Працівникам найкраще в США та Західній Європі, в Україні – ще не все погано

Україна потрапила до списку "здебільшого вільних" країн щодо прав робітників, де, крім неї, є три країни-члени ЄС та Сербія і Чорногорія.

Пострадянські країни, за винятком України і трьох балтійських держав, опинилися в категоріях від "частково вільних" до "дуже репресивних", повідомляє Радіо "Свобода".

Автори звіту "Дому Свободи", які вивчали стан забезпечення прав людини праці у світі, дійшли невтішного висновку, що близько третини населення землі живе у країнах, де права робітників зазнають значного утиску.

У звіті під назвою "Глобальний стан прав робітників: вільна робоча сила у ворожому світі" йдеться про те, що норми праці зазнають "серйозного і систематичного порушення у кожній частин світу, за винятком Західної Європи".

Більшість західних сусідів України: Угорщина, Польща, Словаччина, а також Чехія, Естонія, Латвія, Словенія і Хорватія - потрапили до тієї ж категорії, що і Західна Європа, тобто "вільних країн".

Сама Україна, разом із Румунією, Болгарією та Литвою, які є членами ЄС, та Сербією і Чорногорією, які хочуть туди вступити, належить до категорії "здебільшого вільних".

Щодо України у звіті зазначається, що права об'єднання у профспілки забезпечені у конституції держави та у відповідних законах.

Проте у звіті відзначається, що "працедавці часто порушують права профспілок та їхніх членів, а урядовці, які мають непрозорі зв'язки з приватним сектором, зазвичай закривають очі на ці порушення".

Часто працедавці діють безкарно проти профспілок. Деякі з них відмовляються вести переговори з профспілками, навіть коли для цього є рішення суду. Разом з тим, українці часто реалізують своє право на вуличні протести та страйки.

Гірше справи виглядають у більшості пострадянських держав. Росія, Молдова, Грузія, Киргизстан та Вірменія увійшли до категорії "частково вільних" країн. Азербайджан, Казахстан, Таджикистан - у категорії "репресивних". А Білорусь, Туркменістан та Узбекистан потрапили до найгіршої категорії - "дуже репресивних" країн.

Автор звіту Арч Паддінґтон зазначає, що в Білорусі закони та президентські декрети "створюють атмосферу, в якій незалежні профспілки зазнають залякування, а їхніх лідерів часто заарештовують і переслідують за мирні протести, їх також виганять з роботи".

Арч Паддінґтон також зауважує, що на відміну від радянської системи, де не толерувалася взагалі жодна ініціатива поза системою, нині "сучасні авторитарні правителі розробили методи контролю робочої сили, що мають більше нюансів і є гнучкішими, але також є і підступнішими, ніж прямі й брутальні методи минулого".