Кожна десята скарга до Європейського суду – від українців
Нині на розгляді у Страсбурзі перебувають 8 тисяч заяв від українських позивачів, передає "Радіо Свобода".
Юрисдикція Європейського суду з прав людини поширюється на всі держави-члени Ради Європи, які ратифікували конвенцію про захист таких прав. Одна з цих держав - Україна. І майже кожна десята скарга до Страсбурга надходить саме від українських позивачів.
Однією ж із найпоширеніших скарг, з якою українці звертаються до Європейського суду з прав людини, стосується порушення права на справедливий судовий розгляд (це стаття 6 Європейської конвенції з прав людини).
"Також це право на власність, невиплата заробітних плат, стаття 3 - "Жорстоке поводження", незаконне затримання або позбавлення волі (стаття 5)", - додав правозахисник Дмитро Гройсман.
Скарги громадян країн-членів Євросоюзу до Європейського суду з прав людини також надходять нерідко. За останній рік виграли справи позивачі з Фінляндії, Італії, Польщі, Румунії та Великої Британії.
Держави, що входять до складу ЄС і найчастіше фігурують у зведеннях Європейського суду з прав людини, - це Румунія, Польща, Греція, Словенія, Франція, Італія та Великобританія.
За останнє десятиріччя понад 600 порушень прав людини, обумовлених Конвенцією та задоволених Судом, було зареєстровано щодо Польщі.
Зокрема, громадяни країн-членів Євросоюзу скаржилися на затягування справ у національних судах, умови утримування у в'язницях, також справи стосувалися порушень, пов'язаних із майном чи нерухомістю.
Найбільша частина звернень громадян країн Європейської співдружності - це скарги другого або третього - найнижчого рівня важливості (за умовною юридичною шкалою).
Минулими роками доволі частими були, скажімо, скарги на тортури у в'язницях Кіпру чи Бельгії. Інші позови, що нерідко надходили до Страсбурга, стосувалися примусового вивезення іммігрантів за межі країни. Тут, насамперед, йдеться про Італію та Великобританію.
Щоправда, лише близько 4% скарг Європейський суд з прав людини бере до розгляду, зазначають правозахисники. Так стається, бо позивачі часто порушують вимоги подачі заяви - або поспішають і звертаються до Страсбурзького суду раніше, ніж вони вичерпають усі засоби судового захисту у себе в державі, або навпаки, запізнюються і позиваються до Європейського суду пізніше, ніж через 6 місяців після рішення вітчизняної Феміди.