про своїх дружин.
Зараз, коли мені вже майже 50, на публіку про це говорити набагато важче, ніж це було роки тому. Але декого ці частини мого життя цікавлять.
Однак пізнати людину можна, провівши з нею принаймні місяць. Тож, мабуть, найкращим способом пізнати мене справжнього буде взяти кілька ведучих телешоу, які би провели зі мною цей час і потім показали мене глядачам таким, який я є.
- Розкажіть про ваші плани, що ви збираєтеся знімати в Україні?
- Мій план щодо України триватиме протягом року. Він полягає в тому, щоб відзняти тут три реаліті-шоу. Перше створюватиметься на основі телекастингу, а ідея полягатиме в тому, щоби я розкрив себе обраному в кінці кастингу акторові. Потім він матиме вжитися в мене, як у роль. Справа в тому, що актори завжди грають когось іншого у кіно, а потім ніби повертаються у самих себе. Тож я збираюся влаштувати такий собі мозковий штурм з акторської майстерності.
Друге реаліті-шоу ми зніматимемо за лаштунками знімального майданчику фільму "Башта" ("The Tower"). А третім стане програма про мій бій за правилами муай-тай з олімпійським чемпіоном з боксу Сомлуком Камсінгом. До неї увійде і сам бій, який відбудеться у березні 2010 року в Макао.
Це буде досить складно, бо Сомлук - відомий чемпіон родом з Тайланду, який програв всього кілька з усіх кількох сотень поєдинків. Хай там як, але я хочу довести, що як людина та актор я ще здатен на фізичні подвиги такого роду.
Що ж до мого наступного фільму, то він справді зніматиметься в Україні. Називатися буде "Башта".
- Чому ви вирішили приїхати знімати своє кіно саме в Україні?
- Україну обрав з кількох причин. По-перше, мене в черговий раз запросили на "Молодість", і я нарешті зміг приїхати.
По-друге, у мене є тут двоє добрих друзів (імен я називати не буду). А по-третє, знімати фільми в Україні недорого. Також тут є досвідчені професіонали у сфері кінематографу, з якими я можу співпрацювати. Я хочу створити тут власну базу, на якій міг би працювати постійно.
 |
- Чому ви свого часу вирішили стати ще й сценаристом? Яка література вплинула на вас?
- У мого батька була бібліотека, тож я з малечку полюбив читати комікси. А особливо одного бельгійського комікс-персонажа Тін-Тіна, для якого все було можливо, бо всі його бажання здійснювалися. Тож я часто запитував себе: якщо Тін-Тін так може, то чому я не зможу?
Що стосується сценаріїв, то як режисер я не можу не брати участі у роботі зі сценарієм. Саме вона дозволяє проникнутися історією. Наприклад, свій фільм "Eagle Path" я знімав без сценарію, чим викликав подив акторів. Але я сам знав, якими мають бути сцени, і, головне, відчував ту межу акторської гри, яку не треба перетинати. А тут важливо, щоби актори були справжніми, а не перегравали чи зберігали нейтральність, як Боббі де Ніро.
- Ви п'ять років займалися класичним балетом. Цей досвід вам став у пригоді?
- Балетом займатися дуже важко. Я робив це для збереження форми та розтяжки, тож це була добра фізична школа. Але в якийсь момент треба було вибирати - йти в балет чи займатися чимось іншим - і я зробив вибір. Не на користь балету, бо пішов у карате. Тим більше, на той момент я набрав вагу та й просто не був готовим до кар'єри танцюриста.
- Чому ви відмовилися від ролі у фільмі Сільвестра Сталлоне "The Expendables" (у стрічці, вихід якої планується на 2010 рік, Сталлоне зібрав багатьох зірок бойовиків - Джейсона Стетема, Джета Лі, Дольфа Лундгрена, Еріка Робертса, Мікі Рурка, Брюса Віліса, Арнольда Шварценегера та інших - прим. авт)?
- Сільвестр зателефонував мені, аби запропонувати цю роль. Тоді я запитав його: "Слай, яким буде мій персонаж?". Він відповів щось на зразок: "Чувак, ти отримаєш великий гонорар, всі від цього тільки виграють" і все таке, і бла-бла-бла. У відповідь я запропонував йому зіграти суворого занудного священика, який займатиметься наставлянням дітей на шлях істинний. Він образився і кинув слухавку.
