Поїздки українських сиріт за кордон: відпочинок чи кримінал?

"Моя сім'я вперше прийняла до себе українську дитину ще у 2006-му, на час шкільних канікул. Цього року хлопчик не приїхав. Полтавська обладміністрація сказала "ні", - значиться у листі Франчески Руссо.

"Після Чорнобильської катастрофи діти зі Східної Європи почали їздити на оздоровлення до США, Європи та Куби. Більшість з них сироти або позбавлені батьківського піклування, живуть в інтернатах. За ці кілька років, що діти приїздять на час канікул, вони стають частиною сімей, в яких проживають, заводять тут друзів, вивчають нову мову", - продовжує вона.

Жінка розповіла, що сім'ї, де проживають вихованці інтернатів на час канікул, допомагають їм навіть після досягнення повноліття: "Мої друзі неодноразово приймали хлопчика з Білорусі, якому вже 24. Недавно вони відвідали його у Мінську, допомагали отримати житловий кредит. При цьому такі сім'ї допомагають, не афішуючи зробленого. Ми просто волонтери".

За словами Франчески, полтавська обладміністрація просто відмовила у дозволі на вивіз дітей без офіційного пояснення причини. Італійка жаліється, що дитина, яку так полюбила її родина, знову залишиться сама на сімейні різдвяні свята.

"Немає жодної причини, аби відмовити цим нещасним дітям у шматочку щастя. Як може нашкодити всього лише поїздка за кордон на канікули?" - запитує вона. Це "Українська правда. Життя" й намагалася з'ясувати.

В гостях добре, а вдома краще?

За літній період 2009 року українське Мінсім'ї видало 134 згоди на виїзд 4440 дітей за кордон у складі організованих груп з різних регіонів України. Відділом сім'ї та молоді Полтавської ОДА видано лише 1 згоду на виїзд 24 дітей Полтавської області. Реалії прості - вперше за останні кілька років майже 100% дітей-сиріт області відпочивали у приміських таборах.

Директор Полтавської обласної школи-інтернату для дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків, Алевтина Ключинська коментувати ситуацію відмовилася. А керівник Кременчуцької школи-інтернату ім. А.С. Макаренка Олександр Кириченко охоче розповів про причини таких змін.

"Діти нашого інтернату не поїхали (до Італії) цього року, бо, по-перше, не було запрошення італійської сторони. А по-друге, у наших дітей не завжди добре складалися стосунки з італійськими сім'ями", - розповідає Кириченко.

"Були випадки, коли іноземці, в чиїй родині дитина жила, змушували її називати себе татом і мамою. Потім ці люди телефонували дітям, обіцяли їм золоті гори, навіть обіцяли, що заберуть до себе. І от це я вже не можу назвати оздоровленням", - додає він.

За його словами, у 2006-му від його інтернату на відпочинок та оздоровлення до іноземних сімей поїхали 25 дітей, то останній раз, у 2008-му, їхня кількість скоротилася до 14. У коментарі "Українській правді. Життя" директор закладу згадав чимало випадків, коли закордонний відпочинок не клеївся.

Наприклад, були випадки суперницьких конфліктів з власними дітьми італійської родини. За словами Кириченка, більшість суперечок викликали нібито дитячі пустощі гостей, які іноземцям зрозуміти було не під силу. То українському візитерові ліжко окреме хочеться, як у рідних чад італійців, то в супермаркеті сховатися чи за подалі запливти, щоб похвилювалися.

До лікаря дітей, що приїхали відпочити, можна там водити тільки в присутності представника інтернату чи іншого вповноваженого. Тож, розповів Кириченко, коли одну дівчинку хотіли повести до окуліста, вона просила покликати когось із супроводжуючих з України. Італійці цього не зробили, мовляв, це ж тільки зір перевірити, нічого серйозного. А дівчинка з переляку почала кликати на допомогу з вікна. Без поліції того разу не обійшлося, але все вдалося владнати мирним шляхом.

