Недозруйнована берлінська стіна

107
10 листопада 2009

Кожен блок був розмальований на тему свободи художниками Німеччини і інших країн, і просто дітьми з різних шкіл.

На це, попри холодний дощ, зібралися подивитись близько 100 тисяч німців та туристів з багатьох країн. Вони простояли кілька годин вздовж символічної стіни з парасольками і теплим вином лише заради того, щоб кілька хвилин спостерігати за тим, як блок за блоком під оплески та блискавки фотокамер впаде так звана Берлінська стіна.

Це було кульмінацією всіх урочистостей, на які канцлер Ангела Меркель запросила керівників тих країн, які колись розділили між собою Берлін. Перед багатотисячним натовпом із вітальними промовами виступили прем'єр Англії Гордон Браун, президент франції Ніколя Саркозі, президент Росії Дмитро Медведєв та держсекреатр США Гіларі Клінтон.

На урочистості Ангела Меркель запросила керівників тих країн, які колись розділили між собою Берлін 
Звичайно, на захід запросили, мабуть, найбажанішого і найулюбленішого серед німців Михайла Горбачова, а також Леха Валенсу, голову Єврокомісії Жозефа Мануеля Баррозу та президента європарламенту Єжи Бузека.

Заходи, присвячені цій події, відбувалися в Берліні протягом всього дня.

На контрольно-пропускному пункті Checkpoint Charlie, через який раніше можна було потрапити з одного боку Берліна у інший, був аншлаг. Цей пункт після падіння стіни вирішили залишити. Тепер кожен турист може отримати візу із штампами СРСР, Франції, Англії.

У день святкування падіння Берлінської стіни через контрольно-пропускний Checkpoint Charlie проїхала колона трабантів - народних НДРівський автомобілів
В цей день символічно через нього проїхала колона трабантів - народних НДРівський автомобілів. Саме в багажниках таких крихітних авто німці намагалися втікати на західну частину міста.

Майже ніщо в Німеччині ззовні не нагадує про існування муру. На його місці виросли нові сучасні будівлі, вулиці. Берлін і досі активно розбудовується. Лише велетенські монументальні гіганти сталінської епохи, ресторан СРСР та залишки стіни, розмальовані різними художниками, нагадують про те, що колись в центрі Європи одна нація була розділені примусово на дві частини.

Вдень Меркель, Горбачов та Валенса пройшли по мосту по вулиці Борнхолмер, яка раніше була розділена стіною. Саме тут в 1989 році стіна дала першу тріщину - громадяни західного та східного Берліна розбили її. "Це дуже добре, що ця стіна була повалена", - розповідає мешканка східної частини німецької столиці Інгрід.

Вона вийшла заміж ще за часів існування ФРН та НДР. Її обранцем став мешканець західного Берліна. За правилами, родина мала право об'єднатися лише у тій частині Німеччини, яка належала СРСР, тому чоловік Інгрід залишив свою роботу, переїхав у східну частину і мав розпочати все з нуля.

"На жаль, мій чоловік помер сім років тому і не може побачити все це", - із сумом сказала Інгрід.

Символічне доміно з тисячі блоків заввишки 2,5 метрів і вагою по 20 кг кожен 
Втім, попри те, що минуло 20 років, німці визнають, що повністю цю стіну ще не зруйновано. ФРН розвивалося за моделлю західних країн, а НДР - за радянською.

Кожен четвертий громадянин західної частини Німеччини був офіційним або неофіційним співробітником Штазі - Міністерства державної безпеки, яке працювало за методами радянського КДБ.

Попри дощ, близько 100 тисяч німців та туристів з багатьох країн прийшли ввечері подивитись на символічне падіння ще однієї Берлінської стіни - ось цього доміно 
"У багатьох німців проблема в тому, що в їхніх головах все ще існує стіна. Спілкуючись з деякими своїми колегами зі східного Берліну, я розумію, що вони живуть в якомусь своєму світі", - каже керівник відділу охорони здоров'я берлінського сенату Крістоф Декер, який все життя прожив у західному Берліні.

[VR]Стіна була побудована в 1961 році для того, щоб запобігти пересуванню біженців зі Східної Німеччини на Захід. Це на багато років розділило німецькі родини. При спробі пересікти кордон загинуло близько 200 німців

[/VR]На час падіння стіни він також працював у департаменті охорони здоров'я західної частини Берліна.

"За одну ніч ми стали відповідати за весь Берлін, це була неочікувана подвійна відповідальність", - розповів він, зазначивши, що намагався зберегти всіх співробітників.

"Але між західними і східним менталітетом була різниця", - все ж таки зізнався Декер.

"От наприклад, якщо у східноберлінського маляра закінчилась фарба, він закінчує працювати і йде додому. А у західноберлінського маляра що? У нього просто не закінчувалася фарба, і він би працював", - розповів він.

Для демонстрації різниці між поглядами берлінці наводять приклад, що західні німці набагато пізніше одружуються і заводять дітей, ніж східні.

 
Однак не лише в менталітеті різниця.

Існує різниця і в фінансовій сфері. Так досі за одну й ту саму роботу, але виконану в східному і західному Берліні, робітник отримує різну зарплатню.

"Я живу у західному Берліні, але працюю у східному. А мій друг має таку ж саму роботу в західній частині. Його зарплатня не на багато, але все ж таки більша за мою", - розповів 24-річний юнак. Однак він не розрізнює друзів за територіальною ознакою. "У мене багато друзів і з тієї, і з іншої сторони", - сказав він.

Ще два роки тому це регулювалось навіть на законодавчому рівні. Тоді існував закон, за яким адвокат міг виставляти рахунок в західному Берліні більший, ніж у східному.

Декер розповів, що заради збільшення зарплатні для підлеглих доводилось йти на певні хитрощі. "До об'єднання у нас було 12-13 співробітників. Після падіння стіни їхня кількість подвоїлася. У нас було два офіси - в східній і західній частині. Я перевів їх всіх у офіс в західній частині", - розповів він.

Досі оренда приміщень у східній частині дешевша за західну, тому тепер на частині колишнього СРСР полюбляють селитися студенти.

 
Іще німці з заходу часто жартують над східними і навпаки. Але все одно як і двадцять років тому, багато з них прийшли до Брандербурських воріт, туди, де колись була стіна. Для когось - це велике свято об'єднання, для когось це просто іще одна історична дата.

Розділити німців тоді в 1961 році вдалося швидко. На те, щоб їх об'єднати в один німецький народ, пішло вже 20 років.

І, можливо, для того, щоб остаточно стерти різницю, знадобиться ще 20 років. Принаймні, на думку Декера, саме стільки часу знадобиться, щоб остаточно зруйнувати стіну в їхніх головах.

Усі фото АР, Reuters та "Німецької хвилі"
 

powered by lun.ua