Однак, не зважаючи на це, Слай - розумна людина і добрий режисер. Власне, саме тому я й поставив йому питання про власного персонажа у картині, яку він знімає.
- Як ви зацікавилися кіно і який ваш улюблений фільм з власної фільмографії?
- Я полюбив кіно завдяки батькові, який водив мене до кінотеатрів. Саме там я вперше побачив такі знакові картини, як "Лоуренс Аравійський" та "Бен Гур". Батько дуже прискіпливо обирав стрічки для перегляду.
Що стосується улюбленого фільму з моєю участю...Знаєте, коли зйомки завершуються, мені завжди важко сподобатися собі. Крім того, мої фільми дорослішають разом зі мною. Наприклад, "Кривавий спорт" 1988 року та "ЖКВД" 2008-го - це дві різні картини, і різниця між ними у тому, в якому віці я в них знімався, та як глядачі різного віку їх сприймають.
Я критично ставлюся до себе взагалі, а особливо під час спілкування зі ЗМІ. Ви бачили, що спочатку я нервував, але зараз повільно починаю розслаблятися. Люди у вас привітні і намагаються зробити все, що я хочу. Ще зі мною багато носяться, але я не хочу почуватися якоюсь примадонною. Я не пізнав Україну настільки, аби говорити свої думки про цю країну, але обіцяю вам ще одну зустріч уже після мого туру Україною (у листопаді ван Дамм поїде містами України, аби знайти місця для зйомок фільму "Башта" - прим. авт).
- Чи правда, що деякі сцени "Універсального солдата-3" знімали в Чорнобилі?
 |
| Жан-Клод ван Дамм в "Універсальному солдаті". Кадр imdb.com |
Чорнобильські сцени робилися за допомогою декорацій, навіть той величезний завод. На мою думку, цей фільм не гірший від першого "Універсального солдату", він просто більше заглиблений у персонажі.
Зустріч з бельгійцем завершилася 20-хвилинною фотосесією з зіркою. Влаштувати її забажав сам ван Дамм - напевно, душа його так розвернулася до українських журналістів, що згортатися не захотіла. Тож кожен міг отримати автограф та фото з Жаном-Клодом, яке організатори обіцяли переслати на залишені гостями події електронні адреси.
На виході з готелю, де мешкає ван Дамм і проходила зустріч, на кумира чекала купка молодиків у шапках, які в народі самі знаєте як називаються. В одного з них на шиї висіла цифрова мильниця. Кореспондентові "Української правди. Життя" не вдалося побачити, чи вийшло у хлопців наклацати фотографій з тим, на чиїх фільмах вони росли.
Не зважаючи на давно зав'ялу славу, плакати "бельгійського м'яза" на стінах фанатів, мабуть, вже пожовкли. Самі ж фанати не жалкують часу і здоров'я, щоб прийти і мерзнути біля Дніпра задля однієї миті. Похвально, особливо в такі буремні часи, коли без страхітливих масок люди на вулицю стараються зайвий раз не виходити.
****
До цитатника Жана-Клода ван Дамма після візиту в Україну можна додати такі висловлювання:
- Можливо, що я стану таким собі Украван Даммом. Нам треба поговорити про це особисто або ж надішліть мені сценарій (у відповідь на пропозицію молодого кінорежисера знятися у його фільмі про Єгипет, який за формою нагадуватиме "Лоуренса Аравійського" Девіда Ліна)
- Якось я побачив на вулиці двох п'яних людей. Вони мені так сподобалися, що я запросив їх зніматися у своєму фільмі. Відтоді я впевнився, що хочу знімати у своєму кіно тільки невідомих акторів
- Я приїхав в Україну кілька днів тому, тож не мав досить часу, аби роздивитися місто і саму країну, і сказати щось про них чесно. Однак тут я хочу почуватися, як удома
- Через років 20 всім нам настане кінець. Це відбудеться, коли розтануть арктичні льоди, і глобальне потепління почне повністю керувати нашими життями
- Я хочу спробувати українську горілку, мене вже запрошували це зробити. А ще я куштував ваш борщ, це дуже смачно. Та й узагалі їжа у вас тут чудова!
- У житті людини є сім елементів: логіка, горе, лють, ревнощі, заздрість, страх та любов. На шляху до любові треба пройти через решту шість рівнів
Фото Дмитра Ларіна