Веселкова церква, або Як українські геї та лесбійки Богові молились

Найпоширеніша в Україні релігія - християнство - здавалася чи не найміцнішою твердинею неприйняття гомосексуальності: одностатеві стосунки вважаються гріхом на засадах Святого Письма, а ті, хто їх практикує - грішниками, які не допускаються до церкви, допоки не змінять орієнтацію.

Деякі українські християни-гомосексуали дали собі раду, створивши власну релігійну спільноту в Донецькій області.

Першій християнській ЛГБТ організації України - "Центру Святого сотника Корнилія" - всього лише кілька місяців, а кількість її вірян порівняно невелика - трохи більше тридцяти. Паства є доволі строкатою - тут є як православні, так і протестанти - баптисти та п'ятидесятники. Така строкатість зумовлена тим, що сюди приходять усі ті, кого не сприймають у традиційних церквах за їхню гомосексуальну ідентичність.

"До нас приходять люди, що мають певні духовні потреби, - говорить голова центру Роман Зуєв. - Деяких з них вигнали з їхніх общин. Інші продовжують ходити до своїх церков як гетеросексуали, адже вони бояться відкритися перед священиком через страх відлучення".

Сам Роман зростав у дуже релігійній сім'ї - коли йому було 7 років, його батьки стали Свідками Єгови. Зуєв належав до цієї церкви до 22 років аж доки його не відлучили за гомосексуальну орієнтацію. Після того він довгий час намагався боротися зі своєю орієнтацією та долучився до мормонської Церкви Останніх Днів.

Там він був висвячений на викладання у недільній школі та на благословення причастя. Втім, коли Роман зізнався, що не може зректися гомосексуальної орієнтації, його одразу усунули від цих обов'язків. Наразі він проводить богослужіння у Центрі Святого сотника Корнилія та виконує роль пастора.

"Після того, як мене відлучили від церкви, - говорить Зуєв, - я став вивчати Біблію самостійно, без будь-яких вказівок згори, і прийшов до висновку, що у Святому Письмі нічого не сказано про сексуальну орієнтацію людини. Усі найболючіші місця Біблії стосовно одностатевих стосунків засуджують розпусту у стосунках, а не орієнтацію".

Найбільш пекучий для гомосексуалів вірш з Левиту "Не лягай з чоловіком як з жінкою - це є мерзота" ЛГБТ-християни оцінюють як неактуальний. До таких роздумів їх наштовхують інші заборони Левиту на носіння одягу з різних видів ниток чи шерсті або ж схрещування тварин різної породи - заборони, за якими зараз ніхто з християн не слідкує.

На думку християн-гомосексуалів, важливим є саме Новий заповіт, де є вказівка Христа любити ближнього як самого себе, і не важливо, чи це особа протилежної, чи такої самої статі.

Гетеросексуалка Світлана Мусієздова відвідує ЛГБТ-церкву, оскільки підтримує ідею сповідування християнства без зречення від своєї орієнтації

Таку альтернативну точку зору традиційні церкви України не поділяють.

Речник Української православної церкви Київського Патріархату Євстратій Зоря говорить, що гомосексуальність - це лише один з різновидів гріха, свідчення чого можна знайти не лише в Левиті, але й в Новому Заповіті: "Одностатеві стосунки ясно і однозначно засуджується в Біблії. У посланні апостола Павла до римлян ясно можна побачити засудження гомосексуалізму, який є наслідком гріховного життя".

Подібну точку зору висловлює і представники протестантської гілки християнства. Заступник голови Всеукраїнського союзу церков Євангельських християн-баптистів Валерій Антонюк називає гомосексуальність залежністю на кшталт алкоголізму або ж наркоманії та закликає лікуватися від неї.

ЛГБТ-християни запалюють ладан під час богослужінь

Новостворену організацію ЛГБТ-християн він оцінює скептично та вважає, що збільшення кількості таких церков на Україні може призвести до прокляття України Божої кари. За подібні висловлювання Антонюка в ЛГБТ-спільнотах неофіційно прозвали "гомофобом від баптистів".

Але протестантського єпископа це не бентежить: "Я спокійно ставлюся до того, що мене називають гомофобом: можливо, вони це так називають, але кожен християнин в Україні сприймає гомосексуальність як гріх. Гріх, про який говориться в Біблії".

Проте навіть для традиційних церков гомосексуальність - не вирок. Гомосексуаліст може відвідувати служіння як і кожен грішник та, за умови покаяння та сповіді, він може причащатися, хреститися, і навіть вінчатися. Щоправда, лише з особою протилежної статі, адже покаяння у гріху передбачає відмову від подальшої практики таких стосунків.

Свого часу Роман Зуєв висповідався та охрестився, але від орієнтації так і не зміг відмовитися: "У Церкві Останніх днів пастори казали мені: "Ну який ти гей? Ти ж уже охрестився!" На що я казав: "Ну то й що? Мене й досі приваблюють лише чоловіки".