Загалом, каже Кириченко, який не раз супроводжував своїх вихованців під час поїздок, близько 75% відгуків дітей про відпочинок були позитивними. Найбільше запам'ятовують море та необмежену кількість кока-коли, солодощів та піци. З очевидних плюсів закордонного відпочинку - можливість вивчити іноземну мову та побачити світ.

Однак у Полтавській обладміністрації переконані в націоналістичному підході до відпочинку. Кажуть, найкраще полтавські діти-сироти можуть оздоровитися лише у приміських таборах.

Не всі дітлахи, як ось ці на фото, мають рідну сім'ю, з якою так приємно святкувати Різдво. Фото Kyle and Kelly Adams

Далеко ходити не треба...

За словами заступника голови Полтавської ОДА Надії Мякушко, діти з обласних дитячих закладів щороку потроху відпочивали у приміських таборах через хороші умови для відпочинку.

"А що це за оздоровлення в іноземних сім'ях, коли дітей забирають туди, а далі ми не маємо змоги дізнатися чи проконтролювати, що відбувається під час перебування дитини в цій сім'ї" - категорично заявила Мякушко у телефонній розмові з "Українською правдою. Життя".

До того ж, каже вона, вихованці інтернатів ще навіть не бачили власної країни, тож їм потроху вже почали показувати рідний край. "А щодо нібито оздоровлення в італійських родинах, то після цих поїздок були випадки, коли їх забирали на усиновлення туди пачками", - додала заступник губернатора області. Конкретні випадки описати чиновниця навідріз відмовилася.

За словами Олександра Кириченка, вихованців Кременчуцького інтернату всиновлювали громадяни США, тієї ж Італії, Іспанії. Всього таких випадків, каже, було не більше шести за 2007-2008 роки. І відразу підкреслює: "Але в числі цих усиновлених діток не було тих, які до того перебували на відпочинку в цих країнах".

Цього року його підопічні відпочивали у таборах Кременчуцького району. Для Кириченка така географія подорожі дітей зручна, адже можна легко контролювати ситуацію та швидко вирішувати поточні питання.

"Я особисто виступаю проти оздоровлення в іноземних сім'ях", - каже Кириченко.

І додає: "Не можу сказати, що це щось цілком негативне. Вони ж різні, ці італійці. Просто нам, державним опікунам, дуже складно контролювати перебіг цього оздоровлення. А діти у багатьох випадках можуть просто не помітити загрози чи прихованих мотивів членів іноземної родини".

...хоча й можна

За даними Мінсім'ї, поїздки дітей-сиріт на оздоровлення та відпочинок за кордон є цілком законними. Більше того, за ініціативи італійської сторони Міністерством підготовлено проект Угоди між урядами Італії та України щодо безоплатного оздоровлення в Італії неповнолітніх українців.

Згідно інформації Міністерства, в Угоді до обов'язків італійської сторони віднесено:

- здійснення перевірки відповідності установ та асоціацій, що організовують дитячі поїздки, необхідним вимогам та гарантія їх компетентності;

- контроль за придатністю установ і сімей, які прийматимуть українських дітей та надання інформації стосовно їх прав і обов'язків.

На даний час Угода подана через МЗС на розгляд італійській стороні, сказали "Українській правді. Життя" у Мінсім'ї.

За словами заступника Міністра Тетяни Кондратюк, Україна не є учасницею Гаазької Конвенції про захист дітей та співробітництво у питаннях міждержавного усиновлення. "Тому усиновлення дітей в Україні здійснюється особисто іноземцями та громадянами України, які проживають за межами України. Двосторонні угоди з іншими країнами Україною не укладались", - коментує "Українській правді. Життя" Кондратюк.

Тож Міністерство звертає увагу на те, що організація виїзду дітей на оздоровлення та відпочинок не має бути пов'язана з усиновленням.

Працівник однієї з українських організацій, що разом з італійською стороною займається поїздками до Італії дітей-сиріт, Світлана П. побажала залишити анонімними як назву фірми, так і власне прізвище та ім'я (їх змінено). За її словами, дітям з інтернатів було відмовлено без вагомих причин.

