Криза - не завада дітям? Село із легендарним дубом б'є рекорди

1303
12 лютого 2010

Криза вносить корективи й у планування сім'ї. Але для декого економічні негаразди - не завада для народження дітей. І якщо городянки ретельно зважують всі "за" і "проти", у селі Глинне продовжують дивувати "рекордами".

У селі поруч зі старим дубом - аж 200 матерів-героїнь

Село Глинне, що на Рівненщині, сміливо можна назвати столицею багатодітних родин України: 200 його мешканок мають звання "мати-героїня". І криза цю картину не псує.

 У 764 дворах із 1000, які складають село Глинне, живуть багатодітні сім'ї.

"Важко лише коли ростиш перших трьох дітей. Дітлахи підростають, один доглядає іншого, й ще чотирьох допомагає няньчити", - посміхаються тамтешні мами.

"У нас таких, хто одну дитину виховує - одиниці. Не рідкість і 10, і 14 дітей", - розповіла газеті "Сегодня" секретар сільради Зося Дробуш, яка виховує двох дітей.

Жінки запевняють, що така висока народжуваність жодним чином не пов'язана з одноразовою допомогою - адже народжували і коли держава нічого не платила, таку ж кількість дітей мали їхні матері й бабусі.

Подвір’я школи у Глинному. Тут і далі фото "Сегодня", автор – А. Яремчук

У Глинному кажуть: "Дітей стільки, скільки Бог дає".

А дехто вірить, що висока народжуваність там пов'язана з сусідством Юзефінського дуба, який ще називають дубом Князя Ігоря і вважають одним із найстаріших дерев у країні. Цей дуб, що росте на околиці села, має понад 1000 років і занесений до книги рекордів України. Його також вважають символом великої родини.

Юзефінський дуб. Обхват 8 метрів

Місцеві кажуть, що це дерево має цілющу силу. За традицією, і хлопчикам, і дівчаткам не одне покоління уже кладуть до колисок його листочки, які, як вірять, дарують здоров'я.

Більша родина - більше щастя

Показова історія сім'ї 39-річного Михайла Ковалевича. Після того, як дружина померла при пологах, він залишився з шістьома дітьми на руках. "Мале" віддав рідним, з іншими сам вправлявся, викручувався, як міг - сестра допомагала", - розповідає чоловік.

Тепер Ковалевич має дружину Марію, з якою вони виховують 10 дітей: старшому 15 років, молодшому - менше року. Марію Михайло зустрів, коли їй було 34 роки, вона була бездітною. Разом вони уже 7 років.

Родина Ковалевичів виховує 10 дітей

У їхньому будинку чотири кімнати, дві з них - спальні для малюків, які сплять удвох чи втрьох. На тісноту чи бідність батьки не жаліються, дітям радіють.

"Бог дасть, ще будуть. Це ж радість, нагорода, допомога. Улітку всі разом ягоди збираємо і продаємо, разом картоплю копаємо. Ті, хто не працює, молодшим за няньку", - каже глава сімейства.

Дружина Марія погоджується: "Скільки грошей є, стільки і добре. Город, двох корів, свиню тримаємо. Купувати солодке дітям - дорого, але я двічі на тиждень печу булочки, а незабаром доньки підростуть і будуть самі куховарити".

Хоча й побутові незручності також є. У цьому будинку на краю села, як і на інших вулицях, немає газу - готують у печі.

Втім, по дорогах чи не частіше за автомобілі їздять сани. У селі чисто, охайно.

Екологічний транспорт – кінь і сани

 І сучасна школа є. Її директор Микола Кароповець каже, ще 2 роки тому будівля, в якій вичлися діти, була в аварійному стані: "Але батьки влаштували революцію, не пустили дітей на 1 вересня, і нам побудували нову школу".

Головна ж проблема села - відсутність роботи. Улітку тут збирають і продають білі гриби, журавлину - в околишні міста та й по всій Україні. Багато голів сімейств саджають у мікроавтобуси синів, зятів і їдуть на заробітки до Києва, Росії, Білорусі. Але торік через кризу будівельники залишилися вдома.

Чи не тому за неповних 1,5 місяці нового року у селі народилося 25 малюків, тоді як за 12 місяців минулого - 107 немовлят...

Бути чи не бути дітям під час кризи?

Чи народжувати під час кризи? - цим питанням, мабуть, городяни переймаються ніяк не менше за селян. Принаймні, на "мамських" форумах не вщухають дебати на цю тему.

Дехто вирішує зачекати з народженням дитини до закінчення кризи - щоб у крихітки було все необхідне: хороші лікарі, необхідний одяг, найновіші іграшки і, головне, спокійна мама, впевнена у завтрашньому дні. Адже, упевнені ці жінки, безвідповідально приводити у світ маленьку істоту, покладаючись "на авось".

Дехто ж зважується народити й під час кризи в економіці. До речі, протягом 2009 року, за даними Міністерства юстиції, в Україні спостерігалася тенденція до зростання народжуваності: загалом минулого року народилося 515 176 немовлят, що на 1 179 більше у порівнянні з позаминулим, докризовим роком.

Цікаво, що за народження дитини у кризу частіше виступають більш "дорослі" мами, які народили первістків у 1990-ті роки.

Їхня позиція приблизно така: немає коштів на дорогі заморські вітаміни - з'їж українське яблуко, це навіть корисніше; не можеш сплатити послуги розхваленого лікаря - народжуй із черговою бригадою; дитячі суміші дорого коштують - годуй довше груддю, завдяки цьому дитинка матиме й міцніший імунітет і буде здоровішою.

Якщо в сім'ї вже є діти - ще краще. Від старших зазвичай лишається чимало одягу. Та й мамі вже не вперше й не таким шоком буде не спати ночами, їсти похапцем стоячи, придивляючись, аби не трапилась в цей час якась шкода.

Крім того, існує думка, що непевні кризові часи жінці краще "пересидіти" у декретній відпустці, адже частіше за все роботодавці не дуже люблять молодих матусь.

А відсутність памперсів, модних пелюшок та брязкалець - усе це не так важливо, запевняють жінки. Головне - щоб була любов у родині. А поява маленького дива як ніщо інше простимулює дорослих до перемоги над будь-якою кризою.

За матеріалами газети "Сегодня" та "Української правди. Життя"

powered by lun.ua