Наша Земля висихає - науковці
Найзначніші зміни спостерігаються на більшості території Австралії, в південно-східній частині Африки, центральній Індії, значній частині Південної Америки та Індонезії.
Такі невтішні результати дало велике дослідження глобального процесу евапотранспірації або сумарного випаровування - кількості вологи, що переходить до атмосфери у вигляді пари, повідомляє Science Daily.
Завдяки сумарному випаровуванню до атмосфери повертається близько 60% річних опадів. У цьому процесі задіяна половина сонячної енергії, абсорбована поверхнею Землі.
Згідно з більшістю кліматичних моделей, в ході глобального потепління сумарне випаровування має дедалі рости - через збільшення випарів з океану та кількості опадів.
Деякі ділянки земної кулі справді стали вологішими, але водночас ґрунти значної частини світу стали сухішими й почали віддавати менше води.
Дослідники виявили: у 1998-му році процес збільшення евапотранспірації, який сягнув 7 міліметрів на рік, різко пригальмував або навіть зупинився.
Вчені володіють даними за порівняно невеликий період часу, тож вони не можуть стверджувати, що це явище є частиною довготривалих глобальних змін.
Якщо ж це насправді так, то пришвидшення циклу кругообігу води на суші може мати серйозні наслідки - скорочення зростання наземної флори, зменшення абсорбції вуглеводу, втрату природного механізму охолодження, який і створює евапотранспірація.
Внаслідок цього поверхня Землі буде більше прогріватися, а глобальне потепління стане ще інтенсивнішим.
"Ми не очікували побачити такої зміни в евапотранспірації на такій великій території Південної півкулі", - зазначає професор Державного університету Орегона Беверлі Лоу.
"Надзвичайно важливо продовжити такі довгострокові спостереження, оскільки доки ми не простежимо це протягом значного періоду часу, не зможемо бути впевнені щодо того, чому це відбувається", - каже науковець.
Цікаво, що стрімка зміна сумарного випаровування у 1998-му році співпала із таким атмосферним явищем як Ель-Ніньо. Втім, вчені не мають впевненості, що саме воно стало причиною, яка запустила механізм зниження евапотранспірації.
У дослідженні, результати якого були днями опубліковані в журналі Nature, також взяли участь науковці з Державного університету Огайо, німецького інституту Макса Планка, Університетів Прінстона та Гарварду, Національного центру атмосферних досліджень у Колорадо, дослідники зі швейцарського Інституту атмосферних наук та кліматології, а також представники багатьох інших груп та установ.