"В Полтавській ОДА кажуть, що немає можливостей здійснювати контроль. Але ж я сама та інші керівники груп не раз їздили з цими дітьми до Італії, супроводжували їх там і регулярно провідували!", - твердить вона.

І додає: "За відмовою стоїть щось інше, тим більше така ситуація склалася тільки у Полтаві. Нехай би запитали у самих дітей, чи хочуть вони їздити за кордон, перш ніж забороняти це та змушувати відпочивати в державних таборах".

Оздоровлення ≠ усиновлення?

Заступник губернатора Полтавської області Надія Мякушко у розмові з "Українською правдою. Життя" трималася категоричної позиції: "У нас національне усиновлення зараз у два й більше разів перевищує іноземне. І доки я працюю на цій посаді, дітей наших продавати не будуть. Неважливо, під чиєю вивіскою чи егідою це робитиметься, я не дозволю цього і не підпишу жодного документу, який би цьому сприяв".

Наводити істотні причини такої категоричності та розповісти про відомі їй випадки торгівлі дітьми, що мали місце після їхнього відпочинку за кордоном, пані Мякушко знову таки відмовилася.

А ось із нашого листування з Франческою Руссо зрозуміло: італійка спростовує твердження про відсутність контролю за перебуванням та поверненням дітей до України. Відкидає вона і припущення про те, що такі поїздки сприяють торгівлі дітьми.

"В Італії існує спеціальний комітет у справах неповнолітніх при Міністерстві праці. Він здійснює програмні перевірки, наглядає та забезпечує повернення дітей додому. Залучена до контролю за цим і поліція. Якщо італійська сім'я не дає дитині повернутися, їм дорога за ґрати", - переконує вона.

"Людей, що приймають українських дітей у себе, контролюють на всіх етапах. Перед приїздом дитини (поліцією), під час перебування в Італії (Комітетом у справах неповнолітніх та представниками української сторони або супроводжуючими групи) та після нього (якщо дитина більше не хоче відпочивати у конкретній родині знову, ця сім'я більше не зможе брати участь у хостинг-програмах)".

"Я би запитала чиновників з Полтави: чи траплялися колись випадки, коли діти не поверталися до українських інтернатів? Якщо ні, навіщо блокувати хостинг-програми? Торгівля людьми? Я вас прошу, чому тоді інші області не бачать проблеми у цих поїздках?", - обурено додає вона.

На думку Франчески, обладміністрація Полтави має інші мотиви на заборону виїзду дітей, ніж попередження торгівлі людьми. "На це може бути тільки політична чи економічна причина", - припускає жінка.

Таємниця за сімома замками

Мінсім'ї ситуацію, що склалася у Полтаві, коментувати не стало. За словами прес-секретаря Тетяни Кондратюк, Міністерство здійснює лише координацію та надає рекомендації щодо відправки дітей-сиріт на іноземний відпочинок. Все решта входить у компетенцію місцевих органів влади.

Однак останні прояснити ситуацію та резонно мотивувати створений ними шлагбаум відмовляються. Конкретних випадків "торгівлі дітьми" в Полтавській ОДА не навели, а директори інтернатів заперечують існування таких фактів. Тож тамтешні чиновники залишають мотиви власних дій таємницею.

За даними Мінсім'ї, на даний час окремо для дітей-сиріт кошти в державному бюджеті не передбачаються. Однак фінансування оздоровлення та відпочинку цих дітей має здійснюватися з різних джерел, з державним та місцевими бюджетами включно. Залучаються гроші на оплату відпочинку дітей-сиріт і від приватних осіб та фондів.

Так, за даними Міністерства, у 2009 році за рахунок державного, обласного бюджетів та позабюджетних коштів оздоровлено 2492 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування з Полтавської області.

За умови нестачі грошей у місцевому бюджеті чи відсутності держфінансування місцеві чиновники мали би радіти, що полтавських дітей-сиріт повезуть відпочити та показати Європу безкоштовно. Однак у таких подорожах можновладці бачать загрозу. Залишилося аргументовано пояснити - чому?