Бортницька станція аерації: клоака столиці чи проблема країни? Фоторепортаж

655
11 серпня 2010
Найновіша насосна станція 1986 року, до якої підходять стоки із нових масивів лівобережжя. На цьому місці колись було озеро
На Бортницькій станції аерації стоять 7 насосів, потужність кожного1250 кВт. В роботі два, коли сильні зливи вмикають третій. За годину насос викачує 8 тис. кубів на висоту 29 метрів
Грабельне відділення – решітки. Це – перший етап механічної очистки стоків. На решітках затримується сміття
Старі решітки, "крок" в яких становить 16 мм, проте є й діри 30 мм. Сміття потрібно пересувати на транспортер вручну
Після грабельного відділення стоки потрапляють до пісколовок. Тут затримується 60% піску розміром більше 0,25 мм. Через високий вміст органіки, що становить 10-12%, пісок ніде не використовується, а відправляється на піскові майданчики
Після пісколовок стічні води потрапляють у первинний відстійник. Протягом 2–2,5 годин 40% осаду осідає на дно
На другому та третьому блоці станції є по 12 первинних відстійників, на першому – 14. Їхній діаметр становить 40 метрів, глибина - 4 м
Ремонт пісколовки
Первинний відстійник, в який після решіток та пісколовок потрапили стоки
Аеротенки. Тут за допомогою активного мулу (колонія мікроорганізмів) відбувається біологічна очистка стічних вод від органіки
Довжина таких аеротенк – 130-140 метрів, ширина коридору (їх є чотири) 12 метрів, глибина по воді 5 метрів
Вторинні відстійники. Тут за 2-2,5 години активний мул осідає та переправляється до мулових колодязів
Таких вторинних відстійників є по 12 на кожному блоці станції
Муловий колодязь. Мул після вторинного відстійника відкачують в муловий колодязь, рівень заповнення якого вимірюється, після чого - назад в аеротенки, надлишок же (близько 9 тис. тон на добу) - на мулові поля
Мулове поле. Такі поля займають 272 га, на яких лежить близько 9 млн. тон осадів
Канал довжиною близько 9 км, по якому очищена вода потрапляє до Дніпра
Щогодини працівники станції набирають воду із каналу задля визначення вмісту завислих речовин

Біля Бортницької станції аерації - єдиного в столиці підприємства, до якого стікають всі нечистоти міста - на повні груди не вдихнеш. Понад 1 млн. кубометрів нечистот, які місто щодоби скидає сюди, роблять повітря поблизу станції дуже специфічним. Неприємним.

Біля "Бортничів" затримується майже 10 тон сміття та 3 тисячі тон сирого осаду щодоби. Такі дані наводить начальник стації Володимир Бражник.

"В Європі осад спалюють. Проте спочатку його потрібно обезводити до вологості 75%, тоді досушити до 50%, і вже потім переробляти на заводі", - пояснює Бражник.

У Києві така ланка переробки відходів відсутня. Осад та надлишковий активний мул, якого утворюється понад 9 тисяч тон щодоби, відправляють на мулові поля, площа яких сягає 272 га. При чому заповнені вони втричі більше допустимої норми. На полях сьогодні лежить 9 млн. кубів осаду та мулу.

Цех із обезводнення та завод для спалювання осаду є виходом із ситуації, вважають у БСА. Та для їх будівництва потрібно 137 млн. євро.

Ще 420 млн. євро знадобиться на перебудову та переоснащення станції, щоб якість очищеної води відповідала 16 показникам, що сьогодні передбачені нормативами. Станція ж, І блок якої збудували ще в 1965 році (ІІ - у 1975, ІІІ - у 1985 роках), розрахована на очистку за трьома показниками.

Шлях столичних нечистот

Брудота, яку зливають в столиці, після подорожі підземним містом, потрапляє до насосних станцій трьох блоків БСА, які піднімають нечистоти на грабельне відділення. На решітках Бортничів затримується сміття, яке відвозять на сміттєспалювальний завод. Проте чимало непотребу безперешкодно простує далі, адже в старих решітках, які працюють понад 40 років, утворились діри.