Тіло Господнє для ритуалу причастя у Центрі Святого сотника Корнилія

Остаточно створити центр для ЛГБТ-християн Роман наважився після того, як звернув увагу на орієнтацію сотника Корнилія, який був першим наверненим у християнство язичником. За легендою, Корнилій мав слугу, юнака, якого він дуже сильно любив. Коли юнак захворів, Корнилій послав до Ісуса, аби той зцілив слугу. Христос не відмовив Корнилію, і це Роман вважає доказом того, що він благословив одностатеві стосунки.

"Любов Корнилія до хлопця була надто сильною, якщо вважати, що той був простим слугою. В ті часи слуг продавали чи міняли, а якщо вони помирали, можна було завести нового. Для Корнилія, як для людини багатої, це точно не було би проблемою. Але він піклувався про хлопця, бо дуже сильно його любив. Любив, як свого сексуального партнера - адже слово "pais" з грецької перекладається як "партнер", - пояснює пастор ЛГБТ-церкви.

Вимогу відмовитися від гомосексуальності ЛГБТ-християни вважають несправедливою: згідно з дослідженням доктора богослів'я Йельського університету Джона Боусела "Одностатеві союзи у до-модерній Європі", церква почала негативно ставитися до одностатевих стосунків лише у ХІІ столітті, а до того гомосексуальні пари сприймалися нормально. Дослідник пояснює, що такі стосунки було прийнято назвати "кровним братанням" та вважає на основі цього, що Святі Сергій та Вакх були гомосексуалами.

Разом з тим, теорію Боусела критикує багато дослідників таких як Девід Вудс, Робін Дарлінг Янг та Брент Шоу, які вважають, що "кровне братання" може бути лише закликом до того, аби бути "божими братами", і це не обов'язково має означати сексуальний союз.

Теорію гомосексуальності у ранньому християнстві відкидає й український релігієзнавець, доктор філософських наук, старший науковий співробітник Інституту філософії ім. Г.Сковороди НАН України Павло Павленко.

Описуючи християнство часів його становлення у I-II ст. нашої ери, науковець звертає увагу на те, що перші християни жили у язичницькому суспільстві, де гомосексуальні стосунки були нормою: "У Давній Греції та Римській імперії гомосексуалізм був, і це вважалося абсолютно нормальним. Цікаво, що ті язичники приймали християнство, і, стаючи християнами, вони намагались протягти туди свою традицію, і це отримувало опір вже серед ранніх християн. Це було неприйнятно, бо саме це і було гріховним. Це пояснюється тим, що раннє християнство народилося від юдейської традиції. Ісус казав, що він не прийшов порушити Закон, тобто Тору. А Тора чітко засуджує гомосексуальні відносини. Тому цей момент у ранній християнській традиції просто відпадає".

Пастор Роман Зуєв читає молитву перед причастям

За словами науковця, ключовим словом, яке допомагає прояснити ситуацію навколо ЛГБТ-християнства, є слово "агапе", яке використовується у Святому Письмі. Воно перекладається як "любов", але при цьому не апелює до статевих стосунків. Новітні християнські течії натомість говорять про "ерос" - слово, якого взагалі немає в Новому заповіті.

Таке необережне трактування дає змогу говорити модерним християнам про братання як про кохання та прирівнювати таких святих як Борис та Гліб, Полієкт та Нектарій, Сергій та Вакх до гомосексуалів.

Відмову від гомосексуальності як від вагомої язичницької риси Павло Павленко вважає тенденцією так званого модерного християнства, яке зараз присутнє в світі: "Папа Римський Іван Павло і нинішній Папа чітко висловили свою позицію, що це є речі неприйнятні. Те, що існує в сучасному світі - це викрутити християнство на сучасний манер. А викрутити як? Мовляв, воно настільки застаріле, що воно не відображає ні сучасного стилю, ні темпу людського життя, і його треба наблизити до потреб сучасної людини. Але навіщо його наближати, використовуючи такий скандальний момент? Якщо хтось хоче бути гомосексуалістом і водночас християнином - це його справа. Але навіщо нав'язувати це всім і говорити, що це є норма? Це не є норма для християнства".

Читання Біблії для ЛГБТ-вірян

Допоки в українському суспільстві тривають дискусії щодо місця гомо- та бісексуалів у християнській релігії, Центр Святого сотника Корнилія заводить друзів.

Серед дружніх церков - церква геїв Метрополітан (Metropolitan Gay Church), Церква Норвегії, Церква Швеції тощо. У цих церквах геї можуть не лише відвідувати богослужіння та причащатися, але й вінчатися та навіть бути священиками.

До того ж, у цих церквах пасторами можуть бути не лише чоловіки, але й жінки. Подібну практику хоче запровадити і Роман Зуєв у своїй ЛГБТ-общині. Для цього її потрібно зареєструвати саме як церкву, адже центр наразі існує лише як громадська організація. Втім, такі плани у Зуєва є, і незабаром він спробує задовольнити духовні потреби усіх тих, кого відкидають українські церкви.

Усі фото автора