Якщо "крок" у решітці повинен становити 16 мм., то сьогодні часто трапляються тридцяти міліметрові шпарини, розповідає головний технолог станції В'ячеслав Крючков. Більше сміття заримують 5 нових решіток, які встановили три роки тому.

Працівникам грабельного відділення (приміщення, до якого не радять йти чутливим дівчатам-екскурсантам, адже вони там зімлівають) окрім звичних прокладок та презервативів доводилось виймати частини дитяти, що впала в каналізацію на Лівобережній.

Ці люди, які проводять 12 годин поспіль наодинці з машинами, повних "сюрпризів", отримують 1500 гривень місячної винагороди.

Наступний етап очистки (після збирання великих шматків сміття) відбувається на пісколовках. Там затримується 60% піску, розміром від 0,25 мм.

Оскільки пісок (який вичищають двічі на добу) містить близько 10-12% органіки, його ніде не використовують, а відправляють на піскові майданчики. Відтак там щороку збирається близько 20 тис. тон піску з пульпою.

В Європі ж довжина пісколовок вдвічі більша та становить 40-45 м, тому там затримується 97-98% піску. До того ж його промивають, доводячи концентрацію органіки до 2-3% та використовують у будівництві, найчастіше доріг.

Отже, стоки проходять гвинтовими рухами через пісколовки та потрапляють через канал до первинних відстійників (круглої ємності, діаметром 40 метрів та глибиною 4 м) - заключної ланки механічного етапу очистки.

Газ із брудоти

За 2-2,5 години, доки вода від центру відстійника сягне збірного лотка, випадає 40% осаду, який в подальшому відкачують на метантенки. Тут в результаті бродіння утворюється біогаз, що містить до 70% метану. Його використовують на місцевій котельні для обігріву.

Так виглядає метантенка

Проте чотири із восьми метантенків Бортницької станції аерації побудовані 1965 році і вже не придатні до реставрації.

Шлях же освітленої після первинних відстійників води пролягає до аеротенків. Тут за допомогою активного мулу (колонія мікроорганізмів) відбувається біологічна очистка стічних вод.

З аеротенків суміш подається на вторинні відстійники, де за 2-2,5 години активний мул осідає та переправляється до мулових колодязів. Надлишок мікроорганізмів, який утворився внаслідок активного розмноження, після обробки в аеробних стабілізаторах відправляють на мулові поля - найбільш проблемну ланку при очистці стічних вод.

"До 1985 року вивозили осад на поля, як удобрення. А зимою робили налив, щоб весною переорати. Тепер він просто накопичується. Заборонили", - розповідає головний технолог. Адже за останні 10 років вміст у осаді фосфатів збільшився в 3-4 рази.

Сьогодні ситуацію рятують поля, що виділили після вибуху на ЧАЕС.

"У 1986 році, коли рвонув Чорнобиль, всі опади були радіоактивні, а те що змивається з вулиць, потрапляє в каналізацію. Тому було побудовано 90 га нових мулових полів. Якби не вони, я не знаю, що би було зараз", - каже В'ячеслав Крючков.

Він акцентує: "Мулові поля - це єдине, куди ми сьогодні можемо видаляти осад. Якщо не буде мулових полів - все. Нам кінець".

Завод для спалювання та цех із обезводнення не побудований. Більше того, немає ще навіть їх проекту.

Очищена вода із вторинного відстійника по каналу, довжиною майже 9 км, тече у Дніпро. Однак чистою її можна назвати умовно.

"Оскільки Дніпро відносять до водоймища культурно-побутового призначення, то й показники не такі жорсткі, як для рибогосподарського. Тому в ті показники ми ще вписуємось, але вже по верхній межі", - ділиться Бражник та додає: "Звичайно, до тих показників, які вимагають при виході зі станції, БСА не очищує".

powered by lun